WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові питання взаємодії міністерств як центральних органів виконавчої влади з іншими органами виконавчої влади - Реферат

Організаційно-правові питання взаємодії міністерств як центральних органів виконавчої влади з іншими органами виконавчої влади - Реферат

України).
Президент України має необхідні важелі забезпечення оптимального функціонування всіх гілок державної влади, оскільки він як глава держави виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, конституційного ладу, додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина. Кожне з цих повноважень окремо та всі разом визначають провідне місце Президента в державному механізмі України, у тому числі і в аспекті забезпечення взаємодії міністерств з різними владними структурами.
Реалізуючи свої конституційні повноваження, які закріплено іншими пунктами статті 106 Конституції України, Президент України також може забезпечувати взаємодію міністерств з органами законодавчої та виконавчої гілок влади. До них слід віднести призначення за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади і припинення їх повноважень на цих посадах (пункт 10); утворення, реорганізацію і ліквідацію за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 15); скасовування актів Кабінету Міністрів України (пункт 16) та ряд інших. Важливим конституційним повноваженням глави держави у сфері забезпечення взаємодії міністерств з органами державної влади також є право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради України (стаття 83 Конституції України).
Зокрема, міністерства організовують виконання актів законодавства, здійснюють систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх відання, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносять їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій міністерствам надані досить широкі повноваження щодо внутрішньоорганізаційного забезпечення роботи. Зокрема, вони повинні одержувати від інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх відання; залучати спеціалістів центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, за погодженням з їх керівниками, для розгляду питань, що належать до їх відання; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними місцевих органів, а також підприємств, установ і організацій, що належать до їх сфери відання.
На жаль, взаємодія міністерств з іншими органами виконавчої влади набуває подекуди негативного характеру, оскільки, як зазначають В. В. Цвєтков та В. П. Горбатенко, настав "золотий вік бюрократії". Державна управлінська бюрократія з її "соціалістичними" авторитарно-бюрократичними методами управління не сприйняла нових соціальних і політичних цінностей. Ми здебільшого перелицьовуємо радянський соціалізм замість того, щоб шукати свій шлях входження в європейське співтовариство, тобто визначити українську модель суспільного розвитку. Калькування західних моделей управління ускладнило становище. Деструктивні тенденції в управлінні дедалі поглиблюються. Зростання кількості державних управлінців за роки незалежності часто відбувається за рахунок малокомпетентних людей. Кількість управлінців порівняно з першим роком незалежності зросла у 4,5 раза.
З переходом до багатопартійності стає звичним явищем прихід до влади політичних сил різної орієнтації. У цій ситуації влада будь-якого ідеологічного напряму не може порушувати чинне законодавство, отже, функція контролю набуває надзвичайно актуального значення. Особливо гостро це питання стоїть в умовах економічної та політичної нестабільності, для якої характерна системна криза законності. Тому сьогодні йдеться навіть про формування нової гілки влади - контрольної, особливістю якої є комплексне здійснення її різними органами, об'єднаними єдиною цільовою установкою. Адже в Україні, за неповними даними, діють близько ста органів виконавчої влади, які здійснюють функції контролю, нагляду. Державний спеціалізований контроль (нагляд) здійснюється за додержанням 33-х основоположних блокпостів чинного законодавства й у п'яти сферах державного управління (економіка, екологія та охорона навколишнього природного середовища, соціальна сфера, охорона правопорядку і боротьба зі злочинністю, оборона і державна безпека).
Отже, посилення несприятливих тенденцій суспільного розвитку, як бачимо, має багато причин. Одна з них - неспроможність системи державного управління забезпечити активний перехід суспільства до нового якісного стану в умовах, коли механізм соціальної саморегуляції ще не дістав необхідного розвитку. Державні зусилля виявляються недостатньо результативними і навіть марними.
Започатковано нову модель політичного устрою України, покінчено з однопартійною системою та ідеологічним монополізмом. Важливо, що цей процес здійснювався легітимним шляхом, без силових сутичок та небезпечних конфліктів, без крові та людських жертв.
Закладено фундамент сучасного державного устрою на принципах поділу влади, відбулосястановлення парламентаризму і виконавчої вертикалі, незалежної судової системи та системи місцевого самоврядування.
Утверджуються основи громадянського суспільства. З перших днів свого існування як незалежна держава Україна невпинно рухається саме в цьому напрямі. Підтвердженням тому є прийняття у червні 1996 року нової, демократичної за змістом, Конституції України, утворення Конституційного Суду, вищої ради юстиції, прийняття Конституції Автономної Республіки Крим.
Конституція - документ величезної теоретичної, політичної і державної ваги. Вона започаткувала новий етап на шляху демократизації економічного, політичного та суспільного життя в Україні.
Будувати правову державу і ринкову економіку неможливо без взаємодії міністерств з іншими органами виконавчої влади, без чіткого юридичного обґрунтування концепцій та їх розвитку. Узагальнюючи сказане, можна зробити такі висновки:
головне місце у здійсненні державно-правової реформи належить взаємодії міністерств з іншими органами виконавчої влади, трансформації економіки на засадах принципу верховенства права та її юридичному забезпеченні. Передусім йдеться про подолання державної монополії власності на засоби виробництва, про розвиток приватної власності і підприємництва як найважливіших елементів багатоукладної ринкової економіки, базису громадянського суспільства;
створення нової соціально-економічної інфраструктури - складне завдання, оскільки перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової здійснюється у нашій країні вперше, і немає готових рецептів для таких перетворень. Треба обережно переносити на вітчизняний ґрунт зарубіжний досвід, всебічно адаптуючи його до національних умов;
для вирішення нагальних проблем у розбудові правової держави, створенні громадянського суспільства потрібно завершити адміністративну реформу, враховуючи специфіку правових та економічних відносин в Україні, досягнень юридичної науки, критичні зауваження народних депутатів, інших державних діячів.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве