WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

Актуальні питання правового статусу приватного підприємства в Україні - Реферат

запропонувати два способи вирішення цієї проблеми. По-перше, все-таки створити статутний фонд, залежно від бажання власника майна, який одночасно виступатиме і засновником підприємства, і при цьому межа відповідальності засновника буде визначена розміром його внеску до статутного фонду, адже відповідно до ст. 7 Закону України "Про власність" створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення на вимогу кредиторів. У цьому випадку відповідальність засновника - фізичної особи не виходить за межі його внеску до статутного фонду створеного ним підприємства, звичайно, якщо інше прямо не передбачено законодавством. Деякі науковці зазначають, що відповідальність засновника може регулюватися не тільки законодавством України, а й установчими документами самого підприємства1. Із цією позицією можна погодитися лише за умови, що установчі документи не суперечать законодавству України.
У цьому зв'язку об'єктивно виникає питання стосовно мінімального розміру статутного фонду, якщо власник вирішить створити його. Єдиним нормативним документом, який прямо встановлює необхідність створення статутного фонду, а також його розмір, є Закон України "Про господарські товариства", згідно з яким статутний фонд для акціонерних товариств не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, а для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю - 100.
Деякі провідні фахівці в галузі права подають своє вирішення окресленої проблеми: при створенні статутного фонду у підприємствах іншої організаційно-правової форми, ніж господарські товариства, до них слід застосовувати традиційні правила, виходячи із аналогії закону2. Та автори цієї ідеї все-таки не подали більш детального пояснення, яку саме аналогію потрібно застосувати при формуванні статутного фонду підприємства, а це дає засновнику підприємства можливість маніпулювати законодавством для задоволення своїх особистих інтересів, а відтак - не вирішує проблеми обов'язковості формування статутного фонду. На нашу думку, оскільки приватне підприємство не є господарським товариством, наведений вище порядок створення статутного фонду до нього застосовувати не можна.
Відсутність конкретного законодавчо встановленого мінімального обмеження статутного фонду дає підстави дійти і такого висновку, що власник майна приватного підприємства (засновник) має право створити статутний фонд, який становитиме суто символічну суму, і тим самим він матиме всі юридичні підстави для державної реєстрації підприємства та можливості для здійснення господарської діяльності, виступаючи представником приватного підприємства. Виникає питання: а чи матимуть органи державної реєстрації юридичні підстави для відмови у видачі свідоцтва про державну реєстрацію у разі створення такого мізерного статутного фонду? І дійсно, вони можуть відмовити у реєстрації, посилаючись на те, що чинне законодавство передбачає при створенні юридичної особи надання засновником необхідного майна, яке призначене для підприємницької діяльності. Та, на нашу думку, відсутність такої достатньої кількості майна не може бути формальною підставою для відмови у державній реєстрації, оскільки право визначення достатності майна і доцільності його внесення, оскільки воно не врегульовано законодавчо, належить засновнику підприємства, а не органам державної реєстрації.
В юридичній літературі висловлюється думка, що у приватного підприємства немає такої необхідної ознаки юридичної особи, як наявність відокремленого майна підприємства, переданого йому засновником, що, у свою чергу, може стати підставою для звернення зацікавлених осіб до господарського суду із заявою про визнання державної реєстрації підприємства недійсною. На наш розсуд, це не може бути юридичною підставою для звернення до господарського суду, тому що приватне підприємство має відокремлене майно (передане йому засновником) і формально відповідає вимогам законодавства.
З іншого боку, може виникнути питання: а яким чином таке підприємство зможе нормально функціонувати, якщо в його розпорядженні немає ні достатніх коштів, ні майна? Відповідь на це ми знаходимо у ст. 5 Закону України "Про підприємництво", в якій зазначено, що підприємництво здійснюється на основі таких принципів, як залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, а також залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством. Отже, якщо приватне підприємство отримає певні кошти за рахунок договорів оренди, позики, дарування, отримання кредитів (адже воно, набувши статусу юридичної особи, одночасно стає правосуб'єктним, вже може самостійно укладати відповідні договори), то у нього будуть усі юридичні та фактичні підстави для нормального функціонування.
Інший спосіб вирішити проблему формування статутного фонду - не створювати його взагалі. В такому випадку відповідальність власника майна (засновника), на відміну від першого способу, буде повною, тобто власник відповідатиме всім своїм майном, яке йому належатиме на праві приватної власності і на яке згідно з процесуальним законодавством може бути звернене стягнення. Отже, в цій ситуації відповідальність приватного підприємства збігатиметься з майновою відповідальністю його засновника. Вартісне вираження майна, що належить засновнику, може бути вказано у статуті підприємства, що дасть змогу контрагентам такого підприємства дізнатися про розміри можливої відповідальності у разі невиконання ним своїх зобов'язань або визнання його банкрутом.
Що ж до створення статутного фонду на практиці, то для засновників більш прийнятним є перший спосіб вирішення цієї проблеми, а саме: створити статутний фонд і при цьому самостійно, на власний розсуд, прийняти рішення про його розміри, залежно від того, якою діяльністю вони мають намір займатися. Тобто створюється такий статутний фонд, який був би достатній для здійснення початкової підприємницької діяльності. Завдяки таким діям підприємці матимуть можливість уникнути "надмірної цікавості" до них з боку місцевих державних органів влади.
На завершення даного питання вважаємо за необхідне запропонувати законодавцю встановити длязасновників приватного підприємства статутний фонд і визначити його мінімальний розмір. Таке законодавче встановлення мінімального розміру статутного фонду, з одного боку, буде одним із способів забезпечення вимог контрагентів такого приватного підприємства, які точно знатимуть про наявність статутного фонду підприємства та його мінімальний розмір, що дасть їм гарантію відшкодування завданих таким приватним підприємством збитків, а з іншого боку - призведе до зменшення підстав у відмові в державній реєстрації (посилаючись на відсутність майна підприємства), а відтак зменшить тиск органів державної реєстрації на засновників таких підприємств, що спричинить можливість більш ефективно функціонувати.
Одночасно хотілося б також розглянути питання щодо суб'єктів, які мають право виступати засновниками приватного підприємства. Якщо брати до уваги ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні", то засновником може виступати будь-яка фізична особа. Відповідно до згаданої вище Класифікації (ст. 2.6) засновником може бути тільки громадянин України, в той час як ст. 2.3 цього ж нормативного акта до суб'єктів підприємницької діяльності віднесено не тільки громадян України, а й громадян інших держав, які не обмежуються законом у
Loading...

 
 

Цікаве