WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

прості (warranties), які розрізняються тим, що порушення суттєвих умов дає кредитору право на позов про розірвання договору, а порушення простих умов надає право кредитору вимагати відшкодування збитків. Судовою практикою введена також концепція умов, що маються на увазі. Вона спрямована на можливість введення в контракт судами простої або суттєвої умови, про яку йдеться, але прямо в контракті вона не вказана.
Зазначимо, що контрактні умови надають сторонам можливість самим врегулювати свої відносини в межах, визначених законодавством. Отже, комерційний контракт є узгодженим волевиявленням двох або більше осіб щодо умов, які регулюватимуть їхні ділові відносини.
Правовою основою контрактного регулювання виступають, як правило, диспозитивні норми. Але воно може мати юридичну силу і тоді, коли мова прямо йде про відносини, що не врегульовані законодавством. Контрактне регулювання має особливу роль для договорів, не регламентованих у нормативному порядку.
Зазначимо, що в ряді міжнародних актів підтверджується застосування договірних умов. Наприклад, п. 1 ст. VІІ Європейської конвенції про зовнішньоторговий арбітраж прямо вказує на те, що арбітри поряд з регулюючим правом (матеріальне право, яке регулює даний контракт) керуються положеннями контракту. Про це йдеться також в Арбітражному регламенті Європейської економічної комісії ООН 1966 р. (ст. 38), в Арбітражному регламенті Комісії ООН з права міжнародної торгівлі 1976 р. (ч. 3, ст. 33).
У загальних рисах можна стверджувати, що існує тісний зв'язок між договірним регулюванням та дією правового принципу "дозволено все, що не заборонено законом". Таким чином, контрактні умови є важливим регулятором певних суспільних відносин. У даному випадку йдеться про міжнародну комерційну діяльність.
Необхідно зауважити, що контрактне регулювання за можливих розбіжностей у правовій кваліфікації вважається явищем юридичного характеру. Але на відміну від деяких суспільних норм, як, наприклад мораль, контрактні положення у відповідних випадках можуть бути реалізовані в примусовому порядку шляхом судового або арбітражного захисту.
З визнання регулятивної ролі контрактного регулювання у зовнішньоекономічній сфері, його певної "автономності" не випливає його повна незалежність від правової системи держави. Це регулювання базується на дозволі, що існує в національному праві певної країни, самим сторонам урегулювати свої відносини у визначених державою або державами (якщо мова йде про міжнародні конвенції) межах.
Таким чином, нормативні приписи національного права, яке регулює даний контракт, здатні впливати на зміст контракту. За таких умов у разі невиконання контрагентом умов договору примусове виконання можливе через звертання в державні суди, які компетентні розглядати такі спори.
Безумовно, у деталізованому контракті в принципі неможливо передбачити всі ситуації, що можуть виникнути. Застосування нормативних актів може бути також необхідним і з тих питань, які регламентовані в імперативному порядку (валютне, митне законодавство, правила одержання ліцензій тощо). Таким чином, "автономність" контрактного регулювання є умовною. З іншого боку, саме воля сторін створює таке регулювання, а держава визнає його юридичну силу.
Ми з'ясували, що контрактне регулювання відіграє значну роль у регламентації зовнішньоекономічних операцій. Але необхідно мати на увазі, що за наявності імперативних приписів у регулюючому матеріальному праві, що вводиться у контракт, не може бути таких контрактних умов, які суперечать цим приписам. А якщо такі умови будуть включені до контракту, то вони не матимуть юридичної сили.
У протилежній ситуації, коли під час укладення сторонами міжнародного договору вводяться такі умови контракту, що не передбачені в законі, але не суперечать йому, контрактне регулювання набуває особливого значення. При цьому чим детальнішими є контрактні умови, тим більше звужується сфера фактичного застосування інших регуляторів, зокрема норм законодавства, звичайних правил.
Слід підкреслити, що прийняття значною кількістю держав уніфікованих диспозитивних норм не веде автоматично до уніфікації на рівні контрактного регулювання. Визнання свободи сторін відступати від таких приписів, у тому числі від уніфікованого акта цілком, надає їм можливість самим урегулювати свої відносини, прийняти до уваги, зокрема, особливості конкретного випадку.
До характерних рис контрактного регулювання можна віднести:
швидке реагування на об'єктивні умови, що змінюються;
тенденцію до деталізації і типізації договірних положень.
Науково-технічний прогрес, нові форми сучасних зовнішньоекономічних зв'язків і т. п. - все це впливає на зміст давно відомих комерційних угод, а також веде до появи нових. За таких обставин контрактне регулювання стає більш рухомим регулятором порівняно з нормами законодавства, звичаями, навіть судовою та арбітражною практикою.
Необхідно звернути увагу на те, що укладення докладних контрактів:
відображає характер міжнародних комерційних операцій, які ускладнюються;
дає змогу партнерам краще врахувати специфіку конкретної угоди, захистити свої інтереси;
у деяких випадках є необхідним у зв'язку з неадекватністю нормативного регулювання, яке не встигає за швидкими змінами зовнішньоекономічних відносин в цілому.
Серед інших причин поширеної деталізації контрактних умов можна назвати труднощі у визначенні регулюючого матеріального права (якщо сторони не дійшли згоди і не включили це питання до контракту); недостатні знання партнерами правових норм, складність установлення змісту іноземного законодавства. Навіть у разі вибору права країни одного з партнерів для іншого воно буде іноземним і часто малознайомим.
Таким чином, детальні умови контракту усувають, хоча й не повністю, безпосередню залежність від нормативних приписів.
Необхідно звернути увагу також на недоліки контрактної деталізації. Наприклад, трапляється, що у своєму прагненні до детальних формулювань сторони, по суті, дублюють у договорі норми законодавства, іноді не здогадуючись про це.
У такому випадку відбувається подвійне регулювання одного й того ж питання. Безумовно, у детальності договірних умов і точності їх формулювання відображується накопичений досвід і професійний підхід до укладення контрактів.
Узагальнюючивищесказане, зазначимо, що в ряді випадків детальна регламентація взаємних прав і обов'язків сторін у контракті не тільки можлива і доцільна, а й необхідна.
Міжнародні комерційні контракти сьогодні дуже різноманітні. З огляду на це постає питання: як саме сучасні колізійні норми можуть діяти у таких різноманітних реаліях? У цьому зв'язку слід мати на увазі, що колізійні норми не просто відсилають до певної правової системи, а сприяють визначенню права, яке найоптимальніше регулюватиме дані відносини. Можливе при цьому посилання тільки на матеріальну норму іноземного права або на цілу правову систему, включаючи її колізійні норми, коли виникає питання про так зване зворотне посилання.
Водночас процес застосування колізійних норм пов'язаний із з'ясуванням ряду суттєвих питань, таких як взаємність, кваліфікація, публічний порядок. Від їх вирішення залежить не тільки застосування іноземного права взагалі, а й межі його застосування.
У межах правових інститутів міжнародного комерційного права (юридичні особи, контракти та їх окремі види, позаконтрактні зобов'язання, власність і т. п.) відбувається, у свою чергу, диференціація обсягу колізійних норм. Прикладом є контракт на міжнародні перевезення, який виконується на території кількох країн і
Loading...

 
 

Цікаве