WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

Джерела міжнародного комерційного права - Реферат

забезпечення вільного обігу капіталу" (для держав - членів ОЄСР), "Кодекс поведінки ТНК" та ін.
Необхідно зазначити, що серед формальних джерел міжнародного комерційного права важливе значення мають міжнародні договори.
Природно, що перед застосуванням колізійних норм внутрішнього законодавства в практиці рекомендується перевірити наявність міжнародного договору, що може містити відповідне правило з питань застосування права.
З точки зору змісту, всі міжнародні договори, тобто договірні норми, слід розділити на дві групи:
договори (норми), що встановлюють матеріально-правові правила, єдині уніфіковані норми, що регулюють ті або інші відносини з іноземним елементом (з міжнародним фактичним складом);
договори (норми) колізійного характеру, тобто які створюють єдині договірні колізійні норми.
Існує також класифікація міжнародних договорів за кількістю учасників, тобто розподіл договорів на двосторонні і багатосторонні.
Іноді в міжнародному комерційному праві трапляються і змішані форми, коли багатосторонні договори доповнюються двосторонніми або набувають чинності на підставі двосторонніх договорів.
Для ілюстрації цієї тези можна назвати "Загальні умови поставок (1968-1988 рр.)". Тут єдиний правовий режим зовнішньоторгової поставки, встановлений на багатосторонній основі, був доповнений двостороннім урегулюванням, яке здійснювалося шляхом укладання двосторонніх міжвідомчих домовленостей.
У "Гаазьких угодах про визнання і виконання судових рішень" 1971 р. зміст регулювання визначений у багатосторонньому порядку, але відповідні правила вводяться в дію лише на двосторонній основі.
Особливого значення у таких випадках набуває трансформація норм, тобто застосування норм міжнародного права у внутрішньому законодавстві. Після трансформації ці норми зберігають автономне становище в правовій системі кожної держави. Тлумачення таких норм має бути однаковим.
Наприклад, у Німеччині суди можуть застосовувати норми міжнародних договорів тільки як норми, трансформовані у внутрішнє право. Відповідно до ст. 3 Вступного закону ВGВ колізійні норми, встановлені міжнародним договором, як і норми міжнародного процесуального права, мають переваги перед нормами звичайного внутрішнього права. У такому випадку пріоритет надається договірній нормі, якщо вона була встановлена раніше за часом, ніж норма міжнародного приватного права, встановлена Вступним законом до ВGВ. Також ст. 3 цього закону передбачає, що правила, які встановлені в міжнародних договорах (за винятком права ЄС), якщо вони стають безпосереднім внутрішнім правом, що використовується, мають пріоритет перед правилами цього закону.
Значного поширення сьогодні набувають багатосторонні договори (конвенції), які містять єдині матеріально-правові норми. Такі норми створені перш за все в галузі міжнародного комерційного права (регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів, митні конвенції, з питань міжнародних перевезень, вексельного і чекового обігу і т. п.).
Зверніть увагу на те, що для європейських країн - учасниць регіональних об'єднань, таких як ЄС, двосторонні міжнародні договори не мають істотного значення, оскільки головними актами для них є багатосторонні міжнародні договори. Це пояснюється рядом причин. Зокрема, уніфікація законодавства в межах таких міжнародних об'єднань не сприяє (за деяким винятком) актуалізації двостороннього врегулювання питань.
Якщо брати за приклад ЄС, то Співтовариство часто в міжнародних питаннях виступає як одна сторона. Такий самий висновок з тими або іншими корективами може бути зроблений щодо країн Американського континенту (за винятком США).
З точки зору виконання положень і рішень міжнародних договорів - безумовно, правове забезпечення виконання норм міжнародного комерційного права буде гарантованішим, коли кілька держав шляхом підписання конвенції домовляються про повну зміну свого внутрішнього права в певній галузі. Таке значення, наприклад, мають Женевські вексельні та чекові конвенції 1930 р., норми яких застосовуються у внутрішньому праві країн, що визнали цю конвенцію.
Але, як показує досвід, навіть якщо кілька країн беруть участь у конвенції і вводять однакове правове регулювання з певного питання міжнародної комерційної діяльності, все ж повністю однакового національно-правового регулювання на сьогодні ще не досягнуто.
Резолюція 2205 (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН поставила перед комісією з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) завдання знайти шляхи й засоби, що забезпечать однакове тлумачення міжнародних конвенцій і єдність законів у галузі права міжнародної торгівлі.
Деякі конвенції приписують під час тлумачення їхніх положень ураховувати міжнародний характер норм, що містяться в конвенції, і необхідність сприяти досягненню єдності в їх упровадженні.
Юридичною базою забезпечення та належного виконання міжнародних договорів є акти національного законодавства. Внутрішньодержавні засоби забезпечення виконання міжнародних договорів такі: ратифікація міжнародного договору або виконання інших умов, що містяться в договорі і є необхідними для набуття чинності (обмін ратифікаційними грамотами та опублікування міжнародного договору).
Необхідність ратифікації зумовлена двоєдиним аспектом. Перший за своєю природою має національно-правовий характер, другий - міжнародно-правовий характер і ґрунтується на положеннях самих договорів щодо обов'язкової ратифікації.
Найважливішим з точки зору механізму міжнародно-правового регулювання засобом забезпечення виконання міжнародних договорів є використання певним чином норм національного права. Необхідно підкреслити, що реалізація договору всередині держави через загальний характер багатьох норм робить останні незавершеними, неповними. Практики, виходячи саме з цього, пояснюють необхідність допомоги з боку норм національного права при регулюванні міжнародним договором внутрішньодержавних відносин, бо більшість норм міжнародного права є неповними і потребують імплементації з боку норм національного права [5, с. 18].
Таким чином, держава, уклавши міжнародний договір, зобов'язана привести своє національне законодавство у відповідність до його норм. Лише за таких умов створюється правовий режим ефективної дії механізму міжнародно-правового регулювання.
Необхідно зазначити, що під час взаємодії міжнародного і національного права можуть виникати колізії, що потребують свого розв'язання. Природа цих колізій зумовлена взаємодією двох різних за своїм характером правових систем - системи міжнародного права і системи внутрішнього права. Через це дані колізії мають переважно правовий характер і розв'язуються правовими засобами.
У практиці правових держав уже давно використовуються ефективні засоби подолання колізій, що виникають унаслідок взаємодії різних за своєю природою вказаних правових систем, і ці засоби є тепер частиною доктрини і практики міжнародного права.
Найважливішою частиною механізму розв'язання колізійних проблем,пов'язаних із застосуванням
Loading...

 
 

Цікаве