WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридично-технічні аспекти чинності та дії актів делегованого законодавства в Україні - Реферат

Юридично-технічні аспекти чинності та дії актів делегованого законодавства в Україні - Реферат

організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері. Прикінцевими положеннями зазначеного Закону було передбачено, що Кабінет Міністрів України протягом одного року з дня набрання ним чинності має внести до Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом. Але на сьогодні минуло майже 2 роки, а відповідного закону так і не прийнято. Як результат маємо два нормативно-правових акти однакової юридичної сили (декрет Кабінету Міністрів України та закон України), які регулюють правовідносини у сфері стандартизації.
Наведемо ще один приклад. Обчислення прибуткового податку з доходів громадян регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. (із змінами та доповненнями). Ст. 7 Декрету визначає шкалу ставок прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання). Однак на сьогодні ця стаття не діє, а нові ставки податку встановлені Указом Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13.09.1994 р. № 519/94 (з наступними змінами). Отже, фактично маємо заміну конкретної статті Декрету, який за юридичною силою прирівнюється до закону Указом Президента України. Хоча й ухвалення названого Указу Президентом України мало на меті підвищення життєвого рівня громадян і прискорення внесення відповідних змін до законодавства, та з точки зору юридичної техніки це некоректно. В даному разі Президент України мав би, використовуючи право законодавчої ініціативи, внести на розгляд до Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до названої статті Декрету.
Для того щоб в подальшому запобігти такому, а також враховуючи (положення ст. 92 Конституції України, необхідність приведення законодавства у відповідність з Конституцією України), що минуло майже 10 років після закінчення терміну делегування повноважень Кабінету Міністрів України, доцільно було б переглянути всі декрети Кабінету Міністрів України, що на сьогодні є чинними, та врахувати їх положення в нових нормативно-правових актах, які приймаються Верховною Радою України, або визнати відповідні декрети такими, що втратили чинність, або окремо, на основі кожного декрету прийняти відповідний закон. Можливий також варіант прийняття Верховною Радою України окремого закону про перейменування чинних декретів Кабінету Міністрів України в закони (такий варіант пропонувався Інститутом законодавства Верховної Ради України ще парламенту минулого скликання, однак з невідомих причин цю пропозицію не було сприйнято). Наприклад, необхідно врахувати норми декретів, що стосуються системи оподаткування, податків і зборів при розробці Податкового кодексу України, проект якого зараз розглядається Верховною Радою України (№ 0935 від 14.05.2002 р.). Розділом ХVІІІ "Перехідні положення" проекту Податкового кодексу поки що не передбачено перегляду відповідних декретів Кабінету Міністрів України.
Як вже зазначалося, Конституція (Основний Закон) України 1978 року закріплювала делегування законодавчих повноважень Президенту України як главі держави і главі виконавчої влади, а Конституція 1996 р. закріплює делегування законодавчих повноважень на трирічний термін Президенту України як главі держави.
Відповідно до п. 7-4 ст. 114-5 Конституції (Основного Закону) України 1978 року Президент України мав право ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів. Виходячи з цього положення за період до прийняття Конституції України в 1996 р. Президентом України було ухвалено 32 укази з питань підприємництва, приватизації, зовнішньоекономічної діяльності, функціонування фінансового ринку. 20 із цих указів залишаються чинними. Більшість таких указів Президента України доцільно було б врахувати при введенні в дію Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Згідно з розділом IX "Прикінцеві положення" Кодексу Кабінет Міністрів України має внести до Верховної Ради у тримісячний строк з дня опублікування Господарського кодексу України перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни у зв'язку з набранням чинності Господарським кодексом.
П. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачає, що протягом трьох років після набуття чинності Конституцією Президент України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
За три роки Президентом України було видано близько 140 указів у сфері законодавчої діяльності, з яких майже 40 є чинними. На сьогоднішній день, наприклад, діють такі укази Президента України, ухвалені відповідно до п. 4 "Перехідних положень": "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття" від 09.12.1998 р. № 1339/98, "Про спеціальну економічну зону "Інтерпорт Ковель"" від 22.06.1999 р. № 702/99. Згідно з ст. 2 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13.10.1992 р. статус і територія таких зон, а також строк, на який вони створюються, визначається Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної такої зони. Ці економічні зони можуть відповідно до ст. 5 згаданого Закону створюватися лише Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. Та Верховна Рада України на сьогоднішній день ще не прийняла відповідних законів з цих питань.
Підсумовуючи сказане, зауважимо, що питання приведення нормативно-правових актів делегованого законодавства увідповідність з Конституцією України залишається невирішеним, і це призводить до неузгодженостей у системі законодавства в цілому. Як бачимо, на сучасному етапі є необхідність переглянути декрети Кабінету Міністрів України та укази Президента України та привести їх у відповідність з Конституцією України.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве