WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові питання взаємодії міністерств як центральних органів виконавчої влади з іншими органами виконавчої влади - Реферат

Організаційно-правові питання взаємодії міністерств як центральних органів виконавчої влади з іншими органами виконавчої влади - Реферат

центральних органів виконавчої влади, то Конституція України прямо не передбачає, кому вони підконтрольні і підзвітні, перед ким відповідальні.
Звичайно, виникає питання: якщо голови держкомітетів як міністри входять до Кабінету Міністрів України (стаття 114 Конституції України), як це було і раніше, то вони, як складові уряду, підзвітні Верховній Раді України?
Аналіз відповідних положень Конституції України та деяких інших нормативно-правових актів дає можливість зробити висновок, що міністерства є органами, підпорядкованими Кабінету Міністрів України. Так, згідно зі статтею 113 Конституції Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Це свідчить про те, що статус вищого органу в системі органів виконавчої влади передбачає наявність відносин владності і підпорядкування з іншими органами виконавчої влади. Як відомо, міністерства є одним із складових елементів названої системи, тому між Кабінетом Міністрів України і міністерствами виникають відносини підпорядкування. Крім того, стаття 1 Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 року, прямо зазначає, що міністерство є центральним органом державної виконавчої влади України, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Незважаючи на це, певні питання при нормативному закріпленні підпорядкованості міністерств залишаються. Проблема полягає в тому, що Конституція України прямо не передбачає підпорядкованості центральних органів виконавчої влади Кабінету Міністрів України, встановлюючи лише, що він спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (пункт 9 статті 116). Тоді яким чином орган (Кабінет Міністрів України) може спрямовувати і координувати роботу не підпорядкованих органів (в даному випадку міністерство)? Тим більше, що індивідуальні положення про міністерства, зміст яких в цілому повинен відповідати змісту Загального положення, не передбачають підпорядкування міністерств та державних комітетів Кабінету Міністрів України. Таким чином, було б доцільно закріпити і в проекті закону "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади", і в індивідуальних положеннях як про міністерства, так і про державні комітети, що вони є підпорядкованими Кабінету Міністрів України.
Також можна зазначити і про наявність відносин підпорядкування між Президентом України та міністерствами. Хоча Президент України і не визнається законодавчо главою виконавчої влади, але відносини, що виникають між ним і центральними органами виконавчої влади (зокрема і міністерствами) мають суто владний характер. Так, Президент України, як уже зазначалося, утворює, реорганізовує та ліквідує центральні органи виконавчої влади, призначає та звільняє їх керівників. Крім того, центральний орган виконавчої влади, узагальнюючи практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України, Кабінету Міністрів України. Однак, чи можна на підставі наведених прикладів стверджувати, що міністерства та державні комітети, а також інші центральні органи виконавчої влади підпорядковані Президенту України? Автор вважає, що ні.
Це пов'язано з тим, що підпорядкування, як правило, повинно існувати між вищим і нижчим органом однієї системи. В даному разі ми розглядаємо систему органів виконавчої влади, де вищим органом є Кабінет Міністрів України, тому органи інших ланок цієї системи повинні бути йому підпорядковані. Що стосується Кабінету Міністрів України, то він як орган, який очолює систему органів виконавчої влади, нікому не підпорядкований, а лише відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України (стаття 113 Конституції України).
Отже, органом, якому підпорядковані міністерства та державні комітети, є Кабінет Міністрів України. На думку автора, підпорядкованість передбачає підзвітність (хоча не завжди наявність підзвітності є ознакою підпорядкованості - Кабінет Міністрів України не підпорядкований Верховній Раді України, але їй підзвітний в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України).
Підзвітність полягає у періодичному звітуванні одного органу перед іншим. Загальновідомо, що звітування є своєрідною формою контролю за діяльністю підзвітного органу, що дає можливість оцінити роботу даного органу, вказати на допущені недоліки з метою їх подальшої ліквідації.
Виходячи з того, що міністерства та державні комітети є підпорядкованими Кабінету Міністрів України, можна зазначити про їх підзвітність Кабінету Міністрів України. Так, в Постанові Кабінету Міністрів України "Про функціональні повноваження Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України" від 21 січня 2000 року сказано, що Перший віце-прем'єр-міністр України може витребувати від міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій необхідні для Кабінету Міністрів України матеріали і звіти про виконання його рішень.
Однак повсякденне спрямування і координацію діяльності того чи іншого державного комітету Кабінет Міністрів України реалізує за допомогою певного міністра, який визначає у спеціальному директивному наказі стратегію діяльності та основні завдання державного комітету, що випливають з Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Тому саме він (міністр) одержує від них щорічні звіти про результати їх діяльності в межах, визначених спеціальним директивним наказом міністра (згідно зі статтею 4 Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року).
Спільними конституційними повноваженнями органів міністерств та інших гілок виконавчої влади є розробка, затвердження та реалізація загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України. При цьому розробка та здійснення - обов'язокКабінету Міністрів (пункт 4 статті 116 Конституції України), а затвердження - Верховної Ради (пункт 6 статті 85 Конституції України).
Міністерствами та іншими гілками державної влади спільно вирішуються й інші важливі державні проблеми, і перш за все проблема кадрової політики, яку спільно реалізують парламент і глава держави (пункти 12,15, 16, 18, 19, 20, 21, 24, 25, 26, 27 статті 85 та пункти 9, 11, 12, 13, 14, 22 статті 106 Конституції України) або Президент України та Прем'єр-міністр України (пункт 10 статті 106 Конституції України), а також внесення змін до Конституції України (пункт 1 статті 85, статті 154, 156); оголошення стану війни, укладання миру, інші питання, пов'язані з безпекою та обороноздатністю держави (відповідно пункти 9, 22, 23 статті 85, пункти 18, 19, 20 статті 106 та пункт 7 статті 116); зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні відносини України, укладання та ратифікація міжнародних договорів (пункти 14, 32 статті 85, пункти 3, 4, 5 статті 106 та пункти 1, 8 статті 116); введення режиму надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях (пункт 31 статті 85 та пункт 21 статті 106 Конституції України) та деякі інші.
Важливе значення в забезпеченні взаємодії глави держави, Кабінету Міністрів України та міністерств мають інші їх спільні повноваження. Зокрема утворення, реорганізація, ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється главою держави за поданням глави уряду (пункт 15 статті 106 Конституції України), а акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 статті 106 Конституції України, потребують скріплення підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (частина 4 статті 106 Конституції
Loading...

 
 

Цікаве