WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат

Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України - Реферат


Реферат на тему:
Правовий статус конфіденційної інформації за законодавством України
На початку ХХІ століття інформаційні відносини набули надзвичайної і навіть вирішальної значущості в системі суспільних відносин. Розширення сфери використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє людині ширше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої намагання.
Разом з тим сьогодні виникає необхідність глибинного дослідження інформаційних правовідносин, які визначатимуть подальші напрями розвитку нормотворчого процесу. Органи державної влади надзвичайно зацікавлені в унормуванні цієї сфери.
В цьому зв'язку не можна не згадати проект Концепції національної інформаційної політики, запропонований Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Концепцію реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин та інші документи. Але їх відзначає досить висока декларативність, що не завжди може бути корисною. Ці документи практично не вирішують питання, пов'язаного із доступом до державних інформаційних ресурсів. Спробуємо дослідити цю проблему.
Обов'язковим елементом будь-яких правовідносин, у тому числі й інформаційних, є його суб'єкти. За загальним правилом суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні, юридичні особи і держава. Кожен із цих суб'єктів, вступаючи в інформаційні правовідносини, набуває певні права і обов'язки, які поряд із іншими елементами складають інформаційно-правовий статус суб'єкта.
Серед основних елементів інформаційного статусу можна виділити: наявність у суб'єкта інформації про себе (персональна інформація); інформацію щодо суб'єкта, яку використовують інші особи; інформацію про інших, яку використовує суб'єкт; інформацію, що продукується суб'єктом; інформацію про навколишнє середовище; інформацію, що обов'язково подається до уповноваженого органу, та інше.
Інформаційно-правовий статус може бути мінімальний (звичайний) або розширений, який існує в тому разі, якщо суб'єкт вступає у специфічні інформаційні відносини, які є сферою його професійної діяльності (наприклад, інформаційно-правовий статус журналіста порівняно зі статусом звичайної особи; статус інформаційного агентства та іншої юридичної особи). Відповідно, щодо всіх суб'єктів правомірним є використання понять "інформаційна безпека" і "захист інформаційної цілісності", які передбачають обмеження доступу до інформаційних ресурсів суб'єкта.
Але чи можна сказати, що правові статуси усіх суб'єктів інформаційної діяльності мають рівнозначний характер? Мабуть ні, бо все ж основним "носієм" інформації є людина. І юридична особа, і держава можуть мати персональні дані, але весь процес руху інформації у суспільстві опосередковується людиною. Саме тому інформаційні відносини переважно мають приватно-правовий характер. Звичайно, це не означає, що держава не впливає на інформаційні відносини в суспільстві. Але людина як першоджерело будь-якої інформації та її інтереси все ж превалюють над інтересами держави.
Чи має держава "право на приватність"? Мабуть ні. Держава зацікавлена у збереженні "своєї" інформації недоступною, але не стільки для своїх громадян, скільки для інших держав. Відповідно, інформаційно-правовий статус держави та фізичної чи юридичної особи треба розглядати, використовувати різні критерії. Якщо екстраполювати поділ у цивільному праві юридичних осіб на осіб публічного і приватного права, то для держави та її органів підійде принцип "дозволено лише те, що зазначено в законі", а щодо фізичних та юридичних осіб - "дозволено все, що законом не заборонено".
Ця відмінність у підході до статусу має надзвичайно важливий практичний аспект. Особливо яскраво це проявляється під час визначення статусу конфіденційної інформації.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року конфіденціальна інформація (в нормативних актах, які приймалися пізніше, використовується більш вдалий термін - "конфіденційна") - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденціальної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
27 листопада 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 була затверджена Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.
Через застосування незрозумілого поняття "конфіденційна інформація, що є власністю держави", яке, крім того, не розтлумачується, Кабінет Міністрів надав право самим органам (а взагалі, керівникам цих органів) визначати переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеження доступу "Для службового користування". Ці переліки не підлягають обов'язковій публікації і не потребують реєстрації в Міністерстві юстиції, але на їх підставі можна обмежити право громадян на отримання інформації. Така процедура є нормальною для комерціних структур, але не для державних органів.
Фактично, у діяльності органів влади було застосовано принцип приватно-правового характеру, тобто органи державної влади були прирівнені до звичайних юридичних осіб. Це могло б не впасти в очі, якби не декілька фактів.
По-перше і головне, все це зроблено, незважаючи на ч. 3 ст. 34 Конституції, де говориться про обмеження інформаційних прав лише на підставі закону.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про інформацію" не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за
Loading...

 
 

Цікаве