WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Недержавне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Недержавне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Недержавне регулювання міжнародної комерційної діяльності
У міжнародній комерційній діяльності значного поширення набули різні типові контракти, загальні умови, зводи єдиних правил, які розроблялися організаціями ділових кіл. Ці документи підпадають під категорію недержавного регулювання, бо створюються не державами та їх органами, а виникають у процесі діяльності самих учасників комерційного обігу та організацій, які їх об'єднують, або у зв'язку з такою діяльністю (звичайні правила, договірні умови, арбітражна практика тощо). Але при цьому важливо розуміти, що цей рівень регулювання міжнародної комерційної діяльності тісно пов'язаний з державним і контрактним регулюванням.
Серед найважливіших таких документів слід назвати ряд публікацій Міжнародної торгової палати (МТП) - авторитетної недержавної організації ділових кіл, яку було створено в 1920 р. в Парижі відповідно до рішення Міжнародної торговельної конференції, яка відбувалася восени 1919 р. в Атлантік-Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Франції, Бельгії та Італії.
Відповідно до її Статуту (доповнення 1947 р.) до МТП можуть входити колективні члени - національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації ділових кіл, які не займаються комерційною або політичною діяльністю (це в основному національні, місцеві і закордонні торговельно-промислові палати) та індивідуальні члени - фірми, компанії й окремі особи, які займаються комерційною діяльністю.
Органами МТП є конгрес, рада, виконавчий комітет, генеральний секретаріат з адміністративною комісією, національні комітети, технічні комітети. При МТП функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд і Бюро для зв'язків з ООН.
МТП сприяє розвитку міжнародної торгівлі, інвестиціям і ринковій економіці. Вона розробляє правила, якими керуються ділові кола у своїй діяльності в усьому світі. Вона надає важливі послуги, з яких найвагоміші - послуги Міжнародного арбітражного суду при МТП, що є провідним закладом світу у цій сфері.
Один з важливих документів МТП - Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс". "Інкотермс" активно використовують при міжнародних поставках. Їх уперше було випущено в 1936 р. Пізніше переглядалися і перевидавалися в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 рр.
Автори "Інкотермс" прагнули врахувати найпоширенішу практику в галузі поставок. Разом з тим ці правила справляють значний уніфікований вплив на умови міжнародних комерційних угод.
Необхідно зазначити, що посилання на них включаються до міжнародних контрактів. Такі посилання забезпечують однакове тлумачення базисних умов і дають змогу уникнути їх детальної розшифровки в тексті контракту. Суди й арбітражі часто обґрунтовують свої рішення цими правилами.
Водночас слід підкреслити, що хоча в укладенні збірки "Інкотермс" і враховувалися найпоширеніші звичаї та традиції в галузі базисів поставки, ці правила не варто розглядати як просте викладення звичаїв і традицій, бо сам факт існування останніх не залежить від їх фіксації в будь-якому документі. Але, як зазначають фахівці з міжнародного приватного права, авторитетність цього видання і значна поширеність сприяє зміцненню включених до нього положень як визнаних звичаїв та традицій [10, с. 32].
Безумовно, значення "Інкотермс" виходить далеко за межі простих рекомендацій, що набирають чинності лише за наявності посилання в контракті.
У сфері міжнародних розрахунків важливого значення набули два інших видання МТП: Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів та Уніфіковані правила по інкасо. Перший документ розроблено в 1933 р., а потім він переглядався в 1951, 1962, 1974, 1983, 1993 рр. Другий документ спочатку з'явився у 1956 р., а потім був змінений у 1967 та 1978 рр.
Значення цих документів полягає в тому, що в них регулюються відносини, які в більшості країн світу не регламентовані в нормативному порядку. Відповідно до рекомендацій МТП, національні банківські асоціації або окремі банки офіційно заявляють про свій намір керуватися уніфікованими правилами.
Слід звернути увагу на те, що ці обставини не виключають можливості в певних випадках відступати від уніфікованих правил. Важлива роль тут належить судово-арбітражній практиці. Наприклад, у рішенні Торгового суду Парижа 1976 р. було сказано, що правила відображають звичаї, що є джерелом права, і саме як такі можуть діяти за відсутності прямого посилання на них сторін, якщо вони не виключили у тій або іншій мірі їх застосування [12, с. 18]. У цьому зв'язку додамо, що на таких позиціях стоїть судова практика більшості країн, які визнають правила документарних акредитивів як міжнародні звичаї і традиції. Це виключає для сторін необхідність прямо посилатися на них у кон-
трактах.
Набули поширення в міжнародному комерційному обігу також Йорк-Антверпенські правила. Уперше вони з'явилися в 1865 р. в Йорку (Англія), потім переглядалися у 1877 р. в Антверпені, потім змінювалися в 1890, 1924, 1950, 1974, 1990 рр. Активну роль у їх удосконаленні відіграє Міжнародний морський комітет, який є міжнародною неурядовою організацією.
Ці правила визнаються як документ, який кодифікує звичаї торгового мореплавства. Але вони не є якоюсь констатацією звичаїв і традицій, що виникли стихійно. Це не тільки тому, що сама кодифікація передбачає систематизацію правил, що склалися, їх узгодженість, унаслідок чого звичаї і традиції неминуче зазнають переробки і трансформуються в якісно інше утворення. У діяльності міжнародних неурядових організацій ділових кіл є прагнення активно впливати на існуючу практику, враховуючи всі нові реалії економічного життя, а також закріпити ці зміни через механізм формування звичаїв і традицій.
Таким чином, правила, що розроблені МТП - "Інкотермс", уніфіковані правила щодо документарних акредитивів і інкасо, а також Йорк-Антверпенські правила являють собою, можна сказати, кодифікації звичаїв і традицій міжнародної торгівлі, проведені на недержавному рівні (не слід ототожнювати із звичаями і традиціями, що виникли стихійно і закріплені практикою комерційного обігу).
Ці документи трансформуються у звичаї та традиції шляхом постійного дотримання положень, що в них вміщені, їх визнання, широкого застосування в діловому обігу.
У міжнародному діловому обігу широкого застосування набувають типові проформи - різні рекомендаційні загальні умови, типові контракти, які призначені полегшити здійснення комерційних операцій.
Відомими в країнах Європи є загальні умови і типові контракти, що підготовлені Європейською економічною комісією ООН. Нею розроблено понад 30 таких документів. Наприклад, проформи на поставку машин і обладнання, їх монтаж і шефмонтаж (форми № 188 і 574 з модифікаціями), на експорт споживчих товарів тривалого користування (форма № 730), а також купівлю-продаж деяких товарів (пиломатеріалів, твердого палива, зернових, картоплі, сухофруктів, цитрусовихі т. п.).
Для Європи регіональна комісія ЄЕК перша з регіональних комісій всесвітньої організації визначила "Генеральні умови торгівлі обладнанням". Інші регіональні комісії запозичили текст умов (Латинська Америка та ін.).
Міжнародною торговою палатою були розроблені "Єдині правила гарантії попиту".
Серед типових контрактів набули поширення типові проформи, що розроблені різними міжнародними професійними організаціями - Міжнародною федерацією інженерів-консультантів (ФIDIК), Організацією з координації європейської металообробної промисловості (ОРГАЛИМ), типові
Loading...

 
 

Цікаве