WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Платники податків як суб’єкти податкових правопорушень (теоретичні проблеми) - Реферат

Платники податків як суб’єкти податкових правопорушень (теоретичні проблеми) - Реферат

податку.
Податкові агенти мають ще деякі відмінності в правовому становищі. Так, щодо платника податку податковий агент має особливі повноваження, які полягають у можливості утримання і перерахування сум податків з коштів, які належать платнику податків, незалежно від волі останнього. У статусі та функціях податкових агентів присутній елемент представництва, що цілком логічно узгоджується із самим терміном "агент".
Такимчином, розмежування платників податків і податкових агентів, як різних суб'єктів податкових правовідносин, теоретично обґрунтоване і виправдане на законодавчому рівні. Як платник податків, так і податковий агент, як зазначалося, можуть бути суб'єктами податкових правопорушень.
Іншим проблемним питанням є розмежування понять "суб'єкт податкового правопорушення" і "суб'єкт фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення". Про необхідність розмежування понять "суб'єкт правопорушення" і "суб'єкт відповідальності" висловлювалися неодноразово розробники різних концепцій правопорушення.
На сучасному етапі в податковому законодавстві існують колізії при визначенні суб'єкта податкового правопорушення і суб'єкта фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Для наочності доцільно навести два приклади.
Ситуація перша пов'язана з відповідальністю реорганізованих підприємств. Питання врегулювання податкової заборгованості або податкового боргу (в тому числі і сум фінансових санкцій) платника податку, що реорганізовується, регулюються п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами". При реорганізації шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в один з ліквідацією платників, які об'єдналися, такий об'єднаний платник податку набуває всіх прав і обов'язків стосовно погашення податкових обов'язків або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися. При реорганізації шляхом поділу платника податку на двох і більше осіб з ліквідацією такого платника всі платники, що з'явилися, набувають усіх прав і обов'язків стосовно погашення податкових обов'язків або податкового боргу, що виникли до такої реорганізації. Вказані обов'язки або податковий борг розподіляються між створеними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, що отримані ними в процесі реорганізації відповідно до розподільчого балансу.
Отже, складається ситуація, коли податкове правопорушення було вчинено однією особою, а фактично відповідатиме за його вчинення інша особа - суб'єкт фінансово-правової відповідальності; у даному випадку - новостворена юридична особа.
Інша ситуація пов'язана з відповідальністю філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, які не мають статусу юридичної особи. По-перше, колізії виникають вже при з'ясуванні того, чи є філії та інші відокремлені підрозділи платниками податків. Ст. 1 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" прямо зазначає, що філії, відділення та інші відокремлені підрозділи є платниками податків. А ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків визнає виключно юридичних і фізичних осіб. Якщо взяти до уваги, що у разі суперечностей між двома рівними за юридичною силою нормативно-правовими актами діє останній за часом прийняття, філії та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичних осіб можна визнати платниками податків. Отже, вони за відповідних умов можуть стати суб'єктами податкового правопорушення.
Однак філії, відділення та інші відокремлені підрозділи не можуть бути визнані суб'єктами фінансово-правової відповідальності у сфері оподаткування. Підтвердженням цього є нова редакція ст. 7 Закону України "Про державну податкову службу України", в якій зазначається, що органи державної податкової служби застосовують до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом. Очевидно, що до відокремлених підрозділів фінансові санкції не застосовуються. Крім того, Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначено, що джерелом погашення податкового боргу (в тому числі і фінансових санкцій) платника податку є будь-які активи платника податку з урахуванням передбачених законодавчими актами обмежень (п. 7.2.1 ст. 7).
Цим же законом визначено, що активи платника податку - це кошти, матеріальні і нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання (п. 1.7 ст. 7). Виходячи з цього, а також з того, що філії, іншому відокремленому підрозділу відповідно до цивільного законодавства майно, що у них знаходиться, не може належати ні на праві власності, ні на праві повного господарського відання, можна зробити висновок, що по боргах філії та іншого відокремленого підрозділу відповідальність несе юридична особа. Аналогічний висновок можна зробити, виходячи із тексту норми п. 4 ст. 12 зазначеного вище Закону, згідно з якою особою, відповідальною за погашення податкового боргу стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податку, що ліквідуються, відповідальним є такий платник податку.
З іншого боку, філія є платником податку, і відповідно податкові обов'язки філії і юридичної особи, що її створила, поділено. У фінансових правовідносинах юридична особа не повинна відповідати за порушення обов'язків її філій, пов'язаних з нарахуванням і сплатою до бюджету податкових платежів. І філії, таким чином, повинні нести фінансову відповідальність самостійно.
Є два варіанти виходу із цієї ситуації: або не визнавати філії та інші відокремлені підрозділи платниками податків, або закріпити на законодавчому рівні можливість притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення третьої особи.
Невизначеним залишається питання відповідальності законних представників недієздатних, обмежено дієздатних, неповнолітніх та малолітніх осіб. Те, що суб'єктами податкового правопорушення не можуть бути недієздатні, обмежено дієздатні або неповнолітні особи, випливає з відсутності у них права розпоряджатися грошовими коштами, тобто свобода волі як необхідна ознака винної дії відсутня.
Ні податковим, ні цивільним або сімейним законодавством це питання конкретно не вирішено, а отже, податковий обов'язок платників податків в даній ситуації начебто не забезпечується юридичною відповідальністю. Тобто, якщо дитина має у власності землю, транспортний засіб та інші об'єкти оподаткування, вона може не сплачувати податок на землю, податок з власників транспортних засобів та інші податки, пов'язані з
Loading...

 
 

Цікаве