WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

або уникнути злочинного посягання в силу фізичного чи психічного стану. До об'єктивних факторів, що обумовлюють безпорадний фізичний стан особи, відносяться малолітній вік, фізичні вади, хворобливий або непритомний її стан. До об'єктивних факторів, що обумовлюють психічний стан особи, відносяться розлад душевної діяльності, у результаті яких особа не могла розуміти характер і значення здійснюваних з нею дій.
Кримінально-правове значення поняття матеріальної залежності у літературі визначається по-різному. Так, Тихонова С.С. матеріальну залежність визначає як такий вид залежності, при якій від винного в силу різних обставин (одержання матеріальної допомоги чи перебування на повному утриманні винного, аліменти, борги, проживання на житлової площі винного і т.п.) істотно залежить поліпшення чи погіршення матеріального становища потерпілого . У той час, Грищук В.К. дає визначення матеріальної залежності в більш вузькому, конкретному змісті - як таке становище винного, при якому він повністю або частково перебуває на утриманні особи, яка схилила його до вчинення злочину . Якщо особа, використовуючи матеріальну залежність потрепілого, примушує його до дачі згоди на вилучення органів чи тканин, то ці дії повинні бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 143 КК України.
Поняття службової залежності означає залежність потерпілого від винного в силу підпорядкованості йому за посадою чи виконуваною роботою, що грунтується на його побоюванні бути звільненим з роботи, пониженим у посаді, позбавленим премії тощо, або на його очікуванні підвищення в посаді, матеріальної або іншої винагороди .
Поняття іншої залежності може включати будь-який інший вид залежності, яка виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої вінвідчуває собі зобов'язаним перед такою особою в силу сімейних відносин, релігійних, партійних, навчальних, чи, як указують Грищук В.К. і Тихонова С.С., такою, що походить із ситуаційної залежності. До ситуаційної залежності зазначені автори відносять, наприклад, ситуацію, коли особа зобов'язана іншій особі рятуванням життя своєї дитини, або їй відомі свідомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, чи залежність особи, що знаходиться на лікуванні, від медичного персоналу; залежність особи, що знаходиться у виправній чи виховній установі і т.п.
З питанням кримінально-правового забезпечення свободи прижиттєвого донорства пов'язане питання про можливість примусової реалізації відносин донорства в стані крайньої необхідності. У відповідності зі ст. 39 КК України не є злочином заподіяння шкоди правоохоронним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Згідно з ч.2 цієї статті перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Стосовно медичної сфери, підставою для здійснення акта крайньої необхідності (джерелом небезпеки) є реальні патологічні процеси в організмі людини, що ставлять під загрозу її життя чи здоров'я.
Можлива ситуація, коли врятувати життя чи відновити здоров'я одного чи декількох хворих неможливо інакше, як здійснивши їм пересадження органа чи тканини від конкретного донора, але без його згоди. Вилучення органа чи тканини не є нешкідливим для донора, тобто такими діями йому завжди заподіюється шкода. Якщо шкода, заподіяна при цьому донору, не буде більшою, ніж шкода відвернена, то, таким чином, мають місце всі зазначені в кримінальному законі ознаки крайньої необхідності. Це може служити обґрунтуванням правомірності вилучення органів чи тканин у донора без його згоди. Подібне рішення питання можна поширити і на випадки примуса потенційного донора до згоди на вилучення його органів чи тканин для порятунку життя іншої людини.
Однак ще І.І.Горелік розглядав як основу правового регулювання правовідносин у сфері прижиттєвого донорства принцип оптимальної турботи про інтереси донора. Дана позиція знаходить розвиток та закріплення і у теорії сучасного права, орієнтованого на людину, її права і свободи як вищу цінність. Надання права розпорядження долею й анатомічною цілісністю організму людини іншим особам (нехай навіть і із найкращими намірами), є неприпустимим: "...нікому не дозволено робити узяття крові, тканин чи органа людини без її згоди, хоча б таке втручання і було єдиним засобом для порятунку життя і здоров'я іншої людини" .
Таким чином, захист законних інтересів хворого-реципієнта шляхом насильницького чи облудного заподіяння шкоди таким правоохоронюваним благам, як життя і здоров'я іншої людини, не повинна виправдовуватись посиланнями на стан крайньої необхідності, а розглядатися як суспільно небезпечне і кримінально каране діяння. Практичне рішення питання про здійснення трансплантації в стані крайньої необхідності повинне відповідати вимогам Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині".
Література:
1. Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно посилення відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності" // ВВР України. - 2001. - №23. - Ст.117.
2. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. 2001. - №9-10. - с.28-31.
3. Карпухина С.И. Защита интеллектуальной собственности и патентоведение. М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. - 352с.
4. Птушенко А. Правовая защита интеллектуальной собственности// Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. 2002. - №2. - с.44-54.
5. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. Х.: Фоліо, 2000. - с.147.
6. Воеводин Л.В. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе: Учебник. М., 1987. - с.91.
Loading...

 
 

Цікаве