WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Контрактне регулювання міжнародної комерційної діяльності
Міжнародні комерційні контракти за своїм характером так або інакше пов'язані з правом більш ніж однієї держави. З урахуванням суттєвих розбіжностей між національними законодавствами окремих країн у принципі було б оптимальним, якби такі контракти регламентувалися переважно міжнародними договорами, що укладають держави. Але внаслідок відносно недостатньої їх кількості не втрачають свого значення в регулюванні відповідних контрактних відносин норми національного права та міжнародні комерційні звичаї, які, між іншим, не є єдиними формами регулювання відносин між учасниками міжнародної комерційної діяльності. До переліку таких форм слід додати також контрактні умови, ділову практику сторін (так званий діловий порядок), типові правила і положення, що розробляються в процесі міжнародного комерційного обігу на недержавному рівні, а також положення, що розроблені судами та арбітражами.
Важливе значення в регулюванні міжнародної комерційної діяльності мають договірні (контрактні) умови.
Необхідно мати на увазі, що міжнародний комерційний контракт виступає не тільки як предмет нормативної регламентації, а також як регулятор прав і обов'язків сторін. Тобто мова йде про те, що норми міжнародних конвенцій, національного законодавства за всього їх значення не є єдиним регулятором міжнародних комерційних операцій. Значна роль тут умов конт-
ракту, що опосередковує такі операції.
У праві континентальної Європи контракт трактується як угода, спрямована на встановлення, припинення та зміну прав і обов'язків. Наприклад, ст. 1101 Французького ЦК; § 305 Німецького ЦУ, цивільне законодавство Росії, України тощо.
У праві Великобританії всі інститути договірного права розвивалися судовою практикою, тому легальне визначення контракту в законодавстві відсутнє. Фактичним договором (контрактом) уважається обіцянка або ряд обіцянок (promise), за порушення яких право встановлює санкцію. Таким чином, в основі контракту лежить добровільно дана обіцянка прийняти на себе юридичний обов'язок.
Зазначимо, що договірне право країн прецедентного права базується на спеціальній доктрині "зустрічного задоволення", яка була розроблена судами і належить до фундаментальних понять. Відповідно до неї особа, що бере на себе зобов'язання, дає обіцянку в обмін на еквівалент. Юридичної сили обіцянка набуває тоді, коли цей еквівалент надається кредитором боржнику. Тобто, щоб набути права вимоги, за нього необхідно попередньо сплатити. Таким чином, і зобов'язання, і право вимоги надаються і набуваються на відшкодувальних засадах.
Судова практика створила певні критерії "зустрічного задоволення". Зокрема, воно має відповідати таким вимогам:
надаватися кредиторам після того, як боржник прийняв на себе зобов'язання;
не бути еквівалентним;
бути реальним для сторін;
виходити від кредитора,
тобто позивач мусить довести, що сам надав "зустрічне задоволення" за зобов'язаннями третьої сторони (характерно для права США).
Таким чином, з доктрини "зустрічного задоволення" (cosideration) випливає, що правові наслідки з обіцянки для боржника настають лише тоді, коли вона прийнята кредитором. Для примусового її виконання має бути засіб правового захисту, який може бути застосований у тому випадку, якщо кредитор, прийнявши обіцянку, надав уже її еквівалент, у якому зацікавлений боржник. Така концепція контракту прийнята у Великобританії, США (за винятком штату Луїзіана), Канаді (за винятком провінції Квебек), Австралії та інших країнах загального права.
Відповідно до різних концепцій контракту в кодифікованій і прецедентній системах права існують розбіжності й у визначенні видів договорів.
Так, у праві континентальної Європи розрізняють такі види контрактів:
синалагматичні (двосторонні) та односторонні (наприклад, договір позики. Але за правом Швейцарії він оформляється як двосторонній);
відплатні - коли між сторонами відбувається обмін еквівалентами цінностей (гроші, товар, права тощо); і невідплатні - коли сторона надає іншій стороні цінність без взаємного еквівалента. Зазначимо, що в комерційному обігу контракти є відплатними;
відплатні контракти, у свою чергу, поділяються на мінові (якщо в момент укладення контракту сторони можуть оцінити реальну вигоду від його виконання) та алеаторні, ризикові (якщо в момент укладення неможливо прорахувати ані вигід, ані збитків);
консенсусні (коли для укладення контракту необхідно мати лише згоду сторін, оформлену за законом) та реальні (коли для укладення контракту згоди сторін недостатньо і необхідно передати боржнику певний товар).
Щодо часу виконання, то контракти можуть виконуватися одноразово у короткий проміжок часу або потребувати довготривалого виконання.
Класифікація видів контрактів у країнах загального права:
контракти за рішенням суду (contracts of record) - це договори, що визнані судовою практикою. Зазначимо, що хоча правовою доктриною не визнаються договорами такі зобов'язання, які виникають унаслідок набуття чинності рішенням суду в справі, за якою зобов'язана сторона визнає в суді своє зобов'язання, у ряді випадків з метою надання приватній угоді (або обіцянці) юридичної сили публічного акта застосовується форма контракту за рішенням суду;
контракти виконані (executed contracts) - це договори, зобов'язання за якими виконані хоча б однією стороною; та контракти, що ще мають бути виконаними (executory contracts) - коли сторони ще не бралися за виконання своїх обов'язків;
формальні контракти або договори "за печаткою" - найпоширеніша письмова форма договору. Для дійсності такого зобов'язання документ, його фіксуючий, має бути підписаний, опечатаний і вручений особою, що зобов'язується, кредитору. Для дійсності такого договору не потрібно ні реєстрації, ні додаткових документів - нічого, крім суворого дотримання форми. У середні віки договори писалися на пергаменті в кількості екземплярів, що дорівнювала кількості сторін, обов'язково підписувалися всіма учасниками, підписи скріплювалися особистими гербовими печатками на сургучі або воску. Таким чином оформлені документи урочисто вручалися сторонам. У наш час правила оформлення договорів "за печаткою" дещо пом'якшені. Печатка залишилася скоріше як атрибут і перетворилася в юридичну фікцію. Замість печатки прикріплюється паперова наклейка з малюнком або на аркуші паперу друкується коло із включеними до нього літерами L.S. (locus sigilli - місце печатки). При цьому необхідно мати на увазі, що просте прикладання печатки фірми до документа не перетворює його в договір "за печаткою". Це не випадково, оскільки у теперішній час, як і в середні віки, права й обов'язки, що виникають з такого договору, стають безспірними. Договір "за печаткою" можна оскаржити тільки на підставі неправильності його форми. Договори "за печаткою" дійсні незалежно від наявності зустрічного задоволення;
прості контракти(неформальні) - це контракти, що не оформлені у вигляді договору "за печаткою".
Усі міжнародні комерційні контракти мають свій конкретний зміст. Змістом контракту є сукупність зобов'язань здійснити обумовлені дії або утриматися від їх здійснення. Поведінка сторін визначається умовами сторін.
У країнах континентальної Європи всі умови контрактів підрозділяються на суттєві (без яких існування договору є неможливим), звичайні (зміст яких регулюється згідно з диспозитивними нормами) і випадкові (відображають специфічні особливості договору).
У країнах загального права договірні умови розподіляються на суттєві (conditions) та
Loading...

 
 

Цікаве