WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальні відносини як об’єкт правового регулювання в соціальній правовій державі - Реферат

Соціальні відносини як об’єкт правового регулювання в соціальній правовій державі - Реферат


Реферат на тему:
Соціальні відносини як об'єкт правового регулювання в соціальній правовій державі
Соціальні відносини є необхідним структурним компонентом суспільства. Їх дослідження у вузькому розумінні ускладнюється тим, що змістовна розробка соціальних відносин значно відстає від практичних завдань вдосконалення нашого суспільства. Нез'ясованою залишається їх природа, структура та специфіка. Останнім часом у правовій та соціолого-філософській літературі значно активізувалася соціальна проблематика, в тому числі питання, пов'язані з дослідженням соціальних відносин. Викликають інтерес праці М. М. Мокляка, М. Н. Руткевича, В. Д. Бабкіна, П. М. Рабіновича, О. Скрипонюка. Проте слід зазначити, що українські науковці, досліджуючи питання громадянського суспільства, правової держави, соціальної держави, залишають поза увагою таке популярне філософсько-соціологічне поняття, як "соціальні відносини". Крім того, неоднозначність у розумінні трактування поняття "соціальні відносини" не сприяє його поглибленому теоретичному аналізу. Тому даний дослідницький напрям вважаємо одним із найактуальніших, оскільки даний етап побудови нашої держави вимагає теоретичної розробки питань соціальної сутності держави, впливу держави на соціальні відносини, правового регулювання соціальних відносин.
Прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Конституції України дало підстави говорити про завершення початкового етапу становлення демократичної, соціальної, правової держави і про початок переходу до наступного періоду - втілення принципів та норм Конституції у реальне життя суспільства і держави, в життя кожної людини, що живе в Україні". Але проголошені ідеали не завжди збігаються з реальністю. Функції, зміст і функціонування соціальної держави досі залишаються нез'ясованими. Через деякий час після прийняття Конституції виникла суперечність між про декларованими нормами та реальною можливістю і бажанням їх втілення. Йдеться насамперед про тричленну конструкцію демократичної, соціальної, правової держави, досягнення якої і досі залишається політичним ідеалом. Які ж є можливості реалізації ідеалу соціальної правової держави у нашому суспільстві?
Становлення України як соціальної держави відбувається в умовах кризи соціальних відносин, що пов'язано з кризовим станом економіки та спадом виробництва. Загальновідомо, що темпи соціального розвитку визначаються можливостями економіки. Проте не завжди згадується зворотний зв'язок цих складових суспільних відносин. Адже без дієвого і надійного соціального захисту населення неможливе нормальне функціонування економічних структур, безкризовий розвиток соціальних процесів.
Проблема соціальної держави недостатньо досліджена. Зокрема, заслуговує на увагу питання реалізації соціальної функції держави (у вузькому розумінні).
Перш за все необхідно уточнити зміст поняття "соціальне". Науковці по-різному тлумачать це поняття, але найчастіше зустрічається два трактування: у широкому та вузькому розумінні. У першому випадку воно ототожнюється з поняттям "суспільне". В такому розумінні поняття "соціальне" охоплює все, що належить до людського суспільства, на відміну від природи. У другому випадку поняття "соціальне" використовується у вузькому розумінні, коли йдеться про соціальну сферу як одну із сфер людського життя, про соціальні відносини як специфічні відносини, що реалізуються між основними соціальними суб'єктами суспільства. Практично ніхто із суспільствознавців не заперечує існування соціальних відносин у вузькому розумінні. Проблема ж полягає у встановленні їх специфіки. Основою таких відносин є рівність або нерівність становища людей і груп у суспільстві, питання соціальної справедливості.
Соціальні відносини дуже швидко реагують на практичні зміни у ступені рівності людей, у рівні досконалості реальних відносин суспільства та на будь-які порушення принципу соціальної справедливості, бо вони нерозривно пов'язані з першочерговими інтересами і потребами людей.
Життєдіяльність різних спільностей людей у своїх динамічних аспектах виражається соціальними відносинами, її сталі елементи втілені у соціальній структурі суспільства.
Ще одна особливість соціальних відносин - їх багатомірність. Вона є наслідком тісного зв'язку соціальних відносин із численними формами та видами людської діяльності. Якщо соціальні відносини - це передумова, умова і підсумок соціальної діяльності, то соціальна діяльність створює саму субстанцію соціальних відносин.
Тісно пов'язані між собою соціальні та політичні відносини.
І ті, й інші налагоджуються між майже однаковими спільностями людей. Але якщо соціальні відносини складаються задля досягнення добробуту та соціальної справедливості, то сенсом політичних є державна влада, і за змістом вони є більш конкретними. Формою взаємодії соціальних та політичних відносин є соціальна політика.
Соціальна політика - це система управлінських, регулятивних, організаційних, саморегулятивних заходів, дій, діяльності суб'єктів, що здійснюються на основі певних принципів і засад та спрямовані на забезпечення оптимального функціонування і розвитку соціального буття, зокрема, соціальних відносин, умов для їх самовідтворення та самодостатності. Це сукупність принципів, рішень, дій суспільних суб'єктів, що знаходять втілення в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб та інтересів людини, соціальних спільностей та суспільства в цілому. Вона спрямована на підтримку активної взаємодії соціальних та політичних відносин, результати яких трансформуються в соціальну сферу завдяки діяльності соціальної спільності людей. Це засіб регулювання всього комплексу соціальних процесів і відносин, які становлять особливу сферу суспільного життя.
Суб'єктами соціальної політики є: людина, держава, суспільство, соціальні спільності та інститути, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, різноманітні фонди.
Людина - це безпосередній і основний суб'єкт соціальної політики. Жодне завдання соціального розвитку й соціальної політики не може бути вирішено, якщо не будуть створені умови для самореалізації особистого потенціалу людини. Людина має бути активним творчим суб'єктом.
При регулюванні процесу соціального розвитку не слід відмовлятися від держави як суб'єкта соціальної політики, оскільки саме за допомогою держави вдалося забезпечити виживання соціально неоднорідного суспільства. При цьому держава не повинна нав'язувати свої форми і способи вирішення соціальних проблем, виходячи з якоїсь уніфікованої програми чи жорсткого шаблону. Важливим у державному регулюванні має стати принцип диференційованого підходу. Політика у соціальній сфері має стати політикою самої людини чи соціальної спільності, в основу якої буде покладено їхню соціальну ініціативу, самодіяльність. Держава повинна створювати умови для самореалізації такої ініціативи, творчості у соціальній сфері. У здійсненні сучасної концепції соціальноїполітики важлива роль належить праву, зокрема конституційному праву. Але сьогодні соціальна політика являє собою комплекс заходів, які демонструють реакцію уряду на кризову ситуацію, що виникла під впливом економічних чинників. Головна увага зосереджується на окремих елементах соціальної сфери: пенсіях, грошових допомогах, індексації, мінімальних соціальних стандартах. Така соціальна політика є некомплексною і безадресною, що знижує її ефективність.
Поняття соціальної держави повинно підкреслювати, що соціальні проблеми входять до складу пріоритетних для даної держави. Держава регулює процес розподілу матеріальних благ і забезпечує юридично встановлені правила та норми суспільного життя.
Як повинна вирішувати соціальні проблеми Україна і за якою схемою діяти?
Утопічний характер багатьох соціальних проектів минулого полягав у тому, що суспільству нав'язували готові, далекі йому моделі, які воно забезпечувало. Крім цього, як зазначає В. Бабкін, "нашій суспільній науці, в тому числі правознавству, незважаючи на проголошення української держави соціальною, не вистачає розроблення її концепції, усвідомлення значення гуманізації суспільства, забезпечення людського виміру політики і права". На його думку, "соціальна держава" - це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечені охорона та захист прав людини. Перехід до соціальної правової держави можливий лише за умови здійснення системної реформи, яка пов'язує в цілісний комплекс рух до соціального ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави.
Термін "соціальна держава" введено ще в 1850 р. Лоренцом фон Штайном, однак його активна теоретична розробка почалася у першій половині ХХ ст.
Loading...

 
 

Цікаве