WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат

Державне регулювання міжнародної комерційної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Державне регулювання міжнародної комерційної діяльності
Безперечно, сучасний ринок є дуже динамічним і докорінно відрізняється від того ринку, який аналізували А. Сміт, Д. Рикардо, К. Маркс та ін.
Змінився сам характер ринку з появою нових об'єктів, породжених науково-технічною революцією. Дедалі більшу частку серед товарів, що мають обіг на ринку, становлять різноманітні послуги, ноу-хау, об'єкти інтелектуальної власності.
На ринку ускладнюється характер посередницької діяльності, страхування.
По-новому складаються відносини держави і ринку. Здійснюючи економічну і соціальну політику, держава безпосередньо впливає на ринок, регулює його.
Держава за будь-яких часів і економічних систем відігравала значну роль в економічних процесах. Але при цьому функції держави, їх обсяг та спрямованість постійно змінювались.
Якщо простежити функції держави у сфері регулювання комерційної діяльності протягом ХХ ст., то побачимо, що до 30-х років, доки діяв стихійний ринок, домінувала концепція невтручання держави в економічні процеси. Тобто держава мусила лише забезпечувати умови для вільної конкуренції. Така модель відома в історії як "неокласична", тому що вона спиралась на постулати класичної політичної економії, відповідно до яких ринкові відносини належали до таких, що мають здатність до самоврегулювання.
Другий період, який характеризує ставлення держави до проблем регулювання ринкової економіки, розпочався після "великої депресії" (світова криза 1929-1933 рр.). Ця криза довела хибність концепції невтручання держави в ринкові відносини, бо монополізм, який зародився ще наприкінці ХІХ ст., настільки зріс і зміцнів, що не тільки підірвав спроможність ринкової економіки до самоврегулювання, а поставив під загрозу її існування.
За таких умов на зміну "неокласичній моделі" прийшла "кейнсіанська". Модель дістала назву від імені англійського вченого Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946 рр.), який у своїй праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.) заклав підвалини регулювання ринкової економіки на макрорівні. Ідеї Дж. Кейнса найпослідовніше втілені "в новому курсі" американського президента Ф. Рузвельта.
Відповідно до висновків Дж. Кейнса сучасна так звана "індустріальна" ринкова економіка, коли монополізм став невід'ємним елементом економічної системи і потребує постійного "приборкання", суттєво відрізняється від економіки вільної конкуренції. За таких умов держава повинна активно впливати на макроекономічні процеси.
Серед напрямів такого впливу - рівень кредитних ставок, обсяги інвестицій, заощаджень, формування сукупного попиту та сукупної пропозиції, засоби щодо розподілу та перерозподілу національного доходу, регулювання рівня (у бік підвищення) зайнятості населення, стримування зростання зарплати. Провідну роль у цій моделі відігравала фіскальна (податково-бюджетна) політика.
У середині 70-х років у зв'язку з новою економічною кризою, причиною якої економісти вважають надмірне втручання держави в економіку, виникає нова економічна модель, яка давала державі змогу знайти гнучкий механізм такого втручання.
Такою моделлю стала "монетаристська модель", яка зорієнтована на застосування "непрямих методів", вирішальний з яких - урегулювання кредитно-грошових відносин. Засновником і провідним теоретиком цієї моделі вважається відомий економіст Мілтон Фрідмен.
Прибічники монетаризму виступають за обмеження прямих форм втручання держави в господарські процеси і керуються такими основними принципами:
зміни в кредитно-грошовій сфері мають визначальний вплив на загальну економічну ситуацію в країні;
національний (центральний) банк має здійснювати жорстке регулювання темпів зростання грошової маси.
Ідеї монетаристської політики значною мірою втілені в програмах Міжнародного валютного фонду. Вони також становили основу економічних програм президента США Р. Рейгана ("рейганоміка"), прем'єр-міністра Великобританії М. Тетчер ("тетчеризм").
Сьогодні державне регулювання економічних процесів, у тому числі й комерційної діяльності, є об'єктивною необхідністю. Чималий досвід державного регулювання економіки накопичено в багатьох розвинутих країнах світу.
Методами державного регулювання комерційної діяльності є:
Методи прямого впливу на економіку, які здійснюються через державне підприємництво та за допомогою розроблення комплексних програм державного рівня. Так, у Японії існує кілька рівнів національних планів: національний план розвитку на 10-20 років, національний економічний план на 5 років, прогнозні національні плани. Застосовуються також щорічні економічні огляди та галузеві інвестиційні плани на 5 років.
Методи непрямого впливу (механізми бюджетно-фінансового і грошово-кредитного регулювання). Тут мають на увазі нормативний, фінансовий та адміністративний методи. На практиці ці методи здебільшого мають змішаний характер: нормативно-фінансовий, нормативно-адміністративний.
Взагалі правове регулювання міжнародної комерційної діяльності носить комплексний характер з метою досягнення балансу інтересів суспільства і особистості. Йдеться про поєднання приватних та публічних нормативних актів на основі спільного предмета регулювання.
Що стосується приватного права на сучасному етапі розвитку зарубіжного законодавства, то зі зростанням у цих країнах ролі держави в регулюванні економіки воно характеризується послідовною відмовою від дуалізму.
Зокрема, в Італії - країні дуалізму приватного права - відмовилися від поділу приватного права на цивільне та комерційне і прийняли єдиний Цивільний кодекс. Такі ж єдині цивільні кодекси прийнято у Швейцарії, Голландії і ряді інших країн. Іде процес зближення Цивільного і Торгового уложень у Німеччині.
Нормативний метод регулювання міжнародної комерційної діяльності реалізується і на міжнародному рівні. Це в першу чергу укладення міжнародних договорів, участь у роботі міжнародних організацій, тобто через безпосередню участь держав у створенні міжнародно-правових норм. Відповідно до міжнародних зобов'язань держава шляхом створення законів, підзаконних актів, а також через судову практику (для країн загального права) встановлює певні правила щодо оподаткування в процесі комерційної діяльності як резидентів, так і нерезидентів, правила валютного обігу, банківської діяльності, здійснює антимонопольне, митне регулювання тощо.
Нормативний метод може набувати спеціального значення. Тоді його слід розглядати як найефективніший для підприємств державного сектора, де держава як власник основних засобів виробництва може директивно впроваджувати певні спеціальні нормативи (наприклад, норматив рентабельності, норматив амортизаційних відрахувань, норматив обігових коштів тощо) і контролювати їх упровадження. Для підприємств, які базуються на приватній та колективній власності, такий нормативний метод здебільшого має індикативний характер.
Одним з найважливіших видів регулювання комерційноїдіяльності є антимонопольна діяльність держави. Регулювання антимонопольної діяльності держава здійснює нормативно-адміністративними методами.
Виходячи із суперечностей, які існують між монополією та конкуренцією, і небезпеки монополізму для розвитку економіки ринкового типу, випливає об'єктивна необхідність обмеження монополізму та правового регулювання цього процесу з боку держави. Таке регулювання спрямоване на формування і розвиток конкурентного середовища, яке б забезпечувало ефективне використання суспільних ресурсів, вільний доступ на ринок підприємців, свободу споживачів у виборі товарів широкого асортименту, кращої якості за
Loading...

 
 

Цікаве