WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальні відносини як об’єкт правового регулювання в соціальній правовій державі - Реферат

Соціальні відносини як об’єкт правового регулювання в соціальній правовій державі - Реферат

переважно в німецькій літературі. Остаточно у значенні політико-правової концепції поняття "соціальна держава" увійшло в наукову літературу після його фіксації в Конституції ФРН 1949 р. На визначення сутності соціальної держави вирішально вплинули праці таких вчених, як Ф. Нойман, Г. Хаферкамп, Г. Хартвіг, В. Абендрод та ін.
У загальному розумінні соціальна держава визначається як така, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі - приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості. Сьогодні можна погодитися з тим, що під терміном "соціальна держава" розуміють усе, що пов'язано із зменшенням або усуненням розбіжностей у прибутках між різними верствами населення. Але в той же час мало хто замислювався над тим, яким шляхом таке усунення чи зменшення можливе, і головно, до чого призведе на практиці. Сьогодні добре відомі негативні історичні уроки побудови суспільства на підставі соціального ідеалу розподільної справедливості. Не варто проходити їх знову. Але усвідомлення напрямів втілення зазначеного ідеалу передбачає необхідність систематизації наявного досвіду з урахуванням вітчизняної специфіки.
Соціальна держава повинна сприяти соціальному захисту громадян та підвищенню їх життєвого рівня, охороняти свободу громадян і гарантувати соціальну злагоду в суспільстві. Поняття соціальної захищеності значно ширше, аніж соціальна підтримка у вигляді разових благодійних заходів щодо підвищення рівня життя окремих груп населення з низькими грошовими доходами (хоча і це необхідно робити). Йдеться про сукупність законодавчо закріплених економічних, правових, соціальних гарантій, що забезпечують для кожного члена суспільства дотримання його найважливіших соціальних прав, включаючи право на працю, а також на достатній рівень життя, необхідний для нормального розвитку особистості.
Метою соціальної держави є гарантування певного "мінімуму" і компенсація та зняття суспільно-економічних суперечностей, що виникають у будь-якому суспільстві на рівні держави.
У наукових працях і соціальній практиці стали загальновизнаними три моделі соціальної держави: ліберальна, або англо-саксонська; скандинавська, або соціально-демократична; континентально-європейська, або консервативна.
Перша модель соціальної держави (ліберальна), яка застосовується в англомовних країнах - США, Великобританії, Канаді, Австралії, передбачає державні обов'язки із соціального захисту для найбільш уразливих верств населення. Решта громадян повинна забезпечувати себе самостійно. Характерними для ліберальної моделі є перевірка нужденності, обмеження розмірів універсальних трансформерів, програм соціального страхування. Відповідно до ліберальної доктрини необхідно спрощувати функції соціальної держави. У системі соціального забезпечення перевага віддається трудовій мотивації громадян, чому сприяють напівавтоматичні механізми фінансування гарантованого мінімального рівня доходів. Для забезпечення потреб найменш захищених верств населення поширені в основному методи прямого (цільового) перерозподілу через податкову систему і бюджет. Спостерігається тенденція посилення ролі приватних і регіональних служб соціального забезпечення для надання адресної допомоги. Майбутнє ліберальної моделі соціальної держави визначає усвідомлення, що люди здатні власною працею поліпшити свій добробут.
Друга модель, класичним прикладом якої є Швеція, надає базове забезпечення усім громадянам країни за рахунок державного і місцевих бюджетів, сформованих із податків. Cкандинавський тип соціальної держави характеризується універсалізмом і перерозподілом доходів завдяки прогресивній системі оподаткування населення. Вона спрямована на недопущення бідності і забезпечення усім зайнятим громадянам гідного рівня життя. Соціал-демократична модель виключає потенційну можливість ринку задовольнити потреби усіх верств населення. Основна мета державної соціальної політики, яка реалізується соціал-демократами, полягає у проведенні випереджувальних і профілактичних заходів у соціальній сфері. Однак, незважаючи на ідеологічну схильність соціал-демократів до універсалізму в соціальному забезпеченні, спостерігається певний рух у бік розширення платності соціальних послуг.
Третя модель - консервативна - застосовується в Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Греції і ґрунтується на системі соціального страхування з пайовим відрахуванням внесків працюючими і роботодавцями. Боротьба з бідністю поєднується з підтримкою високих стандартів життя всіх громадян. Ринок праці, зайнятість регулюються соціальними партнерами.
Континентально-європейську модель ототожнюють із центристським і консервативним підходом до визначення моделі соціальної держави. Високий соціальний потенціал цієї моделі полягає в поєднанні традиційних цінностей універсалізму і перерозподілу із забезпеченням економічних гарантій відповідальності. У консервативній моделі приватні форми соціального страхування відіграють допоміжну роль. Пріорітет надається обов'язковим. Прагматизм консерваторів підтримується їх втручанням у соціальні процеси тільки у випадках, коли ринок неспроможний забезпечити добробутгромадян.
Усі названі вище моделі виникли на основі розподілу і перерозподілу доходу з метою досягнення соціальної стабільності в державі. З економічним зростанням функції соціальної держави постійно ускладнювалися і розширювалися.
При цьому соціальна держава не ставить перед собою завдання досягнення абсолютної соціальної справедливості. Вона покликана забезпечити соціальну компенсацію, яка дає можливість уникнути конфліктів внаслідок нерівномірного розподілу ресурсів. Головна мета, що випливає із сутності соціальної держави, - обмежити і нейтралізувати потенційну деструктивну природу ринку щодо лінійної залежності багатства країни і відносного рівня соціальних витрат.
В Україні соціальна політика позначена аморфністю і суперечностями. Сьогодні в Україні неможливо чітко визначити тип соціальної держави. Соціальна політика поєднує всі три основоположні ознаки сучасної соціальної держави: реформується соціальна сфера і простежується тенденція до адресної підтримки населення (ліберальна модель); має місце центристський підхід до надання державних послуг і схильність до соціального планування шляхом впровадження програмно-цільового методу формування консолідованого бюджету (консервативна модель); спостерігається орієнтація на соціальну інтеграцію і високий рівень перерозподільних відносин (соціал-демократичний підхід).
Наведені моделі соціальної держави розглянуто з точки зору соціальної функції держави, до якої входять утримання непрацездатних, охорона здоров'я, освіта, культура тощо. У вузькому розумінні під цією функцією розуміють напрям діяльності держави із соціального захисту населення. Вона реалізується через соціальне законодавство. Це дає підстави говорити про соціальну функцію права, тобто про правовий вплив на соціальні відносини.
Право залежить від держави, оскільки воно виникає як система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, є більш-менш сталим і охороняється державою, впроваджується в життя завдяки державі, а сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.
Право безпосередньо впливає на соціальні відносини шляхом їх закріплення у правових інститутах. Воно закріплює можливу і належну поведінку людей у соціальній сфері та за допомогою загрози застосування державного примусу змушує їх діяти в окреслених правом межах і тим самим утримує соціальні відносини у бажаному стані. Завдяки утвердженню в суспільстві нормативних засад впорядковуються соціальні відносини. Отже, ми можемо дійти висновку, що соціальні відносини допускають можливість контролю за ними правовими засобами з боку держави, тому вони є правовими відносинами, які складаються задля забезпечення захисту населення у процесі реалізації соціальної функції держави.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве