WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами - Реферат

Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами - Реферат


Реферат на тему:
Деякі питання реалізації права власності іноземними інвесторами
Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території. Законодавство про власність спрямоване на реалізацію Декларації про державний суверенітет України і має відповідати належним чином ратифікованим міжнародним нормативним актам. Багато праць вітчизняних і зарубіжних авторів, а саме: І. Бланка, Д. Бобрової, А. Богатирьова, М. Богуславського, В. Бочарова, Н. Вознесенської, Б. Губського, О. Дзери, А. Довгерта, В. Дозорцева, Н. Дороніної, А. Кабалкіна, В. Корецького, В. Коссака, К. Круглової, Н. Кузнецової, В. Літкевича, Л. Лунца, В. Луця, В. Мусіяки, Л. Нейкової, В. Новицького, А. Омельченка, В. Опришка, В. Паламарчука, О. Підопригори, А. Свиридова, Н. Семилютіної, Г. Фединяк, Р. Халфіної, А. Шахназарова, Ю. Юмашева та інших науковців присвячені названій та суміжним проблемам. Проте процес законотворення у цій сфері ще триває, і у зв'язку із цим виникають певні питання, деяким з яких і присвячене дослідження.
Реалізація права власності є важливим питанням, оскільки вказана економіко-правова категорія є запорукою діяльності будь-якої економічної системи та підставою реалізації компетенції власника в адміністративно-правовій, цивільно-правовій та інших сферах його діяльності. Через відсутність або неналежний розвиток законодавства про власність переважна більшість демократичних принципів діяльності українського суспільства як частини загальносвітової спільноти може залишитися виключно гаслами.
Чинне законодавство дає визначення права власності, яке є класичним для країн романо-германської правової сім'ї. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державі. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств за участю юридичних осіб і громадян інших держав.
Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (становища).
Держава залишає за собою право у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, обмежити чи припинити діяльність власника.
Наведені та інші норми чинного українського законодавства закріплюють основні принципи реалізації права власності на території України:
принцип пріоритету належним чином ратифікованих міжнародних джерел права над національними;
принцип рівності усіх форм власності незалежно від його суб'єкта;
принцип впровадження режиму взаємності на території України (громадяни України та іноземні громадяни є рівними у своїх можливостях реалізації права власності, якщо інші обмеження не встановлено спеціальними нормативними актами);
принцип свободи розпорядження та використання своєї власності, якщо не встановлено спеціальних обмежень щодо цього;
принцип непорушення прав та законних інтересів третіх осіб при здійснення права власності;
принцип незавдання шкоди навколишньому природному середовищу;
принцип обмеженої можливості держави втручатись у діяльність власника шляхом її припинення та обмеження;
принцип впровадження деяких обмежень щодо об'єктів права власності іноземних громадян (наприклад, іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки сільськогосподарського призначення у власність не передаються).
Важливою складовою компетенції власника є право розпоряджатися належним йому майном. Однією з форм реалізації названого права є інвестиційна діяльність. Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Отже, інвестиційною діяльністю є діяльністю громадян, юридичних осіб і держави щодо здійснення капіталовкладень у формі майнових та (або) інших цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Що ж до способів здійснення інвестиційної діяльності, то варто зазначити про їх велике розмаїття, зокрема участь у формуванні статутного фонду дочірньої особи, кредитування, лізинг тощо.
Організаційно-правовими формами за специфікою нормативного регулювання інвестицій є:
1) створення підприємства з іноземними інвестиціями, частка яких у статутному фонді становить від 10 до 100 % (наприклад спільні підприємства);
2) створення підприємства на засадах формування статутного капіталу виключно за рахунок цінностей іноземних фізичних або юридичних осіб (наприклад приватні підприємства іноземних осіб).
Зазначені організаційно-правові форми є підставою для застосування різних комплексів нормативних регуляторів. При цьому інвестор набуває корпоративних та (або) засновницьких прав. Дочірня юридична особа набуває права колективної або приватної власності на відповідне майно. Законодавець встановлює, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу трудовими колективами державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертв організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Суб'єктами права колективної власності є трудові колективидержавних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської
Loading...

 
 

Цікаве