WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні - Реферат

близьких, інших осіб, доля яких є важливою для особи, яку примушують до вилучення органів; 3) у знищенні чи погрозі знищення майна, що належить донору, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, яку примушують до вилучення органа; 4) у погрозі поширення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці; 5) вплив на психіку особи за допомогою гіпнозу або іншим подібним способом.
Психічне насильство залежно від форми вираження може бути словесне, письмове, у формі конклюдентних дій (жестів, демонстрації зброї, інших дій, спрямованих на примушування особи до вилучення його органів чи тканин).
Відмінність вилучення органів чи тканин людини шляхом обману від психічного примусу полягає в тому, що при обмані відсутні основні ознаки психічного примусу - відсутня інформація про можливість застосування насильства при невиконанні необхідного, а є завідомо неправдива інформація, засвоєння якої тягне неадекватне реальній дійсності сприйняття її потерпілим.Кримінальним правом Німеччини обман розглядається як повідомлення неправильних фактів чи їх перекручування, або приховування справжніх фактів, що вводить в оману потерпілого і підтримує цю оману. B деяких країнах обман розглядається як обставина, що обтяжує кримінальну відповідальність, наприклад у КК Іспанії.
Українськими вченими обман розглядається як повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або умисне замовчування фактичних обставин, які винний зобов'язаний був повідомити і повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки. Тут необхідно додати, що замовчування повинно бути умисним і щодо тих обставин, про які винний зобов'язаний був повідомити потерпілому.
Обман може мати активний характер, коли потерпілому повідомляються неправдиві відомості про певні факти, обставини, події. Наприклад, обман може полягати в помилковому повідомленні потерпілому про необхідність ампутації певного органа, вилучення тканини для лабораторних досліджень. Обман може носити і пасивний характер, коли умисно замовчується юридично значима інформація, наприклад, факт вилучення органа чи тканини, що потім використовуватимуть для трансплантації, чи замовчуються відомості про кількість тканини, що вилучається для трансплантації.
Створення в особи хибного уявлення про доцільність певного оперативного втручання, яке насправді має на меті вилучення органа, частини органа чи тканини потерпілого, повинне розглядатися як створення медичними працівниками умов для здійснення незаконного вилучення органів чи тканин і кваліфікуватися як готування до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України.
Закінченим даний злочин буде в тому випадку, якщо кінцева мета примусу досягнута - органи чи тканини донора втрачені в результаті дій винного. Тому злочин можна розглядати як злочин з матеріальним складом.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Умисел при цьому прямий, про що свідчить наявність спеціальної мети (вилучення в людини органів чи тканин здійснюється з метою їхньої трансплантації). Мотиви такого поводження (кар'єристські, корисливі спонукання, бажання допомогти близькому - реципієнту - за рахунок іншої особи і т. ін.) не мають значення для кваліфікації і повинні враховуватися при призначенні покарання. Якщо органи і тканини вилучають не з метою трансплантації, то діяння підлягає кваліфікації за іншими статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень. При цьому умисне заподіяння тілесного ушкодження, що було вчинено з хуліганських мотивів і супроводжувалося знущанням над особою та вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, і, залежно від наслідків ушкоджень, - ст. ст. 121, 122 чи ст. 125 КК України.
Оскільки вилучення органів чи тканин людини неможливе без участі осіб, які мають медичну освіту (лікарі, медсестри), то необхідно зазначити, що відповідальність за злочини проти здоров'я донора відповідно до ч. 2 ст. 143 КК України такі особи нестимуть тільки в тому випадку, якщо їм було відомо про примус особи до дачі згоди на відповідне оперативне втручання, або якщо вони брали безпосередню участь у його примусі.
У випадку, коли неправомірне вилучення органа чи тканини, вилучення яких не повинно було спричинити смерть потерпілого (наприклад, вилучення одного з парних органів), через необережність призводить до смерті потерпілого, цей злочин треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 143 і ч. 2 ст. 121 КК України (навмисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).
Незаконне вилучення органів чи тканин у людини шляхом примусу або обману з метою трансплантації, поєднане з порушенням установленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини, утворює сукупність злочинів, передбачених ч. 2 ст. 143 і ч. 1 ст. 143 КК України.
Ч. 3 ст. 143 КК України встановлює кваліфікуючою ознакою вилучення в людини шляхом примусу чи обману її органів або тканин вчинення його щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або матеріальній чи інший залежності від винного. Ця норма покликана запобігти можливості вилучення органів чи тканин в осіб, залежних від реципієнта чи від його близьких.
У російських джерелах зустрічається визначення безпорадного стану як низького ступеня орієнтації особи в практичних життєвих ситуаціях і слабкій волі. Можна погодитися з думкою С. С. Тихонової, що "у такому вигляді визначення безпорадності має не стільки правовий, скільки соціально-психологічний, моральний зміст".
Введення кваліфікуючої ознаки в ч. 3 ст. 143 КК України спрямоване на те, щоб підсилити відповідальність за злочинні посягання щодо осіб, які знаходяться, зокрема, у безпорадному стані. При цьому винна особа повинна розуміти, що використовує для досягнення своїх цілей безпорадний стан потерпілого. Тому для визначення безпорадного стану доцільно використовувати поняття безпорадного стану, запропоноване авторами Науково-практичних коментарів до КК України. В них
Loading...

 
 

Цікаве