WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обов’язкове медичне страхування в Україні: передумови та перспективи законодавчої регламентації - Реферат

Обов’язкове медичне страхування в Україні: передумови та перспективи законодавчої регламентації - Реферат

поняття "медична допомога" Основи не надають.
Доцільно навести ще один, далеко не єдиний, але достатньо виразний, приклад того як в межах одного нормативно-правового акту вживаються аналогічні терміносполучення за відсутності їх відповідного визначення. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України у розділі 6 містить понятійні конструкції: "медична допомога", "лікувально-профілактична допомога", "медичні послуги", "спеціалізована медична допомога", "безоплатна медико-соціальна допомога", "первинна медична допомога" і т.д. Подібні формулювання зустрічаються і в текстах інших законодавчих актів, проте, як вже було зазначено вище, у вітчизняній правовій базі знайти їх дефініції не уявляється можливим з причини відсутності таких.
Слід відзначити, що негативні наслідки такої ситуації даються взнаки вже сьогодні. Прикладом цього є прийняття Кабінетом Міністрів України, а в подальшому визнання неконституційними окремих положень вже згаданої вище Постанови "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих закладах освіти". Конституційний Суд України проаналізувавши цю Постанову дійшов висновку, що значна частина перерахованих у Переліку медичних послуг підпадає під поняття "медична допомога", а отже, відповідно до Конституції має надаватись безоплатно. Мова йшла, зокрема, про профілактичні медичні огляди; зубне, вушне, очне протезування дорослого населення; надання всіх видів медичної та лікувально-профілактичної допомоги (крім першої невідкладної) особам, обслуговування яких не передбачено даним закладом охорони здоров'я тощо. Ряд послуг, як вирішив Конституційний Суд, за певних обставин може розглядатись як медична допомога, а значить теж не потребує оплати. Це, зокрема надання юридичним та фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, діагностичне обстеження та лікування за направленням лікарів, які працюють на засадах підприємницької діяльності тощо. В той же час, Конституційний Суд не виключив можливості встановлення плати за надання громадянам медичних послуг, що виходять за межі медичної допомоги - так званих "послуг другорядного значення". До цих послуг було віднесено такі як: медичний огляд осіб для отримання посвідчення водія транспортних засобів, дозволу на право отримання та носіння зброї та ін..
Формулюючи свою позицію у даній справі Конституційним Судом було зазначено, що вихід з критичної ситуації, яка склалась з бюджетним фінансуванням охорони здоров'я, вбачається не у запровадженні практично необмеженого переліку платних медичних послуг, а, серед іншого, у впровадженні відповідних державних програм, в яких був би чітко визначений гарантований державою обсяг безоплатної медичної допомоги. В контексті вищевказаного видається цікавою, і водночас не зовсім логічною, інша позиція все того ж Конституційного Суду, що знайшла своє відображення у Рішенні від 29 травня 2002р. Тут Конституційний Суд в достатньо категоричній формі стверджує, що з точки зору припису частини третьої статті 49 Конституції України встановлення якихось меж безоплатної медичної допомоги у вигляді її гарантованого рівня є неприйнятним. І зазначає, що безоплатна медична допомога, передбачена Конституцією, повинна надаватись громадянам у повному обсязі, тобто задовольняти потреби людини у збереженні або відновленні здоров'я. Подібна непослідовність у правових позиціях Конституційного Суду, а також відсутність чіткої термінології, насиченість відсильними нормами та безсистемність чинного законодавства у сфері охорони здоров'я аж ніяк не створює належного підґрунтя для проведення реформ у медичній галузі.
В таких умовах потреба у законодавчому закріпленні досліджуваного терміна уявляється беззаперечною і нагальною.
Слід відмітити, що визначення поняття "медична допомога" Конституційний Суд не надає, однак вказує, що у медичній науці ним переважно охоплюються лікування, профілактичні заходи, які проводяться при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт. Якщо звернутись до юридичних енциклопедичних джерел, то можна отримати наступне тлумачення: медична допомога - це комплекс заходів медико-соціального характеру, що включає профілактичну, лікувальну, діагностичну, реабілітаційну, протезно-ортопедичну і зубопротезну допомогу, а також догляд та обслуговування дітей, хворих, непрацездатних та інвалідів. Важливо зазначити, що на відміну від національного законодавства зміст цього поняття розкривають численні міжнародні нормативно-правові акти. Так, Європейський кодекс соціального забезпечення, Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення, Конвенція про медичну допомогу та допомоги у разі хвороби, а також Рекомендація щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби визначають основні послуги, роботи та засоби, які мають охоплюватись медичною допомогою.
Перелік джерел, в яких визначається сутність даного поняття не вичерпується вищенаведеним. Його дефініції різняться і здебільшого співпадають лише в окремих частинах та елементах. Відсутній єдиний підхід як у науці, так і серед фахівців-практиків. Однак, визначення поняття "медична допомога" міститься у спеціальних словниках понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров'я, його зміст розкривається у міжнародних правових документах, законодавстві зарубіжних країн. Все це складає достатню базу для розробки та подальшої законодавчої регламентації єдиної цілісної дефініції в межах правової системи України. Принагідно зауважимо, що відсутність такої регламентації в умовах запровадження страхової медицини може стати підставою для численних судових позовів. Адже і лікар (заклад охорони здоров'я) і застрахований пацієнт будуть вільні на свій розсуд вирішувати які саме послуги і в якому обсязі забезпечуються страховкою і мають надаватись безоплатно.
Підбиваючи підсумок, вважаємо за потрібне підкреслити, що порушені в цій роботі, на перший погляд, несуттєві проблеми з юридичної точки зору криють в собі серйозну небезпеку. І, на наш погляд, необхідним є усвідомлення того, що не вирішити ці проблеми означає поставити під загрозу результативність будь-якої реформи в системі охорони здоров'я - реформи, яку так важко "народжує" наша Україна.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход кустойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве