WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Взаємодія президента України з органами виконавчої та судової влади: правовий аспект - Реферат

Взаємодія президента України з органами виконавчої та судової влади: правовий аспект - Реферат

звільнити відповідного голову тієї чи іншої місцевої адміністрації. На нашу думку, такий підхід необхідно встановити і в Конституції України щодо звільнення з посади Прем'єр-міністра України.
Як бачимо, Президенту України фактично підпорядковуються як центральні, так і місцеві органи виконавчої влади, тобто фактично главою виконавчої влади в Україні є Президент, який згідно з Конституцією також має право скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Але Президента, який є главою уряду і держави одночасно, мають лише президентські республіки. Україна ж юридично є змішаною республікою, але фактично, як уже було зазначено, має більшість ознак президентської. А коли Президент має фактично більшу владу, ніж повинен мати юридично, з'являється можливість для неконтрольованого використання влади, що є небезпечним для держави. Тому це питання повинно бути вирішене на конституційному рівні, враховуючи пропозиції, зроблені вище.
З огляду на впровадження судової реформи особливо актуальними на даному етапі розвитку правової держави в Україні є також проблемні питання, що виникають з приводу правовідносин між главою держави та судовою владою. Судова влада є гілкою державної влади, що відповідно до законодавства ухвалює рішення, спрямовані на подолання різноманітних суперечок між суб'єктами правовідносин, якщо ці суперечки не можуть бути розв'язані в іншому встановленому законом порядку. Необхідно зазначити, що з деякого часу в Україні, як і в правових державах, суди здійснюють тлумачення Конституції і законів.
Взаємовідносини між Президентом та судовою владою визначаються тим, наскільки повно в тій чи іншій державі здійснюється принцип розподілу влад. В одних країнах судові інстанції перебувають під достатньо жорстким контролем або навіть диктатом Президента, в інших - судова гілка влади є достатньо самостійною та незалежною від глави держави або глави виконавчої влади. В той же час принцип поділу влади має на меті постійну взаємодію між судовою, виконавчою, а також законодавчою гілками влади.
Суд та судова влада виникли та існують в суспільстві як об'єктивно необхідні для його нормального функціонування і розвитку інститути. І як справедливо зазначив Г. О. Мурашин, "у демократичній, правовій державі, де державна влада здійснюється розподілом її на законодавчу, виконавчу, судову, роль і значення останньої мають значно підвищуватися".
В умовах дії принципу поділу влади судова влада так само, як і Президент, наділена самостійною компетенцією. Завдяки своїй специфіці, процесуально-правовим засобам незалежна судова влада має здатність контролювати законність дій і виконавчої влади, і Президента. Таким органом є Конституційний Суд України. Щоправда, Конституційний Суд не здійснює контролю над Президентом в повному розумінні цього слова. Такий контроль, як відомо, деякою мірою здійснює Верховна Рада України, реалізуючи механізм стримань і противаг. Завдання Конституційного Суду зводяться лише до визнання такими, що відповідають або не відповідають Конституції, актів Президента України та інших державних органів.
Розглядаючи взаємовідносини Президента і судової гілки влади України, хотілося б детальніше проаналізувати положення Конституції щодо визначення конституційності актів Президента. Проблема полягає в тому, що, як зазначає стаття 150 Основного Закону України, до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції актів Президента. Це, звичайно, важлива функція органу конституційної юрисдикції. Але, як відомо, Конституція - це Основний Закон, і існує ще чимало інших законів, відповідно до яких, згідно з чинним законодавством, Президент зобов'язаний видавати свої акти. Конституція, на жаль, не відносить до компетенції Конституційного Суду вирішення питань щодо відповідності актів Президента іншим законам України. Звичайно, можна сказати, що всі закони повинні відповідати Конституції, але Конституція - загальний нормативно-правовий акт і не врегульовує певні специфічні відносини, що також виникають в процесі функціонування інституту Президента. І тому основне завдання законів України - доповнювати Конституцію України, конкретизувати її положення. Таким законом, зокрема, є Цивільний процесуальний кодекс України. Він містить главу 31-А, яка називається "Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності". Ця глава передбачає звернення громадян до суду зі скаргою, якщо їх права порушені діями службових осіб. І відповідно до цієї норми будь-який громадянин може звернутися до суду про визнання акта будь-якої службової особи, а значить, і указу Президента, недійсним, якщо він обмежує права цієї людини.
На нашу думку, стосовно дій глави держави цієї норми все ж таки недостатньо. Відомо, що Президент має конституційно-визначений державно-політичний статус, тому рішення про визнання його актів недійсними повинні прийматися на найвищому рівні, а саме - Конституційним Судом України. Тому текст статті 150 Конституції України слід доповнити положенням, що Конституційний Суд вирішує питання про відповідність актів Президента Конституції та іншим законам України. Звичайно, така норма стосуватиметься й інших органів державної влади, перелічених у зазначеній статті.
Такий підхід зумовив би більш чітке розуміння органами державної влади можливості настання відповідальності при прийнятті актів. І хоча така відповідальність може полягати лише в можливості скасування акта, що суперечить Конституції або іншим законам України, вона є все ж таки достатньо важливим чинником у процесі нормотворення.
Світовою практикою доведено, що найкращу організацію співробітництва між органами державної влади забезпечує їх тісна взаємодія у вирішенні різноманітних питань. Тому для якісного співробітництва з судовою гілкою влади створено інститут представництва Президента України у Конституційному Суді України. Правовий статус Постійного представника Президента України у Конституційному Суді України регулюється Указом Президента України від 22 травня 1998 р. "Про Положення про Постійного представника Президента України у Конституційному Суді України". Як зрозуміло з назви Указу, він закріпив Положення про Постійного представника, в якому визначив його статус, повноваження, функції та інше. Аналізуючи цей нормативно-правовий акт, можназ'ясувати, що Постійний представник Президента України у Конституційному Суді є посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.
Аналогічну посаду у Конституційному Суді встановила і Верховна Рада. Тому Постійний представник Президента України в єдиному судовому органі конституційної юрисдикції має змогу постійно і плідно співпрацювати зі своїм колегою, який представляє законодавчий орган. На нашу думку, таким чином забезпечується постійний діалог між Президентом, Верховною Радою і, звичайно, судовою владою з приводу здійснення їх повноважень.
Якщо говорити про сьогоднішній стан судової влади в цілому, то слід зазначити, що реалізація положень Конституції має
Loading...

 
 

Цікаве