WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання щодо правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

Актуальні питання щодо правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

сьогодні можливо запропонувати два способи вирішення цієї проблеми. По-перше, все-таки створити статутний фонд, залежно від бажання власника майна, який одночасно виступатиме і засновником підприємства, і при цьому межа відповідальності засновника буде визначена розміром його внеску до статутного фонду, адже відповідно до статті 7 Закону України "Про власність" створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення на вимогу кредиторів. У цьому випадку відповідальність засновника - фізичної особи не виходить за межі його внеску до статутного фонду створеного ним підприємства, звичайно, якщо інше прямо не передбачено законодавством. В даний час деякі науковці зазначають, що відповідальність засновника може регулюватися не тільки законодавством України, але й установчими документами самого підприємства. З цією позицією можна погодитися лише при умові, що установчі документи не суперечать законодавству України.
У цьому зв'язку об'єктивно виникає питання стосовно мінімального розміру статутного фонду, якщо власник вирішить створити його. Єдиним нормативним документом, який прямо встановлює необхідність створення статутного фонду, а також його розмір є Закон України "Про господарські товариства", який вказує, що статутний фонд для акціонерних товариств не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю - 100.
Деякі провідні фахівці в галузі права подають своє вирішення вказаної проблеми: при створенні статутного фонду у підприємствах іншої організаційно-правової форми, ніж господарські товариства, до них застосовувати традиційні правила, виходячи із аналогії закону. Та автори цієї ідеї все-таки не подали більш детального пояснення, яку саме аналогію потрібно застосувати при формуванні статутного фонду підприємства, а це дає засновнику підприємства маніпулювати законодавством для задоволення своїх особистих інтересів, а відтак, не вирішує проблеми обов'язковості формування статутного фонду. На нашу думку, оскільки приватне підприємство не є господарським товариством, вищенаведений порядок створення статутного фонду застосувати не можна.
Відсутність конкретного законодавчого встановленого мінімального обмеження статутного фонду дає підстави робити висновок й про те, що власник майна приватного підприємства (засновник) має право створити статутний фонд, який становитиме суто символічну суму і, тим самим, він матиме всі юридичні підстави для державної реєстрації підприємства і можливості для здійснення господарської діяльності, виступаючи представником приватного підприємства. Виникає питання, а чи матимуть органи державної реєстрації юридичні підстави для відмови у видачі свідоцтва про державну реєстрацію у разі створення такого мізерного статутного фонду. І дійсно, вони можуть відмовити у реєстрації, посилаючись на те, що чинне законодавство передбачає при створенні юридичної особи надання засновником необхідного їй майна, яке призначене для підприємницької діяльності. Та, на нашу думку, відсутність такої достатності майна не може бути формальною підставою у відмові державної реєстрації, оскільки право визначення достатності майна і доцільності його внесення у даному випадку, оскільки воно не врегульовано законодавчо, належить засновнику підприємства, а не органам державної реєстрації.
В юридичній літературі висловлюється думка, що у приватного підприємства відсутня така необхідна ознака юридичної особи, як наявність відокремленого майна підприємства, переданого йому засновником, що, у свою чергу, може стати підставою для звернення зацікавлених осіб до господарського суду із заявою про визнання недійсною державну реєстрацію підприємства. На наш розсуд, це не може бути юридичною підставою для звернення до господарського суду, тому що приватне підприємство має відокремлене майно (передане йому засновником) і формально відповідає вимогам законодавства.
З іншого боку, можуть виникати питання, а яким чином таке підприємство зможе нормально функціонувати, якщо в його розпорядженні немає достатньо ні коштів, ні майна? Відповідь на це ми знаходимо у ст. 5 Закону України "Про підприємництво", в якій зазначено, що підприємництво здійснюється на основі таких принципів як залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, а також залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством. Отже, якщо приватне підприємство отримає певні кошти за рахунок договорів оренди, позики, дарування, отримання кредитів (адже воно, набувши статусу юридичної особи, одночасно стає правосуб'єктним, вже може самостійно укладати відповідні договори), то у нього будуть всі юридичні та фактичні підстави для нормального функціонування.
Інший спосіб вирішити проблему формування статутного фонду - не створювати його взагалі. В такому випадку відповідальність власника майна (засновника), на відміну від першого способу, буде повною, тобто власник відповідатиме всім своїм майном, яке йому належатиме на праві приватної власності і на яке згідно процесуального законодавства може бути звернене стягнення. Отже, в цій ситуації відповідальність приватного підприємства буде співпадати з майновою відповідальністю її засновника. Вартісне вираження майна, що належить засновнику може бути вказано в статуті підприємства, що дасть змогу контрагентам такого підприємства знати про розміри можливої відповідальності у разі невиконання ним своїх зобов'язань, або визнання його банкрутом.
Що стосується створення статутного фонду на практиці, то для засновників більш прийнятний перший спосіб вирішення цієї проблеми, а саме: створити статутний фонд і при цьому самостійно, на свій розсуд, прийняти рішення про його розміри, в залежності від того, якою діяльністю вони мають намір займатися, тобто створюють такий статутний фонд, який би був достатній для здійснення початкової підприємницької діяльності. Такими своїми діями вони матимуть можливість уникнути "надмірної цікавості" до них з боку місцевихдержавних органів влади.
На завершення даного питання вважаємо за необхідне запропонувати законодавцю встановити для засновників приватного підприємства статутний фонд і визначити його мінімальний розмір. Таке законодавче встановлення мінімального розміру статутного фонду, з одного боку, буде одним із способів забезпечення вимог контрагентів такого приватного підприємства, які точно знатимуть про наявність статутного фонду підприємства та його мінімальний розмір і тим самим дасть їм гарантію у відшкодуванні завданих таким приватним підприємством збитків, а з іншого боку, приведе до зменшення підстав у відмові в державній реєстрації (посилаючись на відсутність майна підприємства), а відтак зменшить тиск органів державної реєстрації на засновників таких підприємств, що призведе до можливості більш ефективно функціонувати.
Одночасно хотілося б також розглянути питання щодо суб'єктів, які мають право виступати засновниками приватного підприємства. Якщо брати до уваги ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні", то засновником може виступати будь-яка фізична особа. Відповідно до згаданого вище Класифікатора організаційно-правових форм господарювання (ст. 2.6) засновником може бути тільки громадянин України, в той же час як ст. 2.3 цього ж нормативного акту до суб'єктів підприємницької діяльності віднесено не тільки громадян України, а й громадян інших держав, які не обмежуються законом у правоздатності або дієздатності (і, до речі, не визначено правовий
Loading...

 
 

Цікаве