WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат


Реферат на тему:
Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство
Поняття "імплементація" може застосовуватися у широкому контексті як "міжнародний рівень імплементації", коли держава вживає заходів щодо дотримання угод іншою країною, та у вузькому національному значенні. Це стосується до проблеми ефективного виконання норм міжнародного гуманітарного права (МГП) на декількох рівнях: міждержавному, державному на рівні законодавчого поля та державному на рівні безпосереднього виконання.
На нашу думку, яка підтверджується представниками різних доктрин, питання ефективного виконання норм у кінцевому підсумку сходяться на рівні суб'єктів, що діють через функції державних структур. Адже війни, як вказували Ж.-Ж. Руссо і Г. Гегель, не є приватною справою. "Сучасна стратегія поширення впливу гуманітарного права на мілітаристську діяльність силових структур, - вважає М. Харофф-Тавель, завідувач відділу поширення інформації про гуманітарне право Міжнародного комітету червоного хреста (МКЧХ), - передбачає чітке розуміння механізмів поведінки тих, що втягнуті у конфлікт".
Звернення до ефективного виконання на рівні силових структур є сучасним підходом. По-перше, в акції з урегулювання конфліктів, особливо внутрішніх та змішаних, все більше включається військова поліція, а гуманітарні аспекти стають лише предметом уваги спеціалістів. Це спонукало владні інституції та юристів готувати спеціальні підручники для представників "силових структур", такі наприклад, як праця Кейса де Ровера "Служити і захищати: права людини та гуманітарне право для сил безпеки і порядку". По-друге, розширюється участь сил ООН у вирішенні конфліктів шляхом збільшення кількості операцій з підтримання чи встановлення миру. На солдатів миротворчих військ ("блакитних шоломів") усе частіше покладаються завдання захисту цивільних осіб та об'єктів, забезпечення безпеки гуманітарних акцій. Це підтверджено нашим авторським аналізом дій миротворчих контингентів України в 11 операціях.
Фахівці, які представляють доктрину права збройних конфліктів (зокрема, Є. Давід, Фр. де Мулінен, Ф. Кальсхофен), погоджуються, що підготовка комбатантів державою повинна охоплювати не тільки галузь поширення знання МГП, а й усі сфери його виконання4. Вона включає в себе три аспекти на рівні суб'єктів силових структур - юридичний, психолого-соціальний і моральний.
Юридичний аспект проблеми вказує на те, що у текстах Женевських конвенцій 1949 р. і Протоколів 1977 р. зазвичай вживається термін "комбатант", а у сфері виконання увага приділена особі командира (ст. 87 Протоколу 1), юридичного радника у збройних силах (ст. 82), спеціально підготовленому персоналу (ст. 61). "Навіть найпереконливіші рішення не можуть бути досягнуті лише зусиллями спеціалістів з права", - справедливо пише Флек Дітер, член Ради директорів Міжнародного товариства воєнного права і права війни у Брюсселі. Такі рішення органічно пов'язані з рівнем знань та правової культури військових.
Однак означена нами проблема не знайшла адекватного висвітлення в літературі, у виступах правознавців Збройних Сил на семінарі ОБСЄ для України у 1996 р., на науково-практичній конференції в Інституті законодавства Верховної Ради України (жовтень 1998 р.). Ішлося про абстрактні питання МГП безвідносно до головного суб'єкта, виділеного правом Женеви і Гааги.
Деякі елементи імплементації МГП та питання ефективного виконання норм висвітлені у посібниках, підготовлених для військовослужбовців України. Так, у "Міжнародному гуманітарному праві" за редакцією В. М. Базова6 зміст імплементації звужений до засобів його впровадження та в основній частині майже буквально повторює тексти виступів на конференціях Д. Флека, І. Сандоса.
Російські спеціалісти (І. Бліщенко, А. Гурвич і Ю. Сокових, А. Коротков, І. Котляров9 та інші), зарубіжні вчені (Д. Флек, М. Паппе, Ів Сандос) звертаються до імплементації МГП на рівні силових структур. Турбуватися про підвищення правової культури військових рекомендовано у Декларації, прийнятій Міжнародним інститутом гуманітарного права у Сан-Ремо.
Це обумовлює дослідження проблеми ефективного виконання норм МГП на рівні силових структур та формування правової культури військових керівників.
Сутність міжнародно-правової культури військових керівників полягає у тому, що нормами права неможливо передбачати всі ситуації, а командир планує, приймає рішення, віддає накази, контролює законність дій на підставі рівня своєї правосвідомості, управління з урахуванням приписів МГП, правової культури.
Рівень правової культури військових керівників у цілому невисокий, незважаючи на кристалізацію змісту Женевських конвенцій і Двох Додаткових протоколів до них у наказах Міністра оборони України по введенню їх у дію. Про це свідчать матеріали науково-практичної конференції в Інституті законодавства Верховної Ради України і проведене військово-соціологічне дослідження.
Російські юристи вважають, що рівень правової культури відносно високий у армії США, достатній у збройних силах деяких західноєвропейських країн, низький в арміях країн колишнього радянського блоку, у тому числі в армії Російської Федерації. Історія зневаги до приписів МГП у нашому війську давня. Нагадаємо про лист Посольства СРСР у Парижі до МКЧХ 12 жовтня 1939 р., де, зокрема, зазначалося, що вимоги Конвенції 1929 р. про захист полонених не є обов'язковими для Радянського уряду (Архіви МКЧХ, досьє керівництва СРСР, папка 1084)16.
Нам здається, що не дуже просто реалізувати резолюцію Генеральної конференції ЮНЕСКО 1978 р. (20 C/Resolution, 3/1.5 та 2.3/3) щодо програми викладання МГП для представників силових структур. Необхідно ставити глибше питання впливу її на рівень правосвідомості і правової культури військових.
Звернемося до історії розвитку міжнародно-правового поля деяких армій, що знаходяться на різних полюсах наведеної вище схеми. Необхідність підвищення рівня міжнародно-правової культури військових керівників армії США стала помітною для американського командування після завершення війни у В'єтнамі у зв'язку з морально-правовою невизначеністю цієї війни та процесом реформування збройних сил. У липні 1979 р. директивою № 51000.7 було прийнято Програму Міністерства оборони з права війни, якою встановлено, що виконання норм права війни (implementation) стає частиною політики США у всіх збройних конфліктах міжнародного та неміжнародного
Loading...

 
 

Цікаве