WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

характеру. Програма містить обов'язкові гуманітарні правила планування і ведення бойових дій, а також межі відповідальності за їх порушення, вказує Д. Грехем (D.Graham)17. Більшість нормативних актів у галузі права збройних конфліктів США надруковані у доступних джерелах, простою для пересічного військовика мовою, з використанням схем.
Норми права війни відображаються й у документації, яка регламентує військове мистецтво, зокрема, у статуті для наземних військ FM-100-5 "Операції" (редакція 1993 р.), польовому статуті 27-19 "Проправила сухопутної війни", бойовому статуті ВМС 1-10, у "Керівництві по праву збройних конфліктів для командного складу" та інших доктринальних документах для збройних сил США18.
Здійснено відповідні організаційно-адміністративні заходи: у Міністерстві оборони США створено відділ міжнародного й оперативного права, а з 22 штатних юрисконсультів дивізії дві-три особи спеціалізуються в галузі оперативного права. Остання підгалузь важко піддається класифікації за нашим стилем міжнародно-правового мислення і означає таку підгалузь права збройних конфліктів, яка безпосередньо юридично регулює бойові дії на тактично-оперативному рівні командування. Вона складається із сукупності міжнародно-правових норм, які неодмінно мають засвоїти і виконувати військові керівники. Річ у тім, що згідно із західноєвропейськими (Фр. де Мулінен, Фр. Кальcховен)19 і американськими підходами (Дж. Бургер) міжнародне право війни у практичному плані чітко диференційоване для різних категорій військовослужбовців при вивченні та імплементації, що має сенс для планування операцій та ефективного виконання їх у кінцевому підсумку. Відзначаючи це, Джеймс Бургер писав: "Світ, в якому діє командир, пред'являє до нього високі вимоги, і потрібно допомогти йому їх виконати, дотримуючись правових норм. Система права стає дедалі складнішою, тому командира не можна лишати підтримки". Інакше кажучи, оперативне право виступає сполучною ланкою між сукупністю норм і правил ведення війни та реальним плануванням і виконанням їх військовими керівниками. Ці заходи певною мірою поліпшили міжнародний імідж американської армії після подій у Кореї та В'єтнамі, відновили інтерес до конституційних засад права війни. Дехто з російських військових юристів заперечує правомірність виокремлення цієї підгалузі, тому що статус усього воєнного права необхідно визначити. Українська академічна правова думка не визначилася у цьому питанні.
Важливим у контексті ефективного виконання норм гуманітарного права є те, що галузь оперативного права в армії США випереджає процес імплементації МГП на державному рівні: США з принципових позицій відмовилися від ратифікації Додаткових протоколів 1977 р., однак вимога виконувати їх положення закріплена у директиві "Dod Directive 5100.77", Програмі "Dod Law of War Program, 10 July 1979", Книзі для командного складу морських сил "The Commanders Handbook on the Law of Naval Operation (NWP9 FmFm 1-10)", зазначає Дітер Флек23.
На європейському континенті також відзначимо поширення "оперативного права": у Швейцарії діє "Настанова командирам. Принципи, які визначають застосування міжнародного права під час війни" від 12 грудня 1990 р. До цьому документа включено 24 положення основних принципів "права збройних конфліктів". Для розкриття феномену оперативного (воєнного) права в арміях західноєвропейських країн ми використовуємо наше робоче визначення його як сукупності внутрішніх законодавчих елементів імплементованих міжнародних договорів, які регулюють взаємини суб'єктів підготовки та ведення легітимної збройної боротьби.
Оперативне право (Operation Law) стає у західноєвропейських арміях ділянкою активної роботи юристів-міжнародників: у збройних силах Бельгії з 1986 р. працює комісія з гуманітарного права, у ФРН відбувається корегування бойових статутів у напрямі врахування гуманітарних вимог права війни, у Швеції з 1987 р. реалізується Програма навчання оперативному праву військових юристів. Після ратифікації Німеччиною Додаткових протоколів 1977 р. у 1990 р. і плідної спільної роботи юристів-міжнародників та військових юристів випущено "Керівництво по міжнародному гуманітарному праву" ("Ministry of Defence of the Federal Republic of Germany, Humanitarian Law in Armed Conflicts: Manual. - Bonn, 1992"). У Німеччині у 1992 році підготовлено "Гуманітарне право під час збройних конфліктів. Керівництво", написане для цивільного й військового персоналу, які займаються підготовкою юридичних курсів та воєнних навчань у галузі права війни24. Воно перекладено англійською мовою із залученням юридичних експертів з 18 країн та Міжнародного інституту гуманітарного права в Сан-Ремо. Враховуючи еволюцію операцій ООН з підтримки миру, які стають насиченими у військово-силових відносинах, розроблено Директиви з МГП для сил ООН - "Directives on International Humanitarian Law for the United National Forces"25.
Таким чином, є можливість сформулювати деякі попередні висновки щодо рівня правової культури у країнах Заходу. По-перше, рівень імплементації МГП у силових структурах країн Європи та США значно відрізняється від досягнутого рівня на державному (конституційному) законодавчому рівні цих країн: так, у Швейцарії, де активно діє МКЧХ з планами реалізації своєї доктрини, до військових правові настанови доведені на мінімально необхідному рівні; у Німеччині, й особливо Бельгії, навпаки - створено розгалужену систему поширення знань гуманітарного права у силових структурах. Тобто рівень ефективності виконання норм МГП на рівні силових структур не випливає автоматично із заходів, запроваджених на рівні держави. Особливо це стосується армії США.
По-друге, на рівні силових структур юристи-радники, експерти з МГП тяжіють до ефективного виконання доктрини "права збройних конфліктів" з концептом рівноваги між гуманністю та вимогами "воєнної необхідності".
По-третє, на рівні силових структур проблема виконання поставлена лише в юридичному та просвітницькому аспектах. Майже не розглядаються психологічні та морально-виховні аспекти. Але низька ефективність МГП має і особистісний та ситуаційний характер: виконання злочинного наказу, презирство до ворога, жадоба перемоги. Психологічна та виховна підготовка потребують пояснення природи війн і конфліктів, наголошення на необхідності контролю своєї поведінки для компенсації негативних поривів, проведення одночасно юридичної та психологічну підготовки. В результаті у межах силових
Loading...

 
 

Цікаве