WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

собі:
" інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
" конфіденціальну інформацію;
" інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
" інформацію, що стосується особистого життя громадян;
" документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
" інформацію, що не підлягаєрозголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
" інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Але ця норма закону, яка крім того не відповідає суспільним реаліям, і положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів не розглядають тотожні категорії документів.
По-друге, статус державного органу тим і визначається, що його посадові особи виконують функції держави, а не задовільняють свої потреби чи потреби своїх засновників. Коли мова іде про юридичну особу приватного права, то її інформаційно-правовий статус одразу обмежений колом інформації, яка не може бути комерційною таємницею, та великою кількістю категорій інформації, яку збирають про різноманітні аспекти господарської діяльності уповноважені державні органи (різноманітні види звітності про господарську, фінансову, кадрову діяльність). В той же час, процедура отримання інформації про діяльність органів державної влади невизначена. Статті з 32 до 37 в Законі України "Про інформацію", Закон України "Про звернення громадян" які стосуються інформаційного запиту, низка Указів Президента (наприклад, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 року №683), відзначаються великим ступенем декларатизму і не містять в собі чітких механізмів отримання інформації. Крім того в пасиві неприйнятий проект Закону України "Про інформаційну відкритість органів державної влади", запропонований на рогляд Верховної Ради України попереднього скликаня народним депутатом України С.П.Головатим.
Суто з економічної точки зору, діяльність органів влади фінансується за кошти, отримані з податків, сплачених громадянами. Як можна обмежувати лише на основі рішення якогось посадовця, право громадянина на отримання інформації, яка фактично створена на його кошти?
І нарешті, за не надання або надання неправдивої інформації юридичними особами приватного права та їх просадовими особами існує ціла низка норм, які передбачають відповідальність за це (об єктивна сторона більшості злочинів у сфері господарської діяльності передбачає саме такі дії). Адміністративна та кримінальна відповідальність посадовців органів державної влади, лише задекларована, але не знайшла втілення в законодавчих актах.
За результатами парламентських слухань "Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура Україні", що відбулися 4 грудня 2002 року, Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації запропонував доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 212-3 "Порушення права на інформацію", в якому передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, або надання інформацї що не відповідає дійсності. Але прийнятя цієї попозиції викликає великий сумнів.
Ніхто не заперечує про необхідність наявності певної категорії інформації, яка не має статус державної таємниці, але повинна бути захищена. Але ж не таким шляхом. В Російській Федерації вже давно іде суперчка про створення такої категорії інформації як службова таємниця, яка знаходиться за своїм сатусом між державною таємницею і відкритою інформацією. І цю проблему намагались розв язати на рівні закону.
Зрозуміло, що статус такої "перехідної" інформації треба обов язково визначати. Тут можна використати два різноманітних підходи. Перший полягає в тому, що вся інформація, яка є у держави визнається відкритою, за виключенням певної іноформації, категорії якої повинні бути чітко визначені. Другий підхід може полягати у тому, що в законі повинні бути чітко визначені категорії інформації, доступ до яких ні при яких обставинах не може бути обмежений. Зрозуміло, що можуть використовуватись змішані форми.
В 1967 році у Сполучених Штатах був прийнятий Закон про свободу інформації. Закон виходить з того, що будь-яка особа, незалежно від свого громадянства, повинна мати доступ до існуючих відомчих документів без доведення потреби в них чи зазначення причини такого клопотання. Тягар доведення у випадку відмови у наданні матеріалу, якого домагається громадськість, лягає на уряд.
Закон про свободу інформації нараховує дев'ять катеґорій документів, що не підпадають під вимогу про оприлюднення інформації:
1.Інформація, що "у прямій формі визнана таємною в інтересах національної оборони та зовнішньої політики відповідно до критеріїв, встановлених розпорядженням виконавчої влади"
2.Внутрішні кадрові правила й стосунки
3.Матеріали, що є винятками згідно з іншими законоположеннями
4.Комерційні таємниці (виробничі секрети, засекречена технолоґія) та ділова інформація, що вважаються конфіденційними або такими, що не підлягають розголошенню
5.Між- та внутрівідомчі службові записки
6.Архівні справи особового складу та медичні архіви
7.Матеріали правоохоронних орґанів
8.Банківська документація
9.Ґеолоґічні й ґеофізичні дані про корисні копалини
Таким чином, законом США визначений порядок отримання інформації від державних органів, і обмеження у цій сфері.
Трохи інший
Loading...

 
 

Цікаве