WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

знищенні чи погрозі знищення майна, що належить донору, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, що примушується до вилучення органа; (4) у погрозі поширення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці; (5) вплив на психіку особи за допомогою гіпнозу або іншим подібним способом.
У залежності від форми вираження психічне насильство може бути словесним, письмовим, у формі конклюдентних дій (жестів, демонстрації зброї, інших дій, спрямованих на примус особи до вилучення його органів чи тканин).
Відмінність вилучення органів чи тканин людини шляхом обману від психічного примуса полягає в тому, що в обмані відсутні основні ознаки психічного примуса - відсутня інформація про можливість застосування насильства при невиконанні необхідного, а є свідомо помилкова інформація, засвоєння якої тягне неадекватне реальній дійсностісприйняття її потерпілим. Кримінальним правом Німеччини обман розглядається як повідомлення неправильних фактів чи їхнє перекручування, або приховування справжніх фактів, що вводить в оману потерпілого і підтримує цю оману. B деяких країнах обман розглядається як обставина, що обтяжує кримінальну відповідальність, наприклад у КК Іспанії.
Українськими вченими обман розглядається як повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або умисне замовчування фактичних обставин, які винний зобов?язаний був повідомити і повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки. Тут необхідно додати, що замовчування повинне бути навмисним і у відношенні тих обставин, про які винний зобов'язаний був повідомити потерпілому.
Обман може носити активний характер, коли потерпілому повідомляються неправдиві відомості про певні факти, обставини, події. Наприклад, обман може полягати в помилковому повідомленні потерпілому про необхідність ампутації певного органа, вилучення тканини для лабораторних досліджень. Обман може носити і пасивний характер, коли навмисно замовчується юридично значима інформація, наприклад, факт вилучення органа чи тканини, що потім будуть використовуватися для трансплантації, чи замовчуються відомості про кількість тканини, що вилучається для трансплантації.
Створення в особи невірного уявлення про доцільність певного оперативного втручання, яке насправді має на меті вилучення органа, частини органа чи тканини потерпілого, повинне розглядатися як створення медичними працівниками умов для здійснення незаконного вилучення органів чи тканин і кваліфікуватися як готування до здійснення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України.
Закінченим даний злочин буде в тому випадку, якщо кінцева мета примуса досягнута - органи чи тканини донора втрачені в результаті дій винного. Тому злочин можна розглядати як злочин з матеріальним складом .
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Умисел при цьому прямий, про що свідчить наявність спеціальної мети (вилучення в людини органів чи тканин здійснюється з метою їхньої трансплантації). Мотиви такого поводження (кар'єристські, корисливі спонукання, бажання зробити допомогу близькому - реципієнту - за рахунок іншої особи і т.д.) не мають значення для кваліфікації і повинні враховуватися при призначенні покарання. Якщо вилучення органів і тканин здійснюється без мети трансплантації, то діяння підлягає кваліфікації по інших статтях Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень. При цьому навмисне заподіяння тілесного ушкодження, що відбувалося з хуліганських мотивів і супроводжувалося знущанням над особою і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, і, у залежності від наслідків ушкоджень - ст. ст. 121, 122 чи 125 КК України .
Оскільки вилучення органів чи тканин людини неможливе без участі осіб, які мають медичну освіту (лікарі, медсестри), то необхідно відзначити, що відповідальність за злочини проти здоров'я донора відповідно до ч. 2 ст. 143 КК України зазначені особи будуть нести тільки в тому випадку, якщо їм було відомо про примус особи до дачі згоди на відповідне оперативне втручання, або якщо вони брали безпосередню участь у його примусі.
У випадку, коли неправомірне вилучення органа чи тканини, вилучення яких не повинно було спричинити смерть потерпілого (наприклад, вилучення одного з парних органів), по необережності призводить до смерті потерпілого, цей злочин варто кваліфікувати за ч. 2 ст. 143 і ч. 2 ст. 121 КК України (навмисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого).
Незаконне вилучення органів чи тканин у людини шляхом примуса або обману з метою трансплантації, поєднане з порушенням установленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини, утворює сукупність злочинів, передбачених ч.2 ст. 143 і ч.1 ст. 143 КК України .
Ч. 3 ст. 143 КК України встановлює кваліфікуючою ознакою вилучення в людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин вчинення його щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або матеріальній чи інший залежності від винного. Ця норма покликана запобігти можливості вилучення органів чи тканин в осіб, залежних від реципієнта чи від його близьких.
У російських джерелах зустрічається визначення безпорадного стану як низького ступеня орієнтації особи в практичних життєвих ситуаціях і слабкій волі. Можна погодитися з думкою Тихонової С.С., що "у такому вигляді визначення безпорадності має не стільки правовий, скільки соціально-психологічний, моральний зміст" .
Уведення кваліфікуючої ознаки в ч. 3 ст. 143 КК України спрямоване на те, щоб підсилити відповідальність за злочинні зазіхання у відношенні осіб, що знаходяться, зокрема, у безпорадному стані. При цьому винна особа повинна розуміти, що використовує для досягнення своїх цілей безпорадний стан потерпілого. Тому для визначення безпорадного стану доцільно використовувати поняття безпорадного стану, запропонованого авторами Науково-практичних коментарів до КК України. В них безпорадний стан визначається як обумовлений об'єктивними і суб'єктивними факторами стан особи, у якому вона не може чинити опір злочинцеві
Loading...

 
 

Цікаве