WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародне комерційне право як галузь права - Реферат

Міжнародне комерційне право як галузь права - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародне комерційне право як галузь права
Міжнародне комерційне право (МКП) історично розвивалося як частина приватного права.
Слід зазначити, що розподіл права на публічне і приватне є головною класифікацією норм і правових інститутів в країнах романо-германської (кодифікованої) правової системи, тобто в тих країнах, на право яких суттєво вплинула римська правова традиція.
Англо-американському праву розподіл на публічне та приватне право тривалий час був невідомий, оскільки за своїм походженням англо-американське (загальне, прецедентне) право є публічним, де рішення судів набувають після певної процедури рангу закону.
У наш час спостерігається зближення традицій розвитку права континентальної Європи і країн загальної системи права щодо розподілу на публічне і приватне право.
Міжнародне комерційне право (Commercial Law) тісно пов'язане з міжнародним економічним правом (Economic Law), господарчим правом (Droit publik Economoque), торговим правом (Trade Law) тощо. Спільним у цьому зв'язку є те, що серед суб'єктів права в тій або іншій мірі виступає держава. Але чим більше держава впливає на відносини між суб'єктами права, тим більше характер правового регулювання набуває публічності [42, c. 7, 8].
У сучасних міжнародно-правових концепціях предметом регулювання міжнародного економічного права є міждержавні економічні відносини, які складаються між державами як суб'єктами влади, державами і міжнародними організаціями, а також між цими організаціями. Від них відмежовуються майнові відносини міжнародного характеру між фізичними і юридичними особами різних країн, а також майнові відносини, у яких як суб'єкти комерційного права особливого роду беруть участь держави.
Ці відносини складають предмет міжнародного приватного й міжнародного комерційного права.
У більшості країн господарська діяльність, що здійснюється у вигляді промисла з метою одержання прибутку, регулюється нормами так званого торгового (комерційного права).
Ще в середні віки у зв'язку з розвитком торгівлі в Європі формувалося право торгового обігу, яке за колом суб'єктів поширювалося на осіб торгового звання і називалося правом торговців (jus mercaturae). У надрах торгового обігу серед купців з відносин довірчого характеру (фідуціарних) виникає такий важливий правовий інститут, як вексельне право.
Уперше розподіл приватного права на цивільне і торгове відбувся у Франції, коли внаслідок проведення кодифікаційних робіт у 1804 р. було прийнято Цивільний кодекс (кодекс Наполеона), а в 1807 р. - Торговий кодекс. Ці нормативні акти чинні у Франції і тепер.
Ситуація, коли в державі для регулювання однотипових майнових відносин використовуються одночасно два закони - цивільний і торговий, - спричиняє подвійність у приватному праві, його дуалізм. Шляхом дуалізму розвивається приватне право у Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії, Японії та ін.
У Великобританії в процесі розвитку права відбувалося поглинання звичаїв прецедентним правом, тобто звичаї з ділової практики, що застосовувалася судом у вигляді норм звичайного права, перетворювалися на норми прецедентного права.
Фактично із звичаїв вийшли такі важливі інститути прецедентного права, як представництво, страхування, регулювання діяльності товариств.
У США з огляду на федеративний устрій країни з метою уніфікації правового регулювання відносин у цивільному і торговому обігу розробляються й приймаються кожним штатом єдині для всієї країни закони. Наприклад, Єдиний торговий кодекс (Uniform Commercial Code). Але наявність цього закону не дає підстав уважати США країною дуалістичної системи права.
У сучасних умовах у зв'язку із швидким розвитком світової торгівлі національне законодавство багатьох країн не завжди встигає за змінами, що відбуваються в цій сфері комерційної діяльності і розвитку економіки в цілому. Саме цим зумовлені такі тенденції в правовому регулюванні економічних процесів:
дедалі більше зростає обсяг нормативних приписів, уніфікованих на міжнародному рівні;
зберігається важливість звичайних правил;
поширюється контрактне регулювання, що базується на типових умовах, які в ряді випадків відрізняються від національних диспозитивних норм;
спори, що виникають із контрактних умов, передаються частіше на розгляд третейських, а не державних судів.
Названі обставини в другій половині 50-х років спричинили появу теорії "lex mercatoria" (право міжнародної торгівлі).
Головний зміст цієї концепції полягає, з одного боку, в обґрунтуванні автономності, окремішності регламентації міжнародних торгових угод від національних правових систем. З іншого боку, в широкому розумінні термін "lex mercatoria" часто використовується для позначення всього масиву національного і міжнародного регулювання зовнішньоекономічних операцій [29, с. 43].
Зазначимо, що в сучасних умовах поширенішим є розуміння категорії "lex mercatoria" як сукупності приватно-правових норм [30, с. 97].
У процесі створення Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСIТРАЛ), яка була заснована відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1966 р., питання про зміст терміна "право міжнародної торгівлі" постало в практичній площині. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН підкреслювалося, що мета Комісії ЮНСIТРАЛ - сприяти прогресивній гармонізації й уніфікації права міжнародної торгівлі.
У доповіді Генерального секретаря ООН на ХХI сесії Генеральної Асамблеї, яка прийняла рішення про створення ЮНСIТРАЛ, право міжнародної торгівлі визначалося як сукупність норм, що регулюють торгові відносини приватно-правового характеру і зачіпають інтереси різних країн.
Як приклади питань, які належать до права міжнародної торгівлі, називались: міжнародна купівля-продаж, обігові документи, страхування, перевезення товарів різними видами транспорту, промислова власність і авторське право, торговий арбітраж тощо. У цьому зв'язку слід звернути увагу на те, що в це поняття входять як норми міжнародних конвенцій з названих питань, так і відповідні положення національних систем права.
За методами регулювання поняття "lex mercatoria" містить матеріально-правові, колізійні, а також процесуальні норми, які регламентують діяльність комерційних арбітражів.
Необхідно підкреслити, що міжнародне комерційне право не замикається лише на торгових операціях. Сфера його регулювання постійно розширюється.
Якщо простежувати історію питання, то відомо, що до середини 30-х років ХХ ст. відповідно до ліберальної економічної
теорії функціонували компанії майже виключно на приватнопідприємницьких засадах. У правовій сфері це проявлялося в приматі приватного права, а в ряді країн - торгового права. Наприклад, комерційні кодекси Франції, Німеччини, США відповідно мають назву: "Французький торговий кодекс", "Німецьке торгове уложення", "Єдиний торговий кодекс США".
У другій половині 30-х років в економічній практиці щодалі більше застосовуютьуправлінські методи, які до кінця 50-х років стали нормою. Насамперед це позначилось на нормах торгового права, які ставали імперативнішими. Подібні модифікації мали значення для
Loading...

 
 

Цікаве