WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

порядок передбачений законодавством Російської Федерації.
Згідно із ст. 10 Федерального Закону "Про інформацію, інформатизацію та захист інформації" від 25 січня 1995 року державні інформаційні ресурси РФ є відкритими та загальнодоступними. Виключення складає документована інформація, що віднесена законом до категорії обмеженого доступу, яка поділяється на інформацію, що віднесена до державної таємниці та конфіденційну.
До інформації з обмеженим доступом не відносяться:
" законодавчі та інші нормативні акти, встановлюють правовий статус органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських організацій а також права, свободи і обов язки громадян, порядок їх реалізації;
" документи, що містять інформацію про надзвичайні ситуації, демографічну, метеорологічну, демогрічну, санітарно-епідеміологічну і іншу інформацію, необхідну для забезпечення безпечного функціонування населених пунктів, виробничих об єктів, безпеки громадян і населення вцілому;
" документи, що містять інформацію про діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про використання бюджетних та інших державних і місцевих ресурсів, про стан економіки і потреби населення, за виключенням відомостей, що віднесені до державної таємниці;
" документи, що накопичуються у відкритих фондах бібліотек і архівів, інформаційних системах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, організацій, що представляють суспільний інтерес або необхідні для реалізації прав, свобод і обов язківгромадян.
Указом Президента Російської Федерації від 6 березня 1997 г. № 188 затверджений перелік відомостей конфіденційного характеру. До них відносяться
1. Відомості про факти, події та обставини приватного життя громадянина, що дозволяють ідентифікувати його особу (персоальні данні), за виключенням відомостей, що підлягають розповсюдженню в засобах масової інформації у встановлених федераьними законами випадках;
2. Відомості, що складають таємницю слідства і судочинства
3. Службові відомості, доступ до яких обмежений органами державної влади у відповідності з Цивільним кодексом РФ і федеральними законами (службова таємниця)
4. Відомості, пов язані зпрофесійною діяльністю, доступ до яких обмежений у відповідності з онституцією РФ і федеральними законами (лікарська, ноаріальна, адвокатська таємниця, таємниця листування, телефонних розмов, поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень і т.і.)
5. Відомості, пов язані з комерційою діяльністю , доступ до яких обмежений у відповідності до Цивільного кодексу Російської Федерації і федеральними законами (комерційна таємниця).
6. Відомості про сутність винаходів, корисних моделей або промислових зразків до офіційної публікації інформації про них.
Згідно статті 6 Проекту Закону України "Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України" не підлягають оприлюдненню, окрім випадків, визначених Законом, відомості, що становлять державну, комерційну, банківську та іншу охоронювану законом таємницю. Не підлягають оприлюдненню відомості, поширення яких може зашкодити безпеці особи чи нормальній діяльності органу державної влади, а також відомості, що можуть бути використані для вчинення злочинів. Перелік таких відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України. Не підлягають задоволенню прохання громадян та юридичних осіб про надання інформації, яка потребує спеціальної аналітичної обробки (порівняльні довідки, таблиці, довідки про процентне співвідношення тощо).
З усього вищенаведеного можна зробити висновок, що статус конфіденційної інформації, що є власністю держави повинен бути ближчий до державної таємниці, ніж до конфіденційної інформації юридичних осіб приватного права. Це особливо важливо у зв язку із наявністю в новому Кримінальному кодексі країни статті 330 "Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави". Знаходження цієї статті у розділі XIV "Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації", а не поряд із статтями, що передбачють відповідальність за незаконні дії з комерційною таємницею, мабуть теж свідчить на користь цієї тези.
В такому випадку є потреба створення специфічного "Зводу відмостей, що віднесені до категорії конфіденційної інформації, яка є власністю держави". Такий звід міг би формувати і офіційно публікувати Кабінет Міністрів України, а вже на підставі цього керівники органів влади могли б приймати рішення про наявність такої інформації у конретних документах.
Це міг би зробити своїм Указом Президент України, до того моменту, поки не буде прийнятий Закон про інформаційну відкритість органів влади. Такий нормативний акт конче потрібний. Він чітко міг би вирішити ті проблеми, які нині виникають із доступом до урядової інформації.
Цей закон повинен базуватись на безумовному принципі відкритості державних інформаційних ресурсів, з деякими обмеженнями, які визначені в законодавчому порядку. Повинен бути створений чіткий механізм доступу громадян доінформації, в якому була б передбачена в тому числі і відповідальність за необгрунтоване ненадання інформації.
Література:
1. Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно посилення відповідальності за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності" // ВВР України. - 2001. - №23. - Ст.117.
2. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. 2001. - №9-10. - с.28-31.
3. Карпухина С.И. Защита интеллектуальной собственности и патентоведение. М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. - 352с.
4. Птушенко А. Правовая защита интеллектуальной собственности// Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. 2002. - №2. - с.44-54.
5. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. Х.: Фоліо, 2000. - с.147.
6. Воеводин Л.В. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе: Учебник. М., 1987. - с.91.
Loading...

 
 

Цікаве