WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Економіко-правові аспекти реалізації інвестиційної політики китайської народної республіки як позитивний досвід для України - Реферат

Економіко-правові аспекти реалізації інвестиційної політики китайської народної республіки як позитивний досвід для України - Реферат

національними інтересами, ризик масового відпливу капіталу з дестабілізацією внутрішнього фінансового та фондових ринків тощо).
Усвідомлюючи як позитивні, так і негативні причинно-наслідкові зв'язки даного процесу, органи державної влади Китаю ефективно поєднують економічні стимули та елементи адміністративно-державного контролю шляхом застосування сукупності заохочувальних та обмежувальних заходів, чим впливають на територіально-галузевий вектор інвестиційних потоків.
Першим позитивно-результуючим експериментом в КНР по залученню іноземних інвестицій стало створення на початку 80-х років чотирьох спеціальних економічних зон в узбережних районах Шеньчжень, Шаньтоу, Чжухай в провінції Гуандун та дещо пізніше - Сямень в провінції Фуцзянь. За станом на 2002 рік кількість зон різних типів, які продовжують відігравати роль найбільш динамічних центрів економічного розвитку, дорівнює більше ста.
Розглядаючи інвестиційний процес як двосторонній рух, Китай визначає як один з пріоритетних напрямів власної інвестиційної політики не тільки залучення, а й активний експорт капіталу з дозволу та за сприяння держави, намагаючись досягти економічних вигід від законної діяльності на ринках інших держав: видобутку природних ресурсів (Австралія, Бразилія), готової продукції, виробленої на внутрішніх ринках країн (Канада, Малайзія), високих технологій (Японія, США) тощо.
Правовою основою співробітництва з іншими державами є двосторонні міжнародні угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій, які укладено з 24 країнами.
Аналогічна угода укладена також у 1992 р. між урядами України та Китайської Народної Республіки, яка надає інвесторам договірних сторін режим найбільшого сприяння (п. 2 ст. 3 цієї угоди).
Економічна складова інвестиційного процесу в КНР ґрунтується на адекватній правовій основі - державою зафіксовано пріоритетні сегменти економіки, в яких дозволена та стимулюється участь іноземного капіталу:
виробництво експортно-орієнтованої продукції;
виробництво продукції, стратегічно важливої для внутрішнього ринку;
інвестування в енергетику, технології, транспорт, комунікації тощо.
Даний процес в Китаї регулюється системою нормативно-правових актів, прийнятих в розвиток положень Конституції КНР, у статтях 11 та 18 якої зафіксовано можливість здійснення підприємницької діяльності, ускладненої іноземним елементом, та державні гарантії захисту законних прав суб'єктів приватного сектора економіки.
Враховуючи домінуючу роль прямих іноземних інвестицій в загальній структурі надходжень, вбачається за доцільне відзначити, що цей процес відбувається шляхом правового визначення кола суб'єктів підприємництва за участю іноземного капіталу та меж їх спеціальної правосуб'єктності.
Правовим підґрунтям в даному контексті є три закони КНР:
"Про спільні підприємства китайсько-іноземного капіталу" (Sino-Foreign Equity Joint Venture Law) (далі - Закон 1).
"Про спільні контрактні китайсько-іноземні підприємства" (Law of The People's Republic of China on Chinese-Foreign Contractual Joint Venture) (далі - Закон 2).
"Про підприємства повного іноземного володіння" (Law of The People's Republic of China on Wholly Foreign Owned Enterprise) (далі - Закон 3).
Розкриваючи основні організаційно-правові аспекти вищенаведених видів суб'єктів підприємництва, доцільно відзначити, що відповідно до ст. 1 та 4 Закону 1 спільне підприємство китайсько-іноземного капіталу утворюється "іноземними економічними організаціями або фізичними особами" та "китайськими іноземними економічними організаціями" як компанія з обмеженою відповідальністю (limited liability company) із часткою іноземного інвестора не менше 25 % зареєстрованого капіталу. Причому у разі здіснення внеску до статутного фонду в негрошовій формі відповідно до ст. 5 "техніка та технології повинні відповідати передовим світовим стандартам та потребам Китаю"4.
Створення спільних контрактних китайсько-іноземних підприємств, відповідно до ст. 1 Закону 2, здійснюється аналогічною сукупністю суб'єктів за скороченими вдвічі строками реєстрації - 45 днів - та з обов'язковим одержанням протягом наступних 30 днів бізнес-ліцензії. Важливим у цьому контексті є той факт, що офіційною датою створення вважається не дата державної реєстрації, а дата видачі ліцензії.
Загальнодержавною метою створення підприємств, повністю контрольованих іноземними інвесторами, відповідно до ст. 3 Закону 3, є "сприяння у розвитку національної економіки Китаю; використання новітньої техніки і технології, реалізація всієї чи більшої частки власної продукції на зовнішніх ринках".
Набуваючи статусу юридичної особи, всі зазначені вище суб'єкти підприємництва мають китайську "національність" за теорією "інкорпорації" міжнародного приватного права.
В даному контексті важливо відзначити принципову організаційно-правову різницю між вищенаведеними двома видами спільних підприємств. Так, якщо спільні підприємства китайсько-іноземного капіталу створюються та функціонують виключно за статусом юридичної особи, то спільним контрактним китайсько-іноземним підприємствам надано право здійснювати підприємницьку діяльність і без створення правової фікції - юридичної особи з відповідними економіко-правовими наслідками.
Враховуючи характер інвестиційної складової як невід'ємної частини державної економічної політики, можна зазначити, що всебічне дослідження та адаптивне використання позитивного досвіду КНР реально сприятиме інтенсифікації економічного співробітництва з найбільшим торговельним партнером України в Азіатсько-тихоокеанському регіоні за напрямами, визначеними як стратегічні під час офіційного візиту до Києва в липні 2001 року Голови Китайської Народної Республіки Цзян Цземіня.
При цьому одним з найбільш перспективних векторів подальших науково-практичних досліджень є здійснення порівняльного аналізу концепцій регіонального розвитку двох країн, надання детальної економіко-правової характеристики кожного виду спеціальних (вільних) економічних зон в Україні та Китаї, а також моніторинг динаміки розвитку спільного проекту - Парку високотехнологічного науково-технічного співробітництва України та Китаю, який функціонує на підставі Угоди між Міністерством освіти і науки України та Народним Урядом міста Цзінань 2001 р. і розташований на території району розвитку високих технологій Цзінань.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых иполитических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве