WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання щодо правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

Актуальні питання щодо правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Актуальні питання щодо правового статусу приватного підприємства в Україні.
Протягом більше десяти років, що пройшли після проголошення незалежності України, внаслідок глибоких демократичних трансформацій усіх сфер її життя на місці колишньої адміністративно-командної економіки, що обумовлювала існування тільки однієї організаційно-правової форми господарювання - державної, сформувався вільний ринок товарів, робіт, послуг, утвердилось підприємництво. Конституція України 1996 року закріпила основні засади цивільних правовідносин та підприємництва: рівність усіх учасників незалежно від форми власності, право на підприємницьку діяльність, свободу договорів, можливість безперешкодно набувати і здійснювати цивільні права та законні інтереси учасниками цивільного обороту - фізичними і юридичними особами, забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, захист їх судом. Ці принципи закріплені і деталізовані в Законі України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року, Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 року, Законі України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року, Законі України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року, Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 року.
Саме ці та інші акти чинного законодавства України встановлюють широке коло видів підприємств у залежності від форм власності, галузевого спрямування, чисельності працюючих, внутрішньої структури підприємства та інших чинників. Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" у нашій державі можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство;
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Цей законодавчо закріплений перелік видів підприємств не є вичерпним. Закон дозволяє створювати інші організаційно-правові форми підприємництва, які хоча прямо і не передбачені цим законом, та з іншого боку, не суперечать законодавчим актам України. Наприклад, залежно від порядку формування статутного фонду підприємства, правового положення майна власника, що вносить його до статутного фонду товариства, а також порядку здійснення його повноважень по керівництву майном, в залежності від межі та порядку відповідальності власника майна за зобов'язаннями підприємства Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації подає розширений перелік видів підприємств у відповідній Класифікації організаційно-правових форм господарювання, яка затверджена та введена в дію наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р., № 288. Відповідно до вказаного документу можливе створення індивідуальних, сімейних, орендних, спільних підприємств, кооперативів та інші.
Можливість створення та існування різних видів підприємств, правовий статус яких досить часто не врегульований конкретними нормами законодавства, призводить до виникнення деяких непорозумінь у практичній діяльності.
У цій статті зроблено аналіз правового становища приватного підприємства як одної з організаційно-правових форм підприємства в Україні, піднімаються та розглядаються проблеми його створення та функціонування, взаємовідносини між засновником та створеним ним підприємством та необхідність регламентації названих відносин.
Правовий статус приватного підприємства, на відміну від інших організаційно-правових форм, наприклад, господарських товариств, кооперативів, щодо яких діють окремі закони, зокрема Закони України: "Про господарські товариства" "Про сільськогосподарську кооперацію", регулюється загальними нормами Законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про власність", які містять тільки основні положення щодо створення, реєстрації, реорганізації, ліквідації, а також загальні принципи щодо здійснення підприємницької діяльності. Відсутність окремого нормативного акту, який би детально регулював правовий статус приватного підприємства, а також правовий режим майна такого підприємства призводить до того, що ця форма є найбільш прийнятна для багатьох власників майна як така, що дозволяє засновнику підприємства самостійно, на власний розсуд, на основі тільки загальних норм господарського права визначати юридичну та фактичну долю підприємства.
В зв'язку з недостатнім врегулюванням цієї організаційно-правової форми багато науковців та фахівців в галузі права часто піднімають проблемні питання з приводу законодавчого удосконалення правового статусу приватного підприємства, проводячи наукові дослідження та даючи своє бачення вирішення актуальних проблем, що стосуються правового статусу приватного підприємства. Серед них: Л.Ніколаєнкова, О. Старцев, В.Логойда, О.Вінник та інші.
Визначення приватного підприємства закріплене в Законі України "Про підприємства в Україні", згідно зі ст. 2 якого приватним визнається підприємство засноване на власності фізичної особи. Згадана Класифікація організаційно-правових форм господарювання подає більш розширене означення, а саме: приватним є підприємство, що засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили. Отже, зі змісту останнього визначення можна виділити дві важливі ознаки:
1) приватне підприємство засновується на власності окремого громадянина України;
2) власник приватного підприємства має право мати найману робочу силу.
Недосконалість законодавчого визначення приватного підприємства зумовлює багато питань, правильне вирішення яких впливатиме у подальшому на правовий статус приватного підприємства, а також і на порядок його функціонування.
Непорозуміння виникають, насамперед, при формуванні статутного фонду такого підприємства. Цивільний кодекс УРСР 1964 року (ст. 23) визначає, що юридична особа - це суб'єкт, який має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському судах. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Зважаючи на це, фундаментальною є така ознака як наявність відокремленого майна. Тобто, для набуття статусу юридичної особи приватне підприємство повинно мати майно. Майно підприємства включає вклади його учасників, а також вироблені та набуті в процесі діяльності грошові та матеріальні цінності, які, як правило, належать організації на праві власності. Основу майнового відокремлення підприємства від його засновника(засновників) в деяких випадках складає статутний капітал (пайовий фонд тощо), який визначає мінімальний розмір його вкладу та є стартовим капіталом розвитку. Ним гарантуються можливі вимоги кредиторів та розмір відповідальності засновників (учасників) підприємства. Отже, на момент державної реєстрації підприємства його майно втілене у статутному фонді.
Проте, аналізуючи наведене вище визначення приватного підприємства, можна зробити висновок, що нормативної вимоги щодо обов'язкової необхідності наявності статутного фонду для цієї організаційно-правової форми підприємства немає. Тобто, не передбачено його мінімального розміру та складу. Отже, створення статутного фонду приватного підприємства - це право, а не обов'язок засновника.
На
Loading...

 
 

Цікаве