WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Державне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

держав як доходи визначені не тільки надходження в грошовій або натуральній формі, а й пільги, привілеї, не пов'язані з передаванням грошей чи майна. Так, у США до третини винагород працівникам і керівникам компаній надається в подібних формах.
Така система пільг доповнюється, як правило, певними санкціями, які зосереджені на контролі за використанням коштів, що вивільняються. Наприклад, у Швеції акціонерні товариства для обчислення чистого прибутку мають право відраховувати суми, призначені на внесення в загальний фонд капіталовкладення. Дана пільга доповнюється жорстким державним контролем і відповідальністю платників податків за витрачанням цього фонду. Якщо фонд використовується не за призначенням, то відповідна сума не тільки оподатковується, а й збільшується як база оподаткування ще на 20 %.
Загальноприйнято за джерелами формування доходів як об'єкта оподаткування класифікувати доходи та надходження від майна, які мають гарантований характер (пасивні або фундировані); надходження від комерційної діяльності (активні або нефундировані).
Залежно від вищезгаданого розрізняють такі типи систем оподаткування:
глобальна (синтетична) податкова система. Виділяє для оподаткування весь сукупний дохід за певний період;
шедулярна (парцелярна) система оподаткування. Поділяє доходи залежно від джерел їхнього надходження на окремі групи - шедули, кожна з яких застосовує свої правила й особливості оподаткування.
Багато країн використовують цю систему, диференціюючи не тільки доходи на активні і пасивні, а й детально класифікують види доходів усередині кожної підгрупи. Кількість подібних груп різна в різних податкових системах. Наприклад, система оподаткування Великобританії складається з шести груп і охоплює доходи від нерухомості; доходи від державних цінних паперів; доходи від торгово-промислової діяльності; доходи осіб вільних професій; заробітна плата, пенсія; дивіденди та ін.
Необхідно зазначити, що функціонування та розвиток міжнародної комерційної діяльності можуть здійснюватися як за власні кошти суб'єктів, так і за рахунок запозичених коштів, основу яких складають банківські та комерційні кредити. Кредитно-фінансове обслуговування підприємства, страхування підприємницьких, кредитних та інших видів ризиків суб'єктів міжнародної комерційної діяльності є взаємопов'язаними елементами успішного функціонування сучасної економіки.
Банківські установи, страхові компанії, фондові біржі та інші інститути кредитно-фінансової системи відіграють важливу роль як інструменти регулювання міжнародної комерційної діяльності. Здійснюється це регулювання економічними методами. З одного боку, діяльність згаданих інститутів спрямована на отримання власного прибутку, з іншого - на перерозподіл вільних фінансових коштів між суб'єктами підприємництва.
Перелив фінансових ресурсів у різні галузі економіки держави здійснюється шляхом їх продажу на ринку кредитів, фондовому ринку тощо. Саме в цій діяльності кредитно-фінансових інститутів разом з придбанням на ринку позикових капіталів, гарантій, страхових послуг під надання кредитів у поєднанні з інститутом попиту, пропозиції, конкурентоспроможності формується механізм саморегуляції комерційної діяльності.
У сучасних умовах держави істотно впливають на кредитно-фінансову систему через центральні національні банки, через створення регіональних мереж центральних банків, наприклад, Європейської системи центральних банків. Більшість країн світу мають членство або користуються допомогою Світового банку. Це сприяє стабільності грошового обігу, надає можливість державам впливати не тільки безпосередньо на грошовий ринок, а й на галузі господарства, підприємницьку діяльність.
Серед методів державного регулювання комерційної діяльності поширене також застосування методу дотацій.
Дотації - це метод регулювання діяльності підприємств промисловості, виробників сільськогосподарської продукції та інших галузей господарства. Він полягає у виділенні державою коштів для збалансування витрат і доходів з метою підтримки обсягу виробництва продукції, яка для виробника є збитковою, але є необхідною для держави.
Джерелами дотацій є бюджетні кошти, в окремих випадках - спеціальні фонди, що створені в державі.
Як правило, дотації зумовлені невідповідністю цін на окремі, найуживаніші товари реальним умовам виробництва та необхідністю підтримання на відносно низькому рівні цін на товари, що мають велике соціальне значення; терміном освоєння нових потужностей, технологій або виробництва окремих товарів, призначених на експорт; недоліками в організації виробництва або застарілою матеріально-технічною базою галузей, які мають значення для держави; перепрофілюванням виробництва та ін.
Субвенції - це вид грошової допомоги, яка надається державою місцевим органам влади для цільового фінансування реалізації певного заходу (програми, проекту), який розроблений цим місцевим органом влади і схвалений центральним урядом. Тут діє правило: у разі порушення цільового призначення субвенції вона підлягає поверненню.
Державні замовлення - важливий важель регулювання міжнародної комерційної діяльності. Це форма цілеспрямованого впливу держави на розвиток тієї або іншої галузі, яка передбачає постачання певної продукції або виконання робіт на договірних засадах з метою задоволення першочергових потреб суспільства.
Державне регулювання малого підприємництва - також має безпосередній вплив на міжнародну комерційну діяльність. Світова практика доводить необхідність чіткого нормативного та оперативного регулювання діяльності малого бізнесу, який у розвинутих країнах є провідним сектором економіки, визначає темпиекономічного зростання, структуру і якість валового національного продукту.
Майже в усіх країнах існують спеціальні державні програми розвитку малого і середнього бізнесу. Так, частка малих підприємств у Японії становить 55 %, у США - 40 %.
Усі держави світу різними засобами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. У сучасних умовах існує достатня кількість засобів зовнішньоекономічного регулювання, що пояснюється розширенням кола країн - учасниць міжнародної торгівлі та необхідністю для кожної країни мати інструменти оптимізації її участі в міжнародній торгівлі.
Ці засоби зовнішньоекономічної політики підрозділяються на такі головні групи:
1. Тарифні (митні тарифи) - це перелік митних платежів під час ввезення товарів на митну територію держави (імпорт) або вивезенні за її межі (експорт). Митні платежі надходять до державного бюджету. Фактично вони збільшують вартість товару, бо продавець (експортер або імпортер) таким чином компенсує свої витрати за рахунок збільшення фактичної ціни товару.
Мито можна розглядати як акцизний податок на імпортні товари; воно може вводитися з метою отримання доходів або для захисту. Фіскальне мито, як правило, застосовується відносно виробів, які взагалі не виробляються в країні (це може бути продукція сільського господарства, корисні копалини та інші природні ресурси тощо). Ставки фіскального мита здебільшого невеликі, а їх метою є забезпечення державного бюджету податковими надходженнями. Протекціоністське мито призначено для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністське мито, як правило, є недостатньо високим для припинення імпорту іноземних товарів, все ж воно може поставити іноземного виробника в невигідне конкурентне становище під час торгівлі на внутрішньому ринку.
Тарифне регулювання здійснюється кожною державою на підставі міжнародних правових актів, зокрема згідно з класифікацією Гармонізованої системи опису та
Loading...

 
 

Цікаве