WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародне комерційне право як галузь права - Реферат

Міжнародне комерційне право як галузь права - Реферат

національних кордонів і при цьому стикається з правом кожної з цих країн.
Така ж ситуація складається у разі банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності (комерсанта). Так, якщо платежі компанії припиняються одночасно в кількох країнах, то процедурно це відбувається в кожному випадку відповідно до національного законодавства країн-учасниць.
У перелічених прикладах, у яких використовується критерій міжнародності, правовідносини належать до сфери дії міжнародного комерційного права.
На підставі норм МКП визначатиметься також, якими конкретно нормами, національними або міжнародними уніфікованими, будуть урегульовані дані відносини.
У цьому зв'язку слід зазначити, що перевагами такої системи - системи так званих множинних правових зв'язків, є їх простота і зрозумілість. Недоліками можна вважати те, що у випадку визначення характеру міжнародності, всі зв'язки будуть розглядатися як рівноцінні. Але на практиці ця обставина не завжди відповідає дійсності. Особливо гостра критика цього недоліку відбувається з огляду на договірне право. Відповідно до принципу свободи договорів, кожна зі сторін є вільною у виборі регулюючого права. Таким чином, зазначений критерій міжнародності в договірному праві не відповідатиме дійсності.
Ураховуючи як позитивні, так і негативні характеристики використання критерію множинності зв'язків, на сьогодні превалює пропозиція фахівців з міжнародного комерційного права відмовитися від використання цього критерію [26, с. 54-56]. Такі пропозиції подають міжнародні організації, що розробляють уніфіковані норми і правила, фахівці - учасники міжнародних переговорів. Вони відкидають абстрактну множинність правових зв'язків і виділяють з них ті, які дають змогу кваліфікувати договір як міжнародний [19, с. 21-28].
Зокрема, пропонується кілька варіантів вирішення питання:
1. Вимога про сумісництво правових зв'язків. Наприклад, перетинання кордону і укладення договору - в договорах перевезення; знаходження сторін у двох різних країнах і особливі умови укладення договору або його виконання - у договорах купівлі-продажу.
2. Вимога альтернативних правових зв'язків: зазначення різних пунктів знаходження поруч з двома підписами на векселі.
3. Вимога про домінуючий зв'язок (іноземний елемент відносно регенерації або місцезнаходження, різниця в місті відправлення і прибуття тощо).
У всіх цих випадках кваліфікація відбувається за заявою сторін про своє громадянство (ст. 1 § 3 Конвенції ООН про міжнародну купівлю-продаж товарів).
Необхідно підкреслити, що всі названі варіанти мають економіко-юридичний характер. Винятком у цьому плані слід уважати здійснення міжнародних платежів, які виступають елементом міжнародного економічного права.
Розглянемо конкретні приклади рішень, які не пов'язані з певним видом договорів. Вони стосуються самої категорії "міжнародний договір".
Так, у Франції Касаційний суд згадує про міжнародні договори лише у зв'язку з утвердженням правового принципу - наприклад, у заяві, що на будь-який договір, у тому числі й міжнародний, поширюється закон держави (справа Мессажери Маритим від 21 липня 1950 р.).
Якщо договір був міжнародним, уважається, що сторони можуть обирати закон, який до нього застосовується (рішення Касаційного суду від 19 січня 1976 р.).
Існує також твердження, що форма міжнародного договору може бути визначена тим матеріальним правом, яке вводиться в контракт (так званим регулюючим правом). Це позбавляє від необхідності дотримання формальностей відносно місця його підписання (справа Ч. Чапліна від 28 травня 1963 р.).
Такі приклади можна навести з практики будь-якого з національних судів країн, національне право яких належить до системи романо-германського або загального права.
Що стосується самого визначення міжнародного договору, то в сучасних підходах достатньо поєднувати юридичний критерій (множинність відносин) з економічним (належність до комерційної сфери). При цьому необхідно звернути увагу на те, що звертання до економічного критерію не пов'язано з конкретним ринком: мова йде лише про зв'язок договору з міжнародним економічним порядком, який розглядається як категорія.
У сучасних умовах, коли інтеграційні процеси охоплюють не тільки країни, а й регіони, континенти, держави як суб'єкти міжнародного права зобов'язані вдосконалювати своє внутрішнє законодавство, адміністративні правила з метою розширення сфери міжнародних комерційних відносин. З іншого боку, це означає також необхідність розширення участі кожної країни в міжнародних договорах з цих питань.
У цьому зв'язку розвиток міжнародного комерційного права зумовлений як загальними тенденціями розвитку міжнародного права, так і специфічними для МКП тенденціями.
Найтиповішими тенденціями розвитку міжнародного комерційного права є такі:
По-перше, інтернаціоналізація норм МКП. Зазначимо, що частина норм МКП за своїм походженням має міжнародно-правовий характер, оскільки вони створюються шляхом укладення міжнародних договорів. Крім цього, частина їх створюється виключно в порядку внутрішнього законодавства. Але всі вони визначаються, у кінцевому підсумку, станом міжнародних відносин, зовнішньополітичною і зовнішньоекономічною позицією держав, розвитком міжнародного співробітництва в різних галузях.
Між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом за всіх розбіжностей є тісний функціональний зв'язок і в процесі правозастосування. Таким чином, існує взаємодія, яка зумовлена соціально-економічною природою відносин, що регулюються нормами МКП. Саме тому, як зазначається в літературі, інтернаціоналізація норм МКП є найважливішою рисою, компонентом МКП [2, с. 16].
По-друге, загальне прагнення до уніфікації правових норм шляхом укладення міжнародних договорів універсального або регіонального характеру в межах інтеграційних угруповань країн, а також через прийняття типових законів.
Необхідно зазначити, що уніфікація правових норм - це приведення до певної відповідності норм міжнародного і національного права. Так, уніфіковані правові норми, прийняті в порядку міжнародних домовленостей, за своїм змістом призначені врегулювати відносини як між суб'єктами міжнародного права, так і між суб'єктами внутрішньодержавного права. Як правило, у законодавстві та інших джерелах національного права існують так звані колізійні норми. Це породжує необхідність використання колізійного методу.
Кожна держава з огляду на свій суверенітет встановлює певні межі використання власного права, а також можливості застосування права іноземної держави для врегулювання правовідносин з іноземним елементом. Це, у свою чергу,не виключає спроб держав уніфікувати колізійні норми, створити єдині норми шляхом укладення міжнародних угод, прийняття спільних законів або зближення колізійних норм.
Необхідно підкреслити, що реалізація тенденції до уніфікації зумовлює зростання значення міждержавних організацій, їхньої ролі в підготовці відповідних проектів. Передовсім слід назвати ЮНСІТРАЛ, Гаазькі конференції з міжнародного приватного права, ЮНКТАД, УНІДРУА, МОП, МАГАТЕ та ін.
Крім міжнародних організацій, на процеси уніфікації норм
Loading...

 
 

Цікаве