WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами - Реферат

Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами - Реферат

відповідне нове нормативне забезпечення реєстрації права власності на нерухоме майно.
Це вже не говорячи про те, що перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, просто не містить таких назв, як рішення власника або документи про перереєстрацію юридичної особи. Наприклад, іноземний інвестор - юридична особа бажає передати певний об'єкт нерухомості для формування статутного фонду юридичної особи, наприклад приватного підприємства. При цьому жодних договорів не укладається, а видається лише рішення власника про створення дочірнього підприємства та акт передачі з балансу на баланс відповідного об'єкта. Право власності виникає, а правовстановлюючих документів відповідно до вказаного нормативного акта немає. Це є правовий парадокс.
Проблеми правового захисту та реалізації компетенції власника шляхом здійснення капіталовкладень безпосередньо стосується проблема управління дочірньою юридичною особою. Залежно від організаційно-правової форми останньої застосовуватимуться відповідні нормативні акти, наприклад, закони України "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні" тощо. Гарантією захисту прав інвестора в даній ситуації є, зокрема, чіткий розподіл компетенції щодо управління майном, переданим дочірнім суб'єктам. Зокрема, при створенні нової юридичної особи, статутний фонд якої формується і за рахунок іноземних інвестицій, необхідно передбачити, які органи управління, наприклад, господарського товариства, мають право відчужувати передане як інвестиція майно, створювати за його рахунок інших суб'єктів тощо. Це є дійсно важливим, бо може створювати такі проблеми.
Наприклад, юридична особа "М-Німеччина" створила юридичну особу "М-Україна". При цьому у договорі про створення "М-Німеччина" було передбачено, що управління здійснюється через директорів-розпорядників, якщо інше не встановлять засновники. При цьому 99 % статутного капіталу належить одному із засновників. Тобто питання про передачу компетенції директору "М-Україна" має право вирішувати один засновник "М-Німеччина", який має вирішальну частку у статутному фонді материнського підприємства. Якщо один із засновників передав директору дочірньої юридичної особи "усі матеріальні права" щодо майна вказаної юридичної особи, то, відповідно, він передав і право розпорядження майном цієї юридичної особи. Тобто директор має право створити на базі майна дочірнього підприємства "М-Україна" ще одне дочірнє підприємство - "М-ПП-Україна". Якщо після цього директори-розпорядники починають заперечувати проти передачі зазначеного майна, то виникає спір. Цей приклад є типовим щодо наслідків нечіткого розподілу компетенції щодо управління наданим дочірньому підприємству майном.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. А отже, відповідно, іноземні інвестори мають такий самий комплекс прав, як і вітчизняні. Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Учасники товариства зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено Законом України "Про господарські товариства", іншим законодавством України та установчими документами.
Щодо заходів державного регулювання іноземної інвестиційної діяльності, то необхідно визначити такі основні напрями: визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, податкове регулювання інвестиційної діяльності, регулювання інвестиційної діяльності, експертиза інвестиційних проектів, регламентація умов вивозу капіталу для здійснення інвестицій за кордоном.
Дослідження свідчать, що регулювання інвестиційної діяльності можна визначити як процес взаємодії функцій, об'єктів, управлінських рішень та методів регулювання, спрямований на покращання результатів інвестиційної діяльності. Об'єктами регулювання інвестиційної діяльності є умови та результати інвестиційної діяльності державними та недержавними суб'єктами підприємництва та інвестиційний процес. Умови здійснення інвестиційної діяльності є дуже важливими факторами розвитку іноземного інвестування. Інвестиційний клімат є сукупністю правових, економічних, соціальних та інших чинників, які беруть до уваги власники майнових та інтелектуальних цінностей, приймаючи рішення про інвестування.
Значну роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату відіграють органи державного управління, які мають розгалужену, хоча і не завжди взаємоузгоджену компетенцію. В Україні на державному рівні управлінням інвестиційною діяльністю займаються органи виконавчої влади та галузевої компетенції. Президент України, Кабінет Міністрів України здійснюють керівництво органамифункціональної та галузевої компетенції. Серед галузевих органів управління можна виокремити Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Фонд державного майна тощо.
Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що інвестиційний клімат на території України знаходиться на стадії свого становлення, що створює певні проблеми для реалізації права власності іноземними інвесторами. Вбачається дуже актуальним прийняття у майбутньому низки нових нормативних актів та змін і доповнень до чинних, що є необхідним у контексті еволюції економічних відносин на території будь-якої держави.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве