WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

Актуальні питання правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

правоздатності або дієздатності (до речі, не визначено правовий статус осіб без громадянства, які за юридичними ознаками не належать до жодної з цих двох категорій).
Залишається незрозумілим факт чинності Класифікації, адже відповідно до Конституції України (ст. 8) закон має вищу юридичну силу. Інші нормативні акти повинні відповідати йому і не можуть суперечити.
Виникає природне питання: які категорії осіб мають право виступати засновниками приватного підприємства, чи може орган державної реєстрації відмовити у легалізації такого підприємства у випадку, якщо засновником виступає не громадянин України, чи брати до уваги згадану вище Класифікацію як підзаконний нормативний документ, що деталізує Закон України "Про підприємства в Україні"? Якщо погодитися з цим документом, то засновниками можуть бути тільки фізичні особи, які є громадянами України.
У такому випадку виникає колізія правових норм, у чому можна пересвідчитися, якщо розглянути дану ситуацію, базуючись на інших нормативних документах.
Ст. 42 Конституції України гарантовано, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. До того ж ст. 26 Конституції України визначається, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" до суб'єктів підприємницької діяльності належать:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності;
об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 р. (Україна приєдналася до неї в 2002 р.), останнім повинні забезпечуватися умови для самостійного зайняття сільським господарством, промисловістю, ремеслом та торгівлею, а також надане право засновувати торгові та промислові товариства. Ці права зазначені також і в Законі України "Про біженців" від 21 червня 2001 р., ст. 20 якого надає біженцям право на зайняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законодавством.
Отже, зробивши аналіз цих нормативних актів, пересвідчуємося, що зазначена Класифікація дещо звужує права інших суб'єктів господарського права, які в силу тих чи інших обставин не є громадянами України, надаючи останнім переважне право при створенні приватного підприємства. Тому можна дійти такого висновку, що засновниками приватного підприємства можуть бути не тільки фізичні особи - громадяни України, а й інші категорії фізичних осіб, до яких належать іноземці, особи без громадянства, а також біженці, які належним чином отримали цей статус, а органи державної реєстрації не мають права відмовляти у видачі свідоцтва про державну реєстрацію, якщо засновником має намір виступити не громадянин України.
Вирішуючи порушені у статті питання, варто звернутися до нещодавно прийнятих Цивільного та Господарського кодексів України, які вступають в дію з 1 січня 2004 року і мають на меті удосконалити та доповнити чинне господарське законодавство.
Так, ст. 63 Господарського кодексу України передбачено існування приватного підприємства, однак при цьому зазначається, що приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи). Тобто передбачається, на відміну від нині чинних нормативних актів, можливість створення такого підприємства не одним засновником, а декількома, в тому числі юридичною особою. Таке підприємство вже не належить до категорії унітарного, а має статус корпоративного. Однак цей нормативний акт, крім того, що окреслює нові ознаки приватного підприємства, не деталізує статус цієї організаційно-правової форми, зокрема, не обумовлює ні мінімального статутного фонду, ні відповідальності засновників за зобов'язаннями підприємства, а отже, не вирішує проблем, які постають у ході його діяльності.
У новому Цивільному кодексі України (ст. 191) докорінно змінюється статус підприємств, і зазначається, що підприємство - це єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Тобто підприємство набуває статусу об'єкта господарських правовідносин, що суперечить Господарському кодексу України, де приватне підприємство виступає суб'єктом правовідносин. Разом з тим у ст. 84 вказаного нормативного акта подається перелік юридичних осіб, але в ньому взагалі немає такої організаційно-правової форми, як приватне підприємство. Цивільним кодексом України передбачено тільки існування підприємницьких товариств, які можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи. Виходячи із цього можна дійти висновку, що приватне підприємство повинно в майбутньому набути ознак або товариства з обмеженою відповідальністю (у випадку, якщо засновник відповідає за зобов'язаннями товариства тільки в межах свого внеску до статутного фонду), або повного товариства (у випадку, якщо засновник відповідає всім своїм майном). На думку автора, зникнення приватного підприємства як організаційно-правової форми не вирішить поставленої проблеми, оскільки наведені види господарських товариств мають значні відмінності від приватного підприємства, а існування останньої організаційно-правової форми доводить свою ефективність та необхідність на сучасному етапі розвитку економіки України. Тому, на нашу думку, недоречним є створення товариства з обмеженою відповідальністю, засновником якого є одна фізична особа, адже тоді, відповідно до нового Цивільногокодексу України, зайвими є статті щодо проведення загальних зборів товариства, здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства тощо.
Отже, прийняття Цивільного та Господарського кодексів, які вочевидь суперечать один одному, не знижує актуальності проблеми існування приватного підприємства, а навпаки, ще більше посилює її.
Таким чином, на наш погляд, незважаючи на досить тривале існування подібної організаційної-правової форми, вона так і не знайшла повного і адекватного врегулювання в чинному законодавстві і, як наслідок, у правовій літературі. В даний час ці спірні питання доводиться вирішувати на основі загальних норм згаданих вище законів, роблячи тим самим штучну прив'язку до специфічного інституту приватного підприємства. Тому, на нашу думку, необхідно привернути особливу увагу до зазначених проблем і внести відповідні зміни до чинних нормативних актів, зокрема до Закону України "Про підприємства в Україні", Господарського та Цивільного кодексів України. Доцільно розглянути можливість прийняття нового законодавчого акта, який повністю врегулював би правовий статус приватних підприємств в Україні.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве