WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Платники податків як суб’єкти податкових правопорушень (теоретичні проблеми) - Реферат

Платники податків як суб’єкти податкових правопорушень (теоретичні проблеми) - Реферат

їх використання.
З іншого боку, обсяг обов'язків платників податків збільшено за рахунок прав податкових органів, визначених Законом України від 4 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу", -кожному праву відповідає обов'язок платника податку. Наприклад, п. 2 ст. 11 цього Закону встановлює право податкового органу одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи та інші, і від громадян довідки про розрахункові, валютні та інші рахунки тощо. Зрозуміло, що такому праву податкового органу відповідає обов'язок платника податку надати ці довідки, копії та інформацію. Однак у Законі України "Про систему оподаткування" про цей, а також про інші подібні обов'язки нічого не сказано. Цей Закон називають "Податковою конституцією", тому тут доречна і необхідна дія правила невичерпності прав і свобод (ст. 22 Конституції України) та конкретизації обов'язків.
Інакше виникає ситуація, за якої різноманітні обов'язки і деякі процесуальні права платників податків розпорошені по великій кількості нормативно-правових актів, що значно послаблює право на знання своїх прав і обов'язків, гарантоване ст. 57 Конституції України для цієї категорії осіб. Постає питання щодо доцільності закріплення частини обов'язків платників податків в окремому нормативно-правовому акті. Це може тільки дезорієнтувати платника податку стосовно обсягу таких обов'язків. Викладене є ще одним аргументом на користь кодифікації податкового законодавства, або якнайменше, систематизації прав і обов'язків платників податків в одному нормативно-правовому акті.
Таким чином, на нашу думку, платник податку - це особа (юридична або фізична), яка відповідно до законів України має у власності об'єкт оподаткування або здійснює діяльність (дії), яка є об'єктом оподаткування, внаслідок чого у неї виникає податковий обов'язок, виконання якого забезпечено засобами державного примусу, і податкові права, реалізація яких гарантується чинним законодавством.
Суб'єктами податкових правопорушень можуть виступати банки, які у разі порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів з їх вини сплачують пеню і штрафи в розмірах, встановлених для платників податків, а також особи, які не є платниками податків, однак відповідно до закону зобов'язані нараховувати, утримувати, перераховувати суми податків, зборів.
Необхідно зазначити, що законодавство України, на відміну від законодавства Російської Федерації і положень теорії, не розмежовує платників податків і таких осіб. Так, відповідно до ст. 124 Податкового кодексу РФ одним з видів податкових правопорушень є невиконання податковим агентом обов'язку з утримання та (або) перерахування податків. У ст. 24 зазначено, що податковими агентами є особи, на яких відповідно до наведеного Податкового кодексу покладено обов'язок з нарахування, утримання з платника податку і перерахування до відповідного бюджету або позабюджетного фонду податків. Аналогічно і в Україні ті організації, державні установи, приватні підприємці, які при виплаті заробітної плати або винагород за договорами цивільно-правового характеру утримують з доходів своїх працівників і сплачують прибутковий податок з громадян, збори до цільових фондів, можуть вважатися податковими агентами стосовно цих податків і зборів. Податкові агенти в той же час є платниками інших податків, наприклад, податку на прибуток підприємств, земельного податку. Крім того, російські фахівці зазначають, що податковими агентами є також усі російські організації, що мають договірні відносини з іноземними організаціями або фізичними особами, що здійснюють економічну діяльність в Росії, крім свого постійного представництва в Росії, якщо в результаті таких відносин ці іноземні організації або фізичні особи мають дохід, що підлягає оподаткуванню, або будь-який об'єкт оподаткування, передбачений російським законодавством. Так, якщо іноземна організація, яка не має постійного представництва в Росії, реалізує майно, що належить їй і знаходиться в Росії, російській організації, така операція, відповідно до правил визначення місця реалізації, обкладається ПДВ, тому що місцем реалізації майна є Росія. Як наслідок ця іноземна організація визнається платником ПДВ. Однак, щоб спростити процедуру сплати податку і гарантувати виконання податкового обов'язку іноземною організацією, застосовується правило, згідно з яким обов'язок утримувати податок із доходів, що сплачуються іноземній організації, і перерахувати цей податок до бюджету покладається на російську організацію, яка визнається в такому випадку податковим агентом.
Відповідно до законодавства України податковими агентами визнається вузьке коло осіб, визначених в декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір". Такими особами є, по-перше, суб'єкти підприємницької діяльності, які створені у формі підприємств з іноземними інвестиціями, право яких на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджене рішенням суду (господарського суду) і які уповноважені здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з платників акцизного збору, що купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з його платників до бюджету. По-друге, податковим агентом є уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного обігу або конфіскованих у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, хоча податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки безпосередньо платником податку, але і шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що сплачує або передає платнику дохід або грошові кошти, статус такої особи не визначено і вона фактично прирівнюється до платника податку. Для того щоб з'ясувати, наскільки це правильно, необхідно проаналізувати правове становище таких осіб, обсяг їх прав і обов'язків. Вони повинні: нараховувати і утримувати суми податкових платежів та своєчасно перераховувати ці суми до відповідних бюджетів. Відмінність їх від платників податків полягає в тому, що суми податкових платежів утримуються не з власних коштів цих осіб, а з коштів платника податку. По-друге, виникнення у податкових агентів відповідних обов'язків не пов'язано безпосередньо з наявністю у них об'єктів оподаткування, а прямо передбачено податковим законодавством. Більше того, для утримання і перерахування сум податків з коштів платників податків податковому агенту не потрібна згода на це платника
Loading...

 
 

Цікаве