WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

напевно сказати, яка звичаєва умова входить до контракту;
торгова традиція має бути розумною: вона визнається нерозумною, якщо відповідно до наведених доказів має бути застосованою, незважаючи на виключення її застосування угодою сторін. Оскільки для застосування торгової традиції має важливе значення те, чи знала або повинна була знати її сторона, суди широко тлумачили ознаку "розумності" і відкидали як нерозумні традиції, що були невідомі одній із сторін. Водночас чим розумніше, на думку суду, є традиція, тим імовірніше він визнає, що сторони мали цю традицію на увазі під час укладення контракту.
Поряд з торговими традиціями важливе значення в британському праві для визначення прав та обов'язків за контрактом може мати і заведений порядок (course of dealing), а саме ті умови, яких додержуються дані контрагенти у своїх взаємних ділових відносинах. Його значення полягає в тому, що попередні ділові відносини між сторонами могли створити, як відзначалось у правовій літературі, припущення щодо умов, які необхідно мати на увазі в новому контракті в разі відсутності в ньому прямо висловленого положення із спірного питання [31, с. 15-20].
Правова система США, а саме місце в ній торгового звичаю, має деяку специфіку порівняно з Великобританією: в американських судах напрочуд рідко розглядаються справи, пов'язані з використанням звичаїв. У зв'язку з цим право США висуває свої вимоги до звичаю. У підготовленій у 1932 р. Американським інститутом права неофіційній, але авторитетній, кодифікації - Зведенні договірного права (Restament of the Law of Contracts) - торгова традиція тлумачиться як звичайна або звичаєва практика (§ 245). Подальший розвиток цього положення знайшов відображення в Єдиному комерційному кодексі США (ЄКК), де у п. 2 ст. 1-205 говориться, що будь-яка практика або порядок ділових відносин, дотримання яких у певних місцях, професії або сфері діяльності має настільки постійний характер, що виправдовує очікування їх дотримання також і у зв'язку з даною угодою.
Таким чином, тут основним критерієм є постійність дотримання торгової традиції. Вимога розумності зберігає свою силу з метою недопущення визнання протиправних традицій. Подальше дотримання традицій торговельними колами свідчить про відповідність традицій цій вимозі.
У цьому кодексі дається також визначення заведеного порядку як однотипність попередньої поведінки сторін за даною угодою, яка справедливо може розглядатися як така, що встановлює загальну основу взаєморозуміння під час тлумачення використаних ними виразів або інших дій (п. 1 ст. 1-205).
Важливо підкреслити, що заведений порядок та порядок виконання мають являти собою повторну поведінку, будь-яка одноразова дія не є достатньою підставою для визнання за ними відповідних статусів.
У французькому праві та доктрині для визначення звичаєвого правила використовують два поняття - "coutume" та "usage". Поняття звичаю не визначене у французькому законодавстві і тому це дає великий простір ученим на практично довільне тлумачення цього явища (хоча вони дотримуються певних загальних правил).
Наприклад у Французькому юридичному словнику торговий звичай - це звичайне повторення однієї і тієї самої практики в угодах між комерсантами, чи з питання факту (упаковка, спосіб відправки товарів), чи з питання права (розподіл ризиків, яких зазнає товар під час транспортування, строк виконання зобов'язань). Головними ознаками звичаю тут є його повторюваність, коло осіб-комерсантів (вужче, ніж в американській чи британській доктринах) і те, що притаманне саме французькому праву - питання, які регулюються звичаєм.
Таким чином, ми бачимо, що всім правовим системам властиве те, що становлення звичаю як норми права не потребує санкціонування держави. Ділові люди мають можливість за допомогою звичаю доповнювати або конкретизувати закон, що регулює комерційний контракт.
На сьогодні в міжнародному праві створилось своєрідне право звичаїв "lex mercatoria". Головний зміст права звичаїв полягає в обґрунтуванні автономності, відокремленості регламентації міжнародних торгових угод від національних правових систем.
Необхідно зазначити, що "lex mercatoria", яка претендує на глобальне осмислення правового регулювання міжнародної торгівлі, не є чимось однорідним: існують різні підходи до визначення змісту цієї концепції. Так, серед джерел транснаціонального права звичаїв називають міжнародне законодавство - міжнародні конвенції, типові закони, що розробляються на міжнародному рівні, а також міжнародні торгові звичаї.
Зазначимо, що поняття міжнародного торгового звичаю має ширший зміст, ніж у національних системах права. Це насамперед самі звичаї, а також традиції, що існують у типових контрактах і загальних умовах, зводах правил [23, с. 12-15].
Трапляється й інше трактування елементів, які складають "lex mercatoria". Так, до них відносять деякі норми міжнародного публічного права, уніфіковані акти, загальні принципи права, рекомендаційні документи міжнародних організацій, звичаї і традиції, арбітражні рішення. При цьому наголошується на неможливості вичерпного переліку [18, с. 21, 22].
У кінцевому підсумку під категорію "lex mercatoria" підводяться як норми, що регулюють відносини сторін за відсутності посилання на них в контракті, так і ті умови, для застосування яких необхідна згадка про них у договорі.
Слід звернути увагу, що серед загальних принципів "lex mercatoria" існує принцип "pacta sunt servanda", добросовісності виконання зобов'язань, припустимості розторгнення контракту стороною у випадку його істотного порушення з боку партнера.
Наприклад, у практичній діяльності договір не вважається укладеним за відсутності всіх необхідних дозволів. Але якщо до їх отримання все ж сторони контракт підписують, то він здійснюється за відкладних умов. Також на відміну від національного законодавства ряду країн контракт визнається дійсним без вказування ціни. Документи, якими сторони обмінялися в процесі переговорів, але які не ввійшли до остаточного тексту угоди, втрачають свою юридичну силу. Партнери повинні інформувати один одного про те, що може вплинути на виконання договірних зобов'язань. Кредитор зобов'язаний удатися до доступних йому заходів для зменшення збитків, завданих йому внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником [32, с. 84, 85].
Як же виникають міжнародні комерційні звичаї?
Щоб склався звичай, наприклад міжнародної торгівлі, необхідна наявність двох умов:
має існувати причина появи цих звичаїв;
вони мають бути попередньо зафіксовані відповідними органами.
Серед причин появи звичаю можна назвати відсутність нормативного регулювання конкретного питання з боку держави, а також розбіжності між національними законодавствами держав. Наприклад, з банківської і торгової практики виникло правило документарного акредитива, що дозволяє експортеру одержувати від банкуімпортера плату за товар після пред'явлення документів про відвантаження. Цей механізм, раніше
Loading...

 
 

Цікаве