WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

волевиявлень.
Цей принцип у цілому однаково приймається в усіх правових системах, незалежно від того, чи існує з цього приводу пряма вказівка в національному законодавстві. Щоб викликати правові наслідки, воля кожної з сторін має бути виражена зовні. Юридичне значення у такому разі буде мати не намір учасників, а його зовнішній вираз - волевиявлення.
Угода може бути досягнута в різний спосіб, і цей процес може реалізовуватись в різних формах: шляхом безпосередніх переговорів, обміну листами, телеграмами, телексами тощо або навіть за допомогою будь-яких дій, що свідчать про намір і згоду укласти контракт. Такі дії називають конклюдентними.
Вирішальне правове значення в процесі укладення договору мають такі стадії: оферта, тобто пропозиція укласти контракт, і акцепт - згода на його укладення.
Необхідно зазначити, що першочергового значення тут набуває питання про те, чи є та чи інша пропозиція офертою, оскільки визнання пропозиції офертою означає, що в разі згоди іншої сторони, якій була адресована оферта, оферент стає стороною договору і зобов'язаний виконати те, що ним було обіцяно в оферті. Крім того, у ряді країн кваліфікація пропозиції як оферти означає, що до закінчення певного терміну оферент не має права відмовитись від зробленої пропозиції.
Усі системи права у вирішенні питання про кваліфікацію пропозиції виходять з фактичних обставин кожного конкретного випадку, враховуючи взаємовідносини сторін, існуючі звичаї тощо. Але при цьому всі правові системи виходять з того, що зроблена іншій стороні пропозиція може бути кваліфікована як оферта тільки за наявності таких її компонентів:
У пропозиції мають бути як мінімум суттєві умови майбутнього контракту, а зміст оферти має бути достатньо ясним і повним з тим, аби в разі згоди адресата міг виникнути юридично дійсний контракт.
Але при цьому необхідно мати на увазі, що тенденція сучасної судової практики і доктрини полягає в тому, щоб визнавати можливість прогалин в оферті, бо в сучасному обігу контракти стають дедалі складнішими й іноді виявляється просто неможливим у момент пропозиції передбачити всі умови, суттєві для майбутнього контракту.
Пропозиція має бути зроблена з наміром укласти контракт. Відсутність такого наміру не дає можливості визнати пропозицію як оферту, але така пропозиція розглядається як виклик оферти. Саме тому практично всіма правовими системами різні проспекти, прейскуранти, тарифи та інші інформаційні матеріали, як правило, не визнаються офертою.
Дуже часто в комерційному обігу різноманітні пропозиції звернені не до якоїсь певної особи, а до широкої публіки. Такі звернення можна кваліфікувати як публічну оферту. Найширшого визнання публічна оферта набула у французькому і швейцарському праві. Тут публічною офертою визнається, наприклад, виставлення в магазині товару з вказівкою ціни.
У країнах загального права виставлення товару з зазначенням ціни кваліфікується як виклик оферти - запрошення розпочати переговори, а висловлений покупцем намір придбати товар - як оферта. Практично в усіх країнах уважається офертою публічна обіцянка винагороди.
Необхідно підкреслити, що правові наслідки, які може викликати оферта, настають лише після того, як вона дійшла до адресата. Так, у разі укладення контракту між відсутніми (наприклад, під час укладення шляхом листування) необхідно, щоб між пропозицією і відповіддю на неї пройшов певний строк. У зв'язку з цим виникає, зокрема, питання про те, чи пов'язаний оферент офертою до того, як адресат акцептував її, або він може в будь-який час до моменту акцепту її відкликати.
Слід звернути увагу на те, що в національних правових системах країн з ринковою економікою оференту надається право відмовитися від своєї пропозиції до отримання оферти адресатом, або у випадку, коли оферта і відклик оферти надійшли до адресата одночасно. Зазначимо, що юридичні наслідки отриманої адресатом оферти визначені в національних правових системах по-різному.
Розглянемо конкретні приклади. Так, французька доктрина і практика в принципі виходять з того, що оферент не пов'язаний офертою. Однак із цього правила зроблено виняток для випадків, коли оферент зобов'язався не відкликати оферту, наприклад, призначив строк акцепту. В останньому випадку він не може відкликати оферту до закінчення вказаного терміну. Такий термін може бути прямо вказаний або випливає з обставин справи, або з ділових звичаїв.
Судова практика визнає в комерційних угодах презумпцію наявності терміну для акцепту. Відповідно презумується і безвідкличність оферти.
Право Німеччини і Швейцарії виходить з презумпції пов'язаності оферента офертою. Якщо в оферті призначений термін для її прийняття, то оферент пов'язаний протягом цього терміну. Оферент може обумовити, що не вважає себе пов'язаним офертою лише спеціально. Термін, призначений для прийняття оферти, діє в разі укладення контракту як між відсутніми, так і між присутніми. За відсутності в оферті терміну до акцепту оферент пов'язаний офертою лише у відносинах між відсутніми протягом того часу, у який слідочікувати відповідь за нормального, звичайного розгляду справ.
Вихідний принцип англо-американського права, сформований ще судами загального права, полягає в тому, що оферент не пов'язаний офертою і може в будь-який момент до акцепту її відкликати. Така свобода поведінки оферента обґрунтовується тим, що до акцепту відсутнє зустрічне задоволення. Відклик може бути здійснений у будь-якій формі. Наприклад, шляхом продажу запропонованих товарів іншому покупцеві. Важливо тільки, щоб він був доведений до відома першого адресата оферти. Навіть якщо оферент зазначив термін, протягом якого він обіцяє чекати відповідь, ситуація не змінюється і оферент залишається вільним від зобов'язань відносно акцептанта. Термін, указаний в оферті, означає лише час, до якого може бути здійснений акцепт.
Для того, щоб оферта стала безвідкличною, вона має бути оформлена у вигляді документа "за печаткою" або супроводжуватись зустрічним задоволенням. Крім того, у деяких випадках безвідкличність оферти прямо встановлюється законом. Наприклад, британський закон про компанії 1985 р. встановив, що зроблена ким-небудь заява про купівлю акцій компанії за певних обставин не може бути відкликана до закінчення вказаного в оферті терміну.
Фактично ситуація, за якої оферта може бути відкликана в будь-який час до акцепту, не відповідає вимогам розвиненого ділового обігу, оскільки створює невизначеність і нестійкість відносин.
У міжнародній торговій практиці розрізняють два види оферт:
Тверда оферта - це пропозиція на продаж певного товару, надіслана продавцем (оферентом) одному можливому покупцю, із зазначенням терміну дії оферти, тобто часу, протягом якого оферент вважає себе зв'язаним умовами, переліченими в оферті. Якщо покупець згоден з усіма умовами оферти, він надсилає оференту підтвердження акцепту оферти, тобто прийняття всіх її умов. Якщо покупець не згоден з одним або кількома умовами оферти, він надсилає продавцю відповідь на пропозицію або контроферту із зазначенням своїх умов та терміну відповіді. Відповідь покупця, яка не містить пропозиції змінити умови стосовно ціни, якості, кількості, місця та термінів поставки, обсягу відповідальності сторін та порядку вирішення суперечок, тобто умов, які істотно не змінюють зміст пропозицій, може вважатись акцептом, якщо ці умови не заперечує оферент.
Акцепт за своїм змістом не повинен відрізнятися від оферти. Акцепт, який вносить які-небудь доповнення або зміни в оферту, у законодавстві або в судовій практиці розглядається як нова оферта. Акцепт
Loading...

 
 

Цікаве