WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

конвенціями 1949 р. та Додатковими протоколами 1977 р., новий кодекс України 2001 р. передбачає кваліфікувати як злочини "порушення законів та звичаїв війни" (ст. 438), "екоцид" (ст. 446); "геноцид" (ст. 442), "злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист" (ст. 444), "піратство" (ст. 446), "найманство" (ст. 447), "незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця" (ст. 445)
Зауважимо, що один і той самий злочин щодо незаконного використання символіки гуманітарних медичних установ кваліфікується двома статтями (статті 435, 445) розділів ХІХ та ХХ, що свідчить про певні недоопрацювання.
Не на користь запобіганню порушенням МГП є той факт, що за насильство над населенням у районі бойових дій (ст. 433) зменшено термін покарання порівняно зі ст. 261 старого кодексу.
По-третє, питання імплементації норм міжнародного гуманітарного права у внутрішнє правове поле Збройних Сил України стоять більш гостро, ніж для Росії. Військові статути не містять вказівки на відповідальність військовослужбовців за порушення МГП, як це було зроблено у нових російських статутах 1994 р.
На наш погляд, існує пряма залежність між рівнем правової культури військових керівників і станом демократичної регуляції гуманітарної діяльності в сучасних арміях. Ми вже зазначали, що у військову практику і військове мистецтво багатьох армій світу все більше проникає право і звичаї цивілізованого ведення війни. Проводяться демократичні процедури контролю за діяльністю збройних сил, їх відповідності змісту і духу МГП, тобто демократичний контроль Збройних Сил України, безперечно, повиненвключати в себе і міжнародно-правовий контроль.
По-четверте, відповідність діяльності збройних сил міжнародно-правовим нормам має, як вважають зарубіжні спеціалісти, зокрема Ф. Берман, прагматичний характер30. Коли норми гуманної бойової поведінки збігаються за своїм соціальним і військово-спеціальним змістом, то вони належать до "ефективних та економічних" засобів ведення військових операцій. Так, стало очевидним, що напад на невійськові об'єкти майже не дає переваг над противником, у той час як моральне засудження, ненависть цивільного населення значно переважають ілюзорне або реальне залякування військ протилежної сторони.
По-п'яте, право збройних конфліктів як одна з доктрин МГП засновано, крім юридичних норм та гуманної бойової поведінки, ще й на історичному етапі суспільної свідомості, правового мислення воїнів. Жодна країна, тим більше Україна, яка виконує миротворчі місії за 11 напрямами, не може нехтувати суспільною думкою, порушувати загальноприйняті правила міжнародної поведінки, давати привід для скарг щодо антигуманних дій.
По-шосте, проведені в різних країнах дослідження показують, що із самого початку своєї професійної діяльності для офіцера - військового керівника вкрай важливо органічно включати міжнародно-правові питання до структури планування й проведення військових операцій, проведення виховної роботи. Це має психологічне значення: якщо керівник діє згідно з нормами міжнародного права, проводить усі заходи для мінімізації неминучих страждань цивільного населення, то він і в спеціальному відношенні діє впевнено. Разом із тим, за межами впливу залишаються складові оперативного планування і військового мистецтва - аналіз обставин плану дій, висновки з нього, застосування творчих, нестандартних дій, ризик тощо.
Мораль, яка потребує поваги до норм МГП, повинна бути вищою за мораль переможця, тобто за військовий прагматизм. Складність проблеми у тому, що ефективність бойових дій також має сенс у бойових настановах. Є.Морен писав про війну в Алжирі, що ефективність тортур визнавалася, допомагала отримувати необхідні дані. Але тортури засуджуються з погляду гуманізму й моралі31. Слід надати бойовим діям таку моральну складову, яка не зводиться до захисту держави, але має безпосереднє відношення до захисту справедливості і права.
Висловлюється думка, що шляхом підвищення ефективності виконання норм МГП є "викладання у сучасній формі старих лицарських правил" у програмах підготовки32, яких чимало в українських надбаннях. Було б ефективно, якби українських воїнів за найвидатніші випадки дотримання гуманних правил нагороджували так само, як і за військову звитягу.
Головними чинниками ефективного виконання норм МГП на мікрорівні виступають представники силових структур, правова культура, насиченість правового поля підготовки і ведення легітимної боротьби, миротворчих акцій приписами МГП, звичаями та традиціями гуманного ставлення до жертв збройних конфліктів, морально-психологічна підготовка.
Важливою ланкою виступає систематизоване поширення знань з МГП. Міністерство освіти і науки України не прийняло ніяких рішень стосовно викладання МГП, як у Республіці Білорусь, Росії, тільки на гуманітарних факультетах деяких вищих навчальних закладів на його вивчення відведено чотири години. Завдяки двостороннім контактам між МКЧХ та вузами України гуманітарне право включено у програми викладання (4-54 години) лише на факультетах правознавства у Львові, Одесі, Луганську, Харкові.
Збройним силам слід поступово поширювати масштаби викладання. Першим кроком стало виконання наказу Начальника генерального штабу Збройних сил України від 11 березня 1997 р. щодо двогодинного курсу викладання права війни, другим - введення 18-годинного курсу до програм усіх вузів у рамках курсу "Основи законодавства України".
Існує нагальна потреба удосконалення військового права: у широкому сенсі - створення нової галузі "оперативного права", у вузькому - гармонізація його вітчизняних джерел (Воєнної доктрини, законів про військову службу і військовий обов'язок, статутів) з вимогами МГП.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве