WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

інформаційними запитами офіційні документи, які містять:
інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
конфіденціальну інформацію;
інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
інформацію, що стосується особистого життя громадян;
документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, листування між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якоїзвернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Але ця норма закону, яка, крім того, не відповідає суспільним реаліям, і положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів, не розглядають тотожні категорії документів.
По-друге, статус державного органу тим і визначається, що його посадові особи виконують функції держави, а не задовольняють свої потреби чи потреби своїх засновників. Коли ідеться про юридичну особу приватного права, то її інформаційно-правовий статус одразу обмежений колом інформації, яка не може бути комерційною таємницею, та значною кількістю категорій інформації, яку збирають про різноманітні аспекти господарської діяльності уповноважені державні органи (різноманітні види звітності про господарську, фінансову, кадрову діяльність). Однак процедура отримання інформації про діяльність органів державної влади не визначена. Статті 32-37 Закону України "Про інформацію", Закон України "Про звернення громадян", які стосуються інформаційного запиту, низка указів Президента (наприклад, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 року № 683) відзначаються високим ступенем декларатизму і не містять чітких механізмів отримання інформації. Крім того, відхилено проект закону "Про інформаційну відкритість органів державної влади", запропонований на розгляд Верховної Ради України попереднього скликання народним депутатом України С. П. Головатим.
Суто з економічної точки зору діяльність органів влади фінансується за кошти, отримані з податків, сплачених громадянами. Як можна обмежувати лише на основі рішення якогось посадовця право громадянина на отримання інформації, яка фактично створена на його кошти?
І нарешті, існує ціла низка норм, які передбачають відповідальність за ненадання або надання неправдивої інформації юридичними особами приватного права та їх посадовими особами (об'єктивна сторона більшості злочинів у сфері господарської діяльності передбачає саме такі дії). Адміністративна та кримінальна відповідальність посадовців органів державної влади лише задекларована, але не знайшла втілення в законодавчих актах.
За результатами парламентських слухань "Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура в Україні", що відбулися 4 грудня 2002 року, Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації запропонував доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 2123 "Порушення права на інформацію", в якому передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, або надання інформації, що не відповідає дійсності. Але прийняття цієї позиції викликає великий сумнів.
Ніхто не заперечує необхідність наявності певної категорії інформації, яка не має статусу державної таємниці, але повинна бути захищена, однак, іншим шляхом. В Російській Федерації вже давно точаться суперечки про створення такої категорії інформації, як службова таємниця, що знаходиться за своїм статусом між державною таємницею і відкритою інформацією. І цю проблему намагалися розв'язати на рівні закону.
Зрозуміло, що статус такої "перехідної" інформації треба обов'язково визначати. Тут можна використати два різні підходи. Перший полягає в тому, що вся інформація, яку має держава, визнається відкритою, за винятком певної інформації, категорія якої повинна бути чітко визначена. Другий підхід може полягати в тому, що в законі мають бути чітко визначені категорії інформації, доступ до якої ні за яких обставин не може бути обмежений. Зрозуміло, що можуть використовуватися змішані форми.
В 1967 році у Сполучених Штатах було прийнято Закон про свободу інформації, який говорить, що будь-яка особа, незалежно від свого громадянства, повинна мати доступ до існуючих відомчих документів без доведення потреби в них чи зазначення причини такого клопотання. Тягар доведення у разі відмови у наданні матеріалу, якого домагається громадськість, лягає на уряд.
Закон про свободу інформації налічує дев'ять категорій документів, що не підпадають під вимогу про оприлюднення інформації:
1. Інформація, що "у прямій формі визнана таємною в інтересах національної оборони та зовнішньої політики відповідно до критеріїв, встановлених розпорядженням виконавчої влади".
2. Внутрішні кадрові правила і стосунки.
3. Матеріали, що є винятками згідно з іншими законоположеннями.
4. Комерційні таємниці (виробничі секрети, засекречена технологія) та ділова інформація, що вважаються конфіденційними або такими, що не підлягають розголошенню.
5. Між- та внутрівідомчі службові записки.
6. Архівні справи особового складу та медичні архіви.
7. Матеріали правоохоронних органів.
8. Банківська документація.
9. Геологічні та геофізичні дані про корисні
Loading...

 
 

Цікаве