WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обов’язкове медичне страхування в Україні: передумови та перспективи законодавчої регламентації - Реферат

Обов’язкове медичне страхування в Україні: передумови та перспективи законодавчої регламентації - Реферат


Реферат на тему:
Обов'язкове медичне страхування в Україні: передумови та перспективи законодавчої регламентації
Ідея запровадження в Україні загальнообов'язкового державного медичного страхування вже тривалий час є предметом гострих дискусій та обговорень як серед широкої громадськості, так і на державному рівні. Різні аспекти проблем, пов'язаних з реалізацією зазначеної ідеї, були проаналізовані в численних публікаціях, аналітичних статтях, а також обговорені на науково-практичних конференціях, з'їздах тощо. Така популяризація даного питання природно обумовлена усвідомленням беззаперечної необхідності проведення конструктивних змін у системі фінансування української медицини. Однак, сьогодні, нажаль, ми ще не можемо говорити про реальні результати багаторічної роботи, що проводиться у цьому напрямку - результати, які б знайшли своє відображення у відповідному законі про державне медичне страхування. Це пов'язано з багатьма причинами, серед яких однією з найважливіших слід вважати відсутність належних умов для прийняття такого закону.
У першу чергу, необхідно визначитись чи не суперечитиме запровадження державного медичного страхування конституційному припису "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" - ця проблема вже частково піднімалась автором даної статті у попередній публікації. Для цього, насамперед, необхідним є аналіз термінологічних конструкцій "медична допомога" та "надається безоплатно", а також вирішення питання про визначення (якщо це взагалі є можливим) меж "безоплатної медичної допомоги". Доречно відзначити, що вказані поняття широко вживаються у вітчизняному законодавстві, проте, жоден нормативно-правовий акт не надає їх цілісної правової дефініції. Важливим є те, що визначення терміну "медична допомога" не містить і проект Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", прийнятий Верховною Радою України у другому читанні. В той же час необхідно розуміти, що з введенням в дію подібного Закону питання про те, яку саме допомогу і в якому обсязі будуть зобов'язані надавати заклади охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, постане досить гостро.
З огляду на наведене, видається цілком обґрунтованою потреба в офіційному тлумаченні відповідного положення частини третьої ст. 49 Конституції України, що і стало підставою для розгляду Конституційним Судом України справи про безоплатну медичну допомогу. Тут варто зазначити, що Рішення Конституційного Суду по даній справі від 29 травня 2002 р. (далі - Рішення) дійсно внесло ясність в окремі важливі аспекти проблеми, хоча, в той же час, поставило ряд нових питань, відповіді на які знову доведеться шукати науковцям та практикам.
Зупинимось на аналізі терміносполучення "безоплатність медичної допомоги". Деякі фахівці дотримуються точки зору, що зміст безоплатності медичної допомоги в контексті ст. 49 Конституції України необхідно розуміти як відсутність безпосереднього прямого розрахунку в момент її надання. Інші вважають, що зазначена норма Конституції виконуватиметься лише у тому випадку, якщо оплата не буде проводитись ні прямо, ні опосередковано і при цьому не лише в момент, а й до та після її надання. Окремі науковці і практики вбачають забезпечення дотримання принципу безоплатності медичної допомоги з точки зору чинної конституційної норми у фінансуванні її надання виключно з бюджетних коштів. Інші стверджують, що конституційна формула "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" виконуватиметься і тоді, коли вона (медична допомога) буде забезпечуватись не лише за рахунок бюджетного фінансування, але й шляхом залучення інших солідарних внесків населення.
Вищезазначене, зокрема, відображено і в наведених у Рішенні позиціях різних державних органів - профільного комітету Верховної Ради України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції -, а також Президента України.
Проаналізувавши різні точки зору та дослідивши матеріали справи стосовно окресленого питання Конституційний Суд України дійшов висновку, що у словосполученні "медична допомога надається безоплатно" останнє слово в контексті статті 49 Конституції України означає наступне: індивід, який отримує таку допомогу у державних та комунальних закладах охорони здоров'я, не повинен відшкодовувати її вартість ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій іншій формі незалежно від часу надання медичної допомоги. Інакше кажучи - медична допомога надається без попереднього, поточного чи наступного розрахунку. При цьому у Рішенні також вказується, що словосполучення "безоплатність медичної допомоги" означає неможливість стягування з громадян плати за таку допомогу у будь-яких варіантах розрахунків (готівкою або безготівкових): чи у вигляді "добровільних внесків" до різноманітних медичних фондів, чи у формі обов'язкових страхових платежів (внесків) тощо.
Слід відмітити, що перший спосіб розрахунку вже аналізувався у Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1998 р. по справі про платні медичні послуги, що були запроваджені Постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17 вересня 1996 р. (далі - Рішення у справі про платні медичні послуги). В цьому Рішенні у справі про платні медичні послуги, поряд з іншим, було визнано неконституційним положення зазначеної Постанови щодо дозволу лікувально- та санаторно-профілактичним закладам приймати від хворих плату за надані їм медичні послуги як внесення добровільної компенсації. Таке рішення було мотивовано тим, що на практиці це положення здебільшого використовувалось як підстава для обов'язкової оплати хворими наданої їм медичної допомоги. Щодо можливості здійснення добровільних пожертвувань, було роз'яснено, що благодійна діяльність має здійснюватись виключно у правових формах і в порядку, передбаченому відповідним законодавством, і зокрема, Законом України "Про благодійництво та благодійні організації".
Отже, заборона безпосередньо приймати від пацієнтів гроші, навіть в якості добровільних внесків, вже була раніше розтлумачена Конституційним Судом. Що ж до можливості здійснення непрямої оплати медичної допомоги, наприклад, шляхом внесення платежів до фонду обов'язкового медичного страхування - то це питання вперше офіційно роз'яснюється саме у Рішенні від 29.05.2002. При цьому Конституційний Суд наголошує, що, по-перше, ст.49 Конституції України закріплює право громадян на медичне страхування, тобто йдеться про добровільне, а не обов'язкове медичне страхування. По-друге, зазначає, що стягнення обов'язкових страхових платежів (внесків) з громадян у системі державного медичного страхування не відповідатиме конституційному припису "у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" оскільки буде однією з форм оплати за надання їм такої допомоги. Слід підкреслити, що таке достатньорізке твердження безумовно відповідає
Loading...

 
 

Цікаве