WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційні основи компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим - Реферат

Конституційні основи компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим - Реферат


Реферат на тему:
Конституційні основи компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим
Успішна реалізація парламентаризму безпосередньо в Криму вимагає повного використання всіх можливостей Верховної Ради Автономної Республіки Крим як органу представницької влади, пошуку нового і активного застосування наявних форм організації і діяльності. Політико-правова практика останнього років свідчить, що протистояння законодавчої і виконавчої галузей державної влади, відсутність цілісної програми соціальних і правових реформ, недостатнє правове регулювання питань, зв'язаних з визначенням статусу нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, привели до того, що визначена частина нормативних правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим виявилася нежиттєздатною і малоефективною. У цьому зв'язку є актуальним пошук шляхів удосконалювання компетенцїї парламенту Автономної Республіки Крим - Верховної Ради, вироблення практичних рекомендацій, спрямованих на створення ефективного механізму правового регулювання діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і її допоміжні органи покликані зіграти активну роль у забезпеченні стійкого і безупинного механізму представницьких початків Верховної Ради. У цьому зв'язку виникає необхідність в удосконалюванні і розвитку внутрішнього потенціалу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, створення діючого робочого механізму, що дозволяє ефективно виконувати задачі, що постають перед нею. Саме тому питання організації і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її правове регулювання компетенції є настільки актуальними і складають предмет даної публікації. Тим більше, що компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим не була предметом комплексного наукового дослідження.
Взаємодія Верховної Ради Автономної Республіки Крим органами державної влади України й Автономної Республіки Крим здійснюється, насамперед, у ході реалізації цими органами своєї компетенції. Обсяг і характер компетенції визначають зміст, організаційно-правові форми їхньої взаємодії. Компетенція є необхідним правовим інструментом удосконалювання системи відносин органів державної влади.
Компетенція держави знаходиться в нерозривному зв'язку з повноваженнями його органів, тому що компетенція держави реалізується в його діяльності по здійсненню державної влади і державного керування в особі відповідних органів.
Між компетенцією держави і компетенцією, окремих його органів існує своєрідне діалектичне співвідношення загального і часткового. В автономній республіці, наприклад, компетенція республіки (загальне) здійснюється її державними органами, виявляється через компетенцію конкретних державних часткових органів. Часом відмеження компетенції Автономної Республіки Крим і її органів утруднене.
Виходячи з цього, поняття компетенції автономної республіки можна було б сформулювати як коло повноважень автономної республіки по здійсненню владної діяльності у визначених сферах громадського життя під контролем держави, однак це не так. Досліджуючи поняття компетенція автор ґрунтується на іншім тлумаченні.
Поняттю "компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим"
у юридичній науці приділено недостатньо уваги. У радянській державозавчій літературі розглядалися "компетенція органів керування, компетенція Місцевої Ради".[1]
Характеризуючи конституційні основи компетенції ВР АРК, необхідно визначитися з загальним предметом компетенції, тому що правильне використання цього поняття має істотне значення для регламентації і розмежування сфер діяльності ВР Автономної Республіки Крим, що у свою чергу впливає на ефективність діяльності (і взаємодії Верховної Ради Автономної республіки Крим з іншими органами державної влади в Автономній Республіці Крим.)
У юридичній науці немає єдності при визначенні змісту і структури компетенції. Це питання залишається дискусійним, незважаючи на те, що загальнотеоретичні аспекти даного поняття досить докладно розглянуті у вітчизняній і закордонній літературі. У наукових працях, присвячених цій проблемі, мова йде про компетенцію державного органу. Розглядається, що висновки, що містяться в них, і положення мають загальнотеоретичне значення і цілком прийнятні при визначенні компетенції будь-якого органу.
Можна виділити кілька основних наукових підходів до розуміння сутності компетенції. Основною їхньою відмінністю є наявність чи відсутність у структурі цього поняття такого елемента, як "предмети ведення". Щодо самого визначення "предмети ведення" у юридичній літературі немає кардинальних розбіжностей у думках, суть різних трактувань зводиться до того, що це сфери громадського життя "коло суспільних відносин" [2] ,області життєдіяльності населення, у яких конкретний орган здійснює свої повноваження. Наукові суперечки ведуться щодо того, чи входять "предмети ведення", у поняття компетенції органу.
Одні автори в структуру розглянутої дефініції включають предмети ведення права й обов'язки органу. Так, О.Е. Кутафин і К.Ф. Шеремет, досліджуючи компетенцію, визначають її як "сукупність предметів ведення, обов'язків і прав, закріплених у законодавчому порядку як безпосередньо за самою місцевою Радою, так і за всіма її органами, утвореними їм і діючими під її керівництвом і контролем [3] Таким чином, поняття компетенції розкривається через єдність предметів ведення, прав і обов'язків.
Аналогічної точки зору дотримуються Н.Г. Александров [4]. З цією думкою важко погодитися, тому що юридична наука для характеристики сукупності прав і обов'язків якого-небудь органу використовує спеціальний термін - "повноваження".[5] Б.М. Лазарєв, розкриваючи зміст компетенції органів державного керування, виділяє в ній два основних елементи, обов'язок (перед державою) і право (стосовно керованих об'єктів) виконувати управлінські задачі і функції; право здійснювати передбачені законом форми управлінської діяльності[6] Автор не включає в компетенцію предмети ведення, вважаючи, що в "компетенцію органа керування входять не самі підвідомчі йому об'єкти /предмети ведення, а лише право й обов'язок здійснювати управлінські
Loading...

 
 

Цікаве