WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → До становлення парламентсько-президентської форми правління в Україні - Реферат

До становлення парламентсько-президентської форми правління в Україні - Реферат

висловити недовіру особам, які призначаються на посади за її згодою, що має наслідком їхню відставку. Наведене посилює установчі та контрольні повноваження Верховної Ради.
Положення проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України" повинні бути спрямовані на забезпечення повновладдя парламенту у здійсненні ним державної законодавчої влади. Тому наголошуємо, що органи влади з альтернативних законопроектів "Про внесення змін до Конституції України" в інтересах народу України мають вибрати один.
Можливо також закликати кожного виборця висловитися позитивно чи негативно стосовно основоположних питань організації форми правління в Україні. Але дорогий механізм референдуму не варто запускати при розгляді законопроектів, які потребують знання законодавчої техніки. Згадаймо хоча б про відсутність імплементації у законодавство України рішень всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. з жодного з питань, які на нього виносилися.
Нині офіційно створено парламентську більшість, її мета і пріоритети діяльності зазначені в Угоді про створення і основні принципи діяльності постійно діючої парламентської більшості у Верховній Раді четвертого скликання від 27 вересня 2002 р. та Положенні про постійно діючу парламентську більшість у Верховній Раді четвертого скликання, яке є додатком до зазначеної угоди. Відповідно до положень проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України" № 7091 від 23 лютого 2001 р. повноваження та гарантії функціонування парламентської більшості і меншості визначаються законом про регламент Верховної Ради України, який необхідно прийняти як невідкладний.
Із політичною реформою в Україні пов'язана необхідність існування Концепції політичної реформи, яка має бути розроблена і прийнята парламентом, а також прийняття Закону України "Про принципи внутрішньої і зовнішньої політики України", в якому повинні бути визначені чіткі пріоритети законотворчої роботи у Верховній Раді. Існує гіпотеза щодо можливого визначення параметрів змін до Конституції саме в Законі України "Про принципи внутрішньої і зовнішньої політики України", народними депутатами внесено на розгляд сім законопроектів про принципи внутрішньої і зовнішньої політики. Для визначення підходів як складових внутрішньої і зовнішньої політики постановою Верховної Ради України від 24 жовтня 2002 р. утворено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України по підготовці і попередньому розгляду узгоджених законопроектів про засади внутрішньої політики України, про засади зовнішньої політики України та про засади національних інтересів і національної стратегії розвитку України.
Суспільство України нині перебуває у стані реформування правових відносин у сфері української державності. Складовою цього реформування є поступовий рух суспільства до реалізації принципів і завдань політичної реформи.
Теорії і практиці світового конституціоналізму відомі різновиди республіканського правління. Президентська форма правління залишилась успішною тільки у США. Більшість фахівців відзначають, що роль президента полягає у лідерстві, а не в управлінні реформами. Зокрема, у виданій до президентських виборів 2000 р. збірці управлінських порад новому президентові США колишній урядовець Леонард Шеффер робить висновок, що президент є не управлінцем, а лідером, відповідальним перед народом за майбутнє своєї країни, та стверджує, що президента США оцінюють не за його здатністю до управлінської роботи, а за його здатністю впливати на людей або установи поза межами формального ланцюжка інстанцій, щодо яких у нього немає ніякої управлінської влади. Президента оцінюють за суб'єктивними критеріями, такими як "якість життя" і "впевненість у майбутньому". Президент не має управлінської влади над економікою чи рівнем злочинності, чи поведінкою президентів інших країн, однак від нього вимагається мати ефективний вплив на кожну з цих ділянок і багато інших.
Аналіз конституцій європейських держав переконує, що чимало повноважень президента типові для глави держави незалежно від існуючої республіканської форми правління - парламентсько-президентської чи президентсько-парламентської, які переважають у сучасній Європі як модель правління.
Вітчизняний фахівець у галузі конституційного права зарубіжних країн професор В. М. Шаповал вважає, що сутність змішаної форми правління визначається не арифметичними підрахунками ознак, що відрізняють її від інших сучасних форм, а співвідношенням конституційних і реальних повноважень у сфері виконавчої влади, якими володіють президент і прем'єр-міністр. Слід враховувати, що їхній реальний статус може змінюватися залежно від суспільно-політичних обставин і навіть від авторитету політиків, які обіймають відповідні посади.
Нині можливості реального використання повноважень Президента України у межах конституційної системи стримувань і противаг є великими. У державі склалася ситуація, коли Президент України залишається сильним, він має достатню підтримку політичних сил у парламенті. Указом Президента України від 3 жовтня 2002 р. "Про організацію роботи з підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України і виборчі закони" створено склад комісії з розробки змін до законів, яка включає представників усіх гілок державної влади, політичних партій, об'єднань громадян, провідних вчених і практиків. У даному указі строки здійснення політичної реформи, на жаль, не зазначаються.
Перспективи розвитку України і реальності сьогодення представлені у зверненні Президента України до Верховної Ради України та проекті програми уряду.
Сьогодні постала нагальна потреба визначити в інтересах суспільства етапи розробки і запровадження політичної реформи. Вважаємо, зазначене потребує насамперед науково обґрунтованого розуміння місця і ролі вищих органів державної влади у системі влади, врахування історичних особливостей розвитку української державності, традицій народу України і його потреб.
Отже, щоб примуситивладу більше працювати на інтереси громадян, необхідно насамперед реалізувати такі заходи.
1. Розробити концепцію політичної реформи в Україні, де визначити і узгодити межі посилення парламентаризму; модифікувати питання взаємодії глави держави, законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, розробити систему стримувань і противаг з врахуванням нової компетенції кожного вищого органу державної влади; змінити відповідні розділи Конституції України; привести законодавство України у відповідність з оновленими нормами Основного Закону.
Прийняти у першочерговому порядку закони України: "Про вибори на пропорційній основі", "Про регламент Верховної Ради України", "Про Президента України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про принципи внутрішньої і зовнішньої політики України".
2. Організувати комплексне проведення політичної реформи. Цей процес повинен супроводжуватися:
активізацією законотворчої роботи з питань, які потребують першочергового вирішення;
виваженими законодавчими рішеннями;
співпрацею вищих органів державної влади і об'єднань громадян;
використанням досягнень науки і практики.
3. Нормативно закріпити і визначити відповідальність за проведення політичної реформи партій і осіб, що обіймають ключові посади в державі.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве