WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат

Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство - Реферат


Реферат на тему:
Актуальні проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національне законодавство
Поняття "імплементація" може застосовуватись у широкому контексті як "міжнародний рівень імплементації", коли держава вживає заходи щодо дотримання Угод іншою країною та у вузькому національному значенні. Це має відношення до проблеми ефективного виконання норм МГП на декількох рівнях: міждержавному, державному на рівні законодавчого поля, державному на рівні безпосереднього виконання.
На нашу думку, підтверджену представниками різних доктрин, питання ефективного виконання норм у кінцевому підсумку замикаються на рівні суб'єктів, які діють через функції державних структур. Адже війни, вказували Ж.Ж.Руссо, Г.Гегель не є приватною справою [1;178]. Сучасна стратегія поширення впливу гуманітарного права на мілітаристську діяльність силових структур, - вважає Харофф-Тавель, завідувач відділом поширення інформації про гуманітарне право МКЧХ, - передбачає чітке розуміння механізмів поведінки втягнутих у конфлікт [2].
Звернення до ефективного виконання на рівні силових структур є сучасним підходом. По-перше, у акціях по регуляції конфліктів, особливо внутрішніх та змішаних все більше включається воєнна поліція, а гуманітарні аспекти стають предметом уваги спеціалістів. Це спонукало владні інституції і юристів готувати спеціальні підручники для представників "силових структур", як, наприклад, робота Кейса де Ровера (Cees de Rover) "Служити і захищати: права людини та гуманітарне право для сил безпеки і порядку" [3]. По-друге, розширюється участь сил ООН у вирішенні конфліктів шляхом збільшення кількості операцій по підтриманню чи встановленню миру. На солдат миротворчих військ ("голубих шоломів") все частіше покладаються завдання по захисту цивільних осіб та об'єктів, забезпечення безпеки гуманітарних акцій. Це підтверджено нашим авторським аналізом дій миротворчих контингентів України у 11 операціях.
Фахівці, які представляють доктрину права збройних конфліктів (зокрема, Є.Давід, Фр. де Мулінен, Ф.Кальсхофен) погоджуються, що підготовка комбатантів державою повинна охоплювати не тільки галузь поширення знання МГП, а й обіймати всі сфери його виконання. [4]. Вона включає в себе три аспекти на рівні суб'єктів силових структур - юридичний, психолого-соціальний і моральний.
Юридичний аспект проблеми вказує на те, що у текстах Женевських Конвенціях 1949р. і Протоколах 1977р. зазвичай вживається термін "комбатант", а у сфері виконання увага приділена особі командира (ст.87 Протоколу 1), юридичному раднику у збройних силах (ст.82), спеціально підготовленому персоналу (ст.61) як ключовим. "Навіть найбільш переконливі рішення не можуть бути досягнуті лише зусиллями спеціалістів права", - справедливо пише Флек Дітер, член Ради директорів Міжнародного товариства воєнного права і права війни у Брюсселі [5]. Вони органічно пов'язані з рівнем знань та правової культури військовиків.
Однак означена нами проблема не знайшла адекватного висвітлення в літературі, у виступах правознавців Збройних Сил на семінарі ОБСЕ для України у 1996р., на науково-практичній конференції в Інституті Законодавства Верховної Ради України (жовтень 1998 року). Мовилось про абстрактні питання МГП безвідносно головного суб'єкта, виділеного правом Женеви і Гааги.
Деякі елементи імплементації МГП та питання ефективного виконання норм висвітлені у посібниках, підготовлених для військовослужбовців України. Так, у "Міжнародному гуманітарному праві" під ред. В.М.Базова [6] зміст імплементації звужений до засобів його впровадження та у основній частині повторює майже буквально тексти виступів на конференціях Д. Флека, І. Сандоса.
Російські спеціалісти (І. Бліщенко, А.Гурвич і Ю.Сокових [7]; А.Коротков [8]; І.Котляров [9] та інші), зарубіжні вчені (Д. Флек [10], М. Паппе [11]; Ів. Сандос [12]) звертаються до імплементації МГП на рівні силових структур. Турбуватись про підвищення правової культури військовиків рекомендується у Декларації, прийнятій Міжнародним інститутом гуманітарного права у Сан-Ремо [13].
Це обумовлює дослідження проблеми ефективного виконання норм МГП на рівні силових структур та формування правової культури військових керівників у цьому підрозділі . Основні положення даного підрозділу висвітлено у статті [14].
Сутність міжнародно-правової культури військових керівників полягає у тому, що нормами права неможливо врахувати всі ситуації, а командир планує, приймає рішення, віддає накази, контролює законність дій на підставі рівня своєї правосвідомості, управління з врахуванням приписів МГП, правової культури.
Рівень правової культури військових керівників в цілому невисокий, незважаючи на кристалізацію змісту Женевських Конвенцій і Двох Додаткових Протоколів до них у Наказах Міністра Оборони по введенню їх у дію. Про це свідчать матеріали науково-практичної конференції в Інституті Законодавства Верховної Ради України [15], проведено воєнно-соціологічне дослідження.
Російські юристи вважають, що рівень правової культури відносно високий у армії США, достатній у збройних силах деяких західноєвропейських країн, низький в арміях країн колишнього радянського блоку, у тому числі і армії РФ. Історія зневаги до приписів МГП у нашому війську давня. Нагадаємо про лист Посольства СРСР в Парижі до МКЧХ 12 жовтня 1939 року, де вказувалось, зокрема, що вимоги Конвенції 1929 року про захист полонених не є обов'язковими для Радянського уряду (Архіви МКЧХ, досьє Керівництва СРСР, папка 1084) [16].
Нам здається недостатньо простим шляхом реалізація резолюції Генеральної конференції ЮНЕСКО 1978 року ( 20 C/Resolution, 3/1.5 та 2.3/3) щодо програми викладання МГП для представників силових структур. Необхідно ставити глибше питання впливу її на рівень правосвідомості і правової культури військовиків.
Звернемося до історії розвитку міжнародно-правового поля деяких армій, що знаходяться на різних полюсах приведеної вище схеми. Необхідність підвищення рівня міжнародно-правової культури військових керівників армії США стала помітною для американського командування після завершення війни у В'єтнамі в зв'язку із морально-правовою невизначеністю цієї війни та процесом реформування збройних сил. В липні 1979 року директивою №51000.7 була прийнята Програма Міністерства оборони з права війни, якою встановлено, що виконання норм права війни (implementation) стає частиною політики США у всіх збройних конфліктах міжнародного та неміжнародного характеру. Вона містить обов'язкові гуманітарні правила при
Loading...

 
 

Цікаве