WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

невідомий законодавству більшості країн, був швидко визнаний державами.
Щодо розбіжностей у національних законодавствах, то слід зазначити, що діяльність держав з уніфікації законодавства, спрямована на усунення розбіжностей, завжди критикується за те, що вона або має регіональний характер, або в уніфікації не все враховується.
Наприклад, у галузі повітряних перевезень Варшавська конвенція не розв'язує багатьох існуючих проблем, а ті, що в ній зазначені, часто вирішуються на основі колізійних норм. Більше того, в ряді випадків такі норми містять відсилання до закону суду, який обраний для розгляду даної справи. Це викликає різні тлумачення, оскільки заздалегідь невідомо, який саме суд розглядатиме спір.
Така ситуація привела до того, що сьогодні на практиці, наприклад, типові договори повітряних перевезень складаються в основному Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, а умови цих договорів стали звичаєм.
Розглядаючи питання про право звичаїв у міжнародному комерційному обігу, необхідно зазначити, що звичай не може виникнути, якщо існує лише можливість його застосування; він мусить затвердитися.
Процедура закріплення звичаїв реалізується шляхом кодифікації і в діяльності міжнародних комерційних арбітражів. Так, один з видів кодифікації стосується договору і не стосується товару як об'єкта угоди. У більшості країн головними в цій сфері є документи, що застосовуються Міжнародною торговою палатою.
Другий вид кодифікації стосується товару - об'єкта угоди. Правовий режим, що застосовується до товару, визначається характером товару.
Різні режими застосовуються до швидкопсувних продуктів харчування, продукції важкого машинобудування, високотехнологічного обладнання. У цьому випадку результатом кодифікації є видання типових договорів і загальних умов купівлі-продажу. Наприклад, міжнародні умови, які регламентують ринки інженерних цивільних робіт, що створені за ініціативою Міжнародної асоціації цивільних ІТР (FIDIK).
Велике значення для закріплення звичаїв має втручання в цю сферу ООН.
З точки зору застосування звичаїв, то тут, безумовно, важлива роль належить третейським судам. Є думка, що арбітри мають право застосовувати lex mercatoria за наявності в контракті прямих посилань на нього. Зазначимо, що застереження про виключення національного законодавства для розв'язання спору можуть мати такий самий ефект: застосування арбітрами загальних принципів права і звичаїв міжнародної торгівлі. Посилання в міжнародних комерційних контрактах на lex mercatoria допустимі, але сам їх характер є підставою для застосування арбітражем lex mercatoria.
Таким чином, регулювання міжнародної комерційної діяльності внаслідок особливостей свого предмета відрізняється від регламентації внутрішньогосподарських операцій і в цьому розумінні за змістом є автономним. А умови, що виникли в процесі діяльності самих учасників ділового обігу або у зв'язку з цією діяльністю (звичайні правила, контрактні положення, арбітражна практика і т. п.) і визнані державою, певною мірою вже з огляду на специфіку форм свого існування є автономними щодо державних приписів.
До інституціональних джерел міжнародного комерційного права належать державні установи, професійні організації.
Розглянемо інституціональні джерела докладніше (див. схему 2). З даної схеми видно, що іституціональні джерела міжнародного комерційного права представлені органами трьох гілок влади, а також професійними об'єднаннями громадян, які прямо або опосередковано причетні до комерційної діяльності (різноманітні спілки підприємців, асоціації, наукові товариства, що займаються проблемами ринку, тощо).
Схема 2
Безумовно, влада в кожній країні здатна впливати на ринок у більшій мірі, ніж інші суб'єкти.
Законодавча влада, у свою чергу, представлена парламентами країн. Конкретні назви парламентів склалися історично і залежать від національних особливостей країни. Це і власне парламент (Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші країни Британської Співдружності, що запозичили англосаксонську правову доктрину). Назва законодавчого органу - Верховна Рада - характерна для України, Білорусі, Казахстану та ін.; Державна дума існує в Росії; Конгрес - у США; Національні збори - у Франції; у Німеччині назва законодавчого органу - Бундестаг; а Сейм існує в Польщі, Латвії, Литві. Такі приклади можна продовжувати.
Найсуттєвіше покликання парламенту - це законотворення.
Виконавча влада - система центральних і місцевих органів та установ, що здійснюють владно-політичні і адміністративно-управлінські функції. Своєрідною верхівкою виконавчої влади є уряд - орган, якому належить політична виконавча влада. Тому компетенція сучасних урядів не зводиться лише до виконання законів і забезпечення державного управління. Уряд істотно, а інколи і вирішальним чином впливає на стан, тенденції і перспективи розвитку політико-правової системи своєї країни. Уряд має компетенцію видавати власні нормативні акти або нормативні акти на виконання законів.
Поруч з державними органами влади в більшості сучасних демократичних країн існують адміністративні органи, які мають право видавати адміністративні акти в конкретній сфері. Це різні ради, комітети, комісії тощо.
Судова влада - важливе джерело права. Особливістю судової системи західноєвропейських країн, США, Канади та інших є існування спеціалізованих комерційних, торгових судів і використання арбітражу. Спеціалізовані суди є і в Україні.
Рішення, що приймаються судовою владою, в одних випадках можуть перетворюватися на закон (для прецедентної системи права), в інших - доповнювати законодавство. Важливість ролі судової влади в нормотворчості, особливо в комерційній сфері, незаперечна.
У системі інституціональних джерел права консультатив-
ну роль при державних органах відіграють професійні організації. З питань комерційного права, у тому числі й міжнародного, вони можуть давати висновки, які дають змогу доводити наявність звичаїв у конкретній сфері діяльності або на певній території.
Професійні організації розробляють загальні умови продажу або типові контракти, пропонуючи їх своїм членам і сприяючи уніфікації торгових договорів та закріпленню звичаїв.
Література
1. Армстонг Ш. Деловое планирование и предпринимательство. - М., 1995.
2. Брукс С. Введение в коммерческое право и законодательство о реорганизации и банкротстве: Пер. с англ. - Н. Новгород, 1990.
3. Бураковський І. Міжнародна торгівля та економічний розвиток країн з перехідною економікою: Теоретико-методологічний аналіз механізму взаємозв'язку. - К., 1998.
4. Бєлоглавек О. К. Міжнародне контрактне право. - К.: Таксон, 2000.
5. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. - К., 1980.
6. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей ипредпринимательской деятельности: Учеб. пособие. - М.: Консалтингбизнес, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве