WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми конституційної реформи - Реферат

Проблеми конституційної реформи - Реферат

в життя, як вже підкреслювалось, виявила очевидні недоліки у вирішенні кадрових питань, пов'язаних, зокрема, із звільненням Прем'єр-міністра України (за дванадцять років незалежності нашої держави змінено 11 Прем'єр-міністрів, а значить, і урядів). У даному випадку спо-стерігаються залежність звільнення тільки від Президента, а також недостатня можливість парламенту здійснювати передбачений п. 13 ч. 1 ст. 85 Конституції контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України. Парадоксальна ситуація: право контролю є, а реальних умов для його реалізації немає. Саме тому та виходячи з особливостей сучасного перехідного етапу, на якому перебуває Україна, прагнучи створити демократичну, соціальну, правову державу, у законопроекті пропонувалося змінити або доповнити статті Основного Закону, які регулюють установчі та контрольні функції Верховної Ради стосовно виконавчої влади. Зокрема, передбачалося розширити установчі функції парламенту шляхом віднесення до йогокомпетенції надання згоди Президенту України не лише на призначення Прем'єр-міністра України (п. 12 ч. 1 ст. 85), а й на його звільнення з посади. В проекті було дещо збільшено коло посадових осіб, які призначаються і звільняються з посади за згодою парламенту.
Законопроектом пропонувалося внести доповнення і до ст. 87 Конституції України, яке дозволяло б Верховній Раді України не тільки розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів України чи недовіру йому, а й аналізувати діяльність окремих його членів, що тягне за собою припинення їх повноважень. Визначені проектом зміни мали на меті підвищити відповідальність уряду та його членів за результати їх діяльності не лише перед Президентом, а й перед Верховною Радою. Водночас надання згоди парламентом на звільнення з посади Прем'єр-міністра України та членів уряду сприяло б стабільності складу Кабінету Міністрів України, усувало б можливість суб'єктивних оцінок їх діяльності. А це, в свою чергу, відкривало б шлях до підвищення законності й ефективності діяльності уряду та сприяло б зростанню його ролі як вищого органу виконавчої влади. Не випадково установчі функції парламенту щодо припинення та звільнення Прем'єр-міністра України та інших посадових осіб" а також його контрольні функції щодо уряду є у конституціях багатьох держав світу.
Проектом також конкретизовано право щодо здійснення парламентського контролю комітетами Верховної Ради України в межах і порядку, встановлених законами України. В цьому плані запропоновано внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 89 Основного Закону. До речі, нині готується проект закону про комітети Верховної Ради України, в якому їх контрольні функції будуть регламентовані більш детально.
Практика реалізації Конституції нашої держави зумовлює необхідність вирішення ряду питань у сфері функціонування системи правосуддя. У законопроекті, зокрема, пропонувалось, перш за все, надати право законодавчої ініціативи Верховному Суду України, який, як відомо, має надзвичайно широкі можливості для узагальнення судової практики щодо застосування законодавства і на цій основі формулювання та внесення пропозицій стосовно його вдосконалення. Це дозволило б, з нашої точки зору, своєчасно вирішувати через законодавство назрілі питання поліпшення правового регулювання відповідних суспільних відносин, виявлені судовою практикою. Важливим, на нашу думку, є також питання, пов'язане зі звуженням можливостей, які сприяють зловживанню посади судді та впливу на нього органів і осіб, що його рекомендують, призначають або обирають. У зв'язку з і пропонувалось відмовитися від визначеного Конституцією (ст. 128) безстрокового обрання суддів Верховною Радою України, передбачивши 10-річний строк обрання на посаду.
У законопроекті містилися і інші пропозиції, які спрямовані на усунення прогалин чи неоднозначного тлумачення окремих положень чинної Конституції. До них, наприклад, і віднести передусім доповнення до ст. 81 про дострокове відкликання народного депутата України виборцями виборчого округу, в якому його було обрано, підставах і в порядку, встановлених законом. Як і здається, в умовах сучасного складного перехідного періоду в житті України ця норма цілком доречна. Адже вона не лише не суперечить Конституції, посилює відповідальність народних депутатів України перед їх виборцями.
Законопроект заповнює також прогалину, має місце у ст. 94 Основного Закону щодо визначення порядку оприлюднення закону. Регламентуються умови, за яких виникає необхідність офіційного оприлюднення закону Верховною Радою України. Як відомо, не всі закони, які приймаються Верховною Радою і направляються Президенту України, підписуються та офіційно ним оприлюднюються. У відповідності з ст. 94 Конституції України Президент має право вернути закон із своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, тобто застосувати вето слід зауважити, що на кожний третій-четвертий закон, який приймає Верховна Рада і який подається Президенту на підпис, ним накладається вето. Президент України застосує надане йому право вето з різних причин і робить це тоді, коли вважає за потрібне. Але виникають ситуації, коли під час повторного розгляду закон знову приймається Верховною Радою України не менш як двома третинами від конституційного її складу, як цього вимагає Конституція, тобто вето Президента долається. Президент України в такому разі зобов'язаний підписати закон та офіційно оприлюднити його протягом десяти днів. Але інколи цього не відбувається. Так сталося і із Законом України "Про місцеві державні адміністрації", який Президент декілька разів повертав на повторний розгляд парламенту. Верховна Рада двічі (18 червня та 24 червня 1997 р.) долала вето Президента, але Закон, незважаючи на те, що це суперечить вимогам Конституції, не був ним підписаний. Верховна Рада України вимушена була 15 серпня 1997 р. прийняти Постанову, якою направила своє звернення главі держави, в якому привернула його увагу до того, що невиконання вимог ст. 94 Конституції України створює небезпечний прецедент невиконання Президентом України вимог Основного Закону, штучно загострює відносини в суспільстві, в тому числі між гілками влади, та негативно впливає на авторитет самого Президента як гаранта додержання Конституції України. Не аналізуючи глибоко підстави для вето, інші сторони цієї ситуації, слід знайти на конституційному рівні вихід із неї. Що робити, якщо вето подолане, але Президент не підписав закон? Враховуючи наведене, у законопроекті
Loading...

 
 

Цікаве