WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

плануванні і ведення бойових дій, а також межі відповідальності за їх порушення, - вказує Д. Грєхєм (D.Graham) [17]. Більшість нормативних актів в галузі права збройних конфліктів США надруковані у доступних джерелах, простою для пересічного військовика мовою з поясненням схемами.
Відзначена дифузія права війни у документацію, яка регламентує воєнне мистецтво, зокрема у статуті для наземних військ FM-100-5"Операції" (редакції 1993 року), польовому статуті 27-19 "Про правила сухопутної війни", бойовому статуті ВМС 1-10, у "Керівництві по праву збройних конфліктів для командного складу" та інших "доктринальних" документах для збройних сил США [18].
Зроблені відповідні організаційно-адміністративні заходи: у міністерстві оборони США створений відділ міжнародного й оперативного права, а з 22 штатних юрисконсультів дивізії 2-3 особи спеціалізуються в галузі оперативного права. Остання підгалузь важко піддається класифікації за нашим стилем міжнародно-правового мислення і означає, таку підгалузь права збройних конфліктів, яка безпосередньо юридично регулює бойові дії на тактично-оперативному рівні командування. Вона складається з сукупності міжнародно-правових норм, які неодмінно мають обов'язково засвоїти і виконувати військові керівники. Річ у тім, що згідно із західноєвропейськими (Фр. де Мулінен, Фр. Кальcховен) [19; 207] і американськими підходами (Дж. Бургер) [20] міжнародне право війни у практичному плані чітко диференційоване для різних категорій військовослужбовців при вивченні та імплементації, що має сенс в ланці планування операцій та ефективного виконання у кінцевому підсумку. Відзначаючи це, Джеймс Бургер писав: "Світ, в якому діє командир, пред'являє до нього високі вимоги і потрібно допомогти йому їх виконати, дотримуючись правових норм. Система права стає дедалі складнішою, тому командира не можна лишати підтримки" [21]. Інакше кажучи, оперативне право виступає єднальною ланкою між сукупністю норм і правил ведення війни та реальним плануванням і виконанням їх військовими керівниками. Ці заходи певною мірою поліпшили міжнародний імідж американської армії після подій у Кореї та В`єтнамі, відновили інтерес до конституційних засад права війни. Дехто з російських воєнних юристів [22] заперечує правомірність виокремлення цієї підгалузі, тому що статус цілого (воєнного права) необхідно визначити. Українська академічна правова думка не визначилась у цьому питанні.
Важливим у контексті ефективного виконання норм гуманітарного права є те, що галузь оперативного права в армії США випереджає процес імплементації МГП на державному рівні - США з принципових позицій відмовились від ратифікації Додаткових Протоколів 1977р., однак, вимога виконувати їх положення закріплена у директиві "Dod Directive 5100.77" , Програмі "DoD Law of War Program, 10 July 1979", Книзі для командного складу морських сил "The Commanders Handbook on the Law of Naval Operation ( NWP9 FmFm 1-10) - вказує Дітер Флек [23].
На європейському континенті також відзначимо поширення "оперативного права": у Швейцарії діє "Настанова командирам. Принципи, які визначають застосування міжнародного права під час війни" 12 грудня 1990р. У цьому документі включено 24 положення заснованих принципів "права збройних конфліктів". Для розкриття феномену "Оперативне (воєнне) право" у арміях західноєвропейських країн ми використовуємо наше робоче визначення його як сукупності внутрішніх законодавчих елементів імплементованих міжнародних договорів, які регулюють взаємини суб`єктів підготовки та ведення легітимної збройної боротьби.
Оперативне право (Operation Law) стає у західноєвропейських арміях ділянкою активної роботи юристів-міжнародників: у збройних силах Бельгії з 1986 року працює комісія з гуманітарного права, у ФРН відбувається корегування бойових статутів у напрямку врахування гуманітарних вимог права війни, у Швеції з 1987 року реалізується Програма навчання оперативному праву військових юристів. Після ратифікацією Німеччиною Додаткових протоколів 1977р. у 1990р. і плідної сумісної роботи юристів-міжнародників та воєнних юристів випущено "Керівництво по міжнародному гуманітарному праву" ("Ministry of Defence of the Federal Republic of Germany, Humanitarian Law in Armed Conflicts: Manual.- Bonn, 1992"). У Німеччині у 1992 році підготовлено "Гуманітарне право під час збройних конфліктів. Керівництво", яке написано для цивільного й військового персоналу, які займаються підготовкою юридичних курсів та воєнних навчань у галузі права війни [24]. Воно перекладено англійською мовою з залученням юридичних експертів з 18 країн та Міжнародного інституту гуманітарного права в Сан-Ремо. Враховуючи еволюцію операцій ООН з підтримки миру, які стають насиченими у воєнно-силових відношеннях розроблено Директиви з МГП для сил ООН "Directives on International Humanitarian Law for the United National Forces" [25].
Таким чином, є можливість сформулювати деякі попередні висновки щодо рівня правової культури у країнах Заходу. По-перше, рівень імплементації МГП у силових структурах країн Європи та США значно відрізняється від досягнутого рівня на державному (конституційному) законодавчому рівні цих країн: так, у Швейцарії, де активно діє МКЧХ з планами реалізації своєї доктрини, до війська правові настанови доведені на мінімально необхідному рівні; у Німеччині, та особливо Бельгії навпаки - створена розгалужена система поширення знань гуманітарного права у силових структурах. Тобто, рівень ефективності виконання норм МГП на рівні силових структур не автоматично слідує із заходів, запроваджених на рівні держави. Особливо це стосується армії США.
По-друге, на рівні силових структур юристи-радники, експерти з МГП тяжіють до ефективного виконання доктрини "права збройних конфліктів" з концептом рівноваги між гуманністю та вимогами "воєнної необхідності".
По-третє, на рівні силових структур проблема виконання поставлена лише у юридичному та просвітницькому аспекті. Майже не розглядаються психологічні та морально-виховні аспекти. Але низька ефективності МГП носить і особистісний та ситуаційний характер: виконання злочинного наказу, презирство до ворога, жадоба перемоги. Психологічна та виховна підготовка потребують пояснювати природу війн і конфліктів, вказувати на необхідність контролю своєї поведінки для компенсації негативних поривів, проводити одночасно юридичну і психологічну підготовку. В результаті чого у межах силових структур дотримання норм права може перетворитись у фактор ідеологічного і стратегічного характеру як підтвердження цивілізованості
Loading...

 
 

Цікаве