WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття комерсанта і торгової угоди в міжнародному комерційному праві - Реферат

Поняття комерсанта і торгової угоди в міжнародному комерційному праві - Реферат


Реферат на тему:
Поняття комерсанта і торгової угоди в міжнародному комерційному праві
Суб'єктами міжнародного комерційного права є комерсанти. Комерсант - це особа, яка на професійних засадах, за власні кошти, на особисті ризики здійснює комерційні операції.
Комерційними операціями вважаються операції господарського, торгового, фінансового характеру, спрямовані на одержання прибутку.
У цьому зв'язку слід зазначити, що в країнах романо-германської системи права (Франція, Німеччина, Бельгія, Іспанія, ряд латиноамериканських держав та ін.) існує різниця в регламентації діяльності комерсантів та некомерсантів.
У країнах єдиної системи приватного права (країнах англо-американської системи права, Італії, Нідерландах, Швейцарії та ін.) формально-юридичного поняття комерсанта і торгової угоди нема. Але в законодавстві існують норми, які передбачають спеціальні правила організації діяльності осіб, які здійснюють комерційні операції, та визначення особливих прав і обов'язків сторін в угодах, що укладаються цими учасниками обігу.
Необхідно зазначити, що спеціальні норми і правила для осіб, що здійснюють професіональну діяльність, установлюються в першу чергу на національному рівні.
Так, у Швейцарському зобов'язальному законі існує ціла низка правил, що розраховані на комерційні угоди і комерсантів. Наприклад, у ст. 190 та 215 вміщено правила про комерційний продаж, у ст. 124, 212, 423-430 є посилання на торгові звичаї.
Цивільний кодекс Італії 1942 р. містить положення про деякі суто комерційні контракти, зокрема кредитування (ст. 1548-1551), банківські угоди (ст. 1834-1860) і т. п., а також особливі положення про "комерційну діяльність" (ст. 2195) учасників обігу, зокрема про представництво (ст. 2203), звітність (ст. 2214), торгову реєстрацію (ст. 2195).
У Великобританії в законі про продаж товарів 1979 р. (р. 14) передбачені особливі гарантії професійної діяльності продавця, а в законі про постачання товарів та надання послуг 1982 р. - ряд спеціальних правил для осіб, що здійснюють професійно "комерційну діяльність" (п. 2 ст. 8, ст. 13 та ін.).
У США Єдиний торговий кодекс дає загальне визначення поняття "комерсант" (ст. 2-104), а також містить цілу низку положень, що розраховані на угоди між такими учасниками обігу (укладення договору, умови продажу, гарантії продавця, перехід прав на річ або майно тощо).
Необхідно підкреслити, що комерсантами є суб'єкти підприємницької діяльності - індивідуальні або колективні, в окремих випадках - держава.
Визнання статусу комерсанта (кваліфікація статусу комерсанта) є виключно національно-територіальною юрисдикцією. У кожній країні щодо цього існують власні підходи і традиції. Так, визнання статусу комерсанта на підставі відповідності особи ознакам одного з видів комерсанта, визначених законом, характеризується як суб'єктивний принцип кваліфікації.
Наприклад, у Німеччині згідно з § 1 Торгового уложення особа визнається комерсантом залежно від характеру діяльності, яку можна визначити як підприємницьку.
Торгове уложення в § 1-3 виділяє категорії таких осіб. Насамперед це так звані обов'язкові комерсанти (Musskaufmann). До промислів, які вони здійснюють, закон прямо відносить: набуття та перепродаж товарів або цінних паперів; здійснення страхових, банківських, транспортних, комісійних та інших угод.
Такі особи зобов'язані зареєструватися у Торговому реєстрі.
Окрім цього, визнаються комерсантами за бажанням особи, які не займаються переліченими головними видами діяльності, але внесені до Торгового реєстру.
Такі особи (Sollkaufmann), що займаються іншими торговими промислами, також зобов'язані зареєструватися в Торговому реєстрі, і після реєстрації вони стають комерсантами.
Зазначимо, що законодавство Німеччини виділяє ще так званих можливих комерсантів (Kannkaufmann), які, маючи власність, фактично займаються підприємництвом і вирішують питання про державну реєстрацію на власний розсуд. Такі види комерсантів можливі для допоміжних підприємств сільського і лісового господарства, для фермерських господарств тощо.
Щодо торгових (господарських) товариств, то законодавство Німеччини надає їм статус комерсанта завдяки промисловому характеру їхньої діяльності.
Статус учасника господарського обігу як комерсанта визначається в деяких країнах природою угод. Такий підхід до визнання статусу комерсанта є об'єктивним принципом визначення (кваліфікації) особи як комерсанта.
Класичним прикладом щодо цього є законодавство Франції. Так, у французькому законодавстві (ст. 1 Торгового кодексу) зазначено, що комерсантами є особи, які здійснюють торгові операції, угоди на підставі своєї професії.
Наприклад, підписання перевідного векселя, якщо це відбувається регулярно, не дає підстав для того, щоб вважати особу, що підписалася, комерсантом. Лікар, який продає ліки тільки своїм пацієнтам, не є комерсантом, оскільки ця його діяльність є доповненням до першої, але якщо він продає ліки всім, він стає комерсантом.
Крім цього, уважається, що комерсант повинен діяти за власний рахунок, на свій ризик і бути незалежним.
Таким чином, службовці, що пов'язані контрактом з роботодавцем, не є комерсантами, навіть якщо вони одержали право виступати як представник. Також уповноважені, діяльність яких здійснюється на кошти комерсанта, не можуть, як правило, уважатися комерсантами. Наприклад, члени ради адміністрації акціонерних товариств або керівники товариств з обмеженою відповідальністю не є комерсантами.
Відносно комерційних представників, то все визначається їхнім статусом. Якщо вони пов'язані з підприємством, яке представляють, трудовою угодою, вони не є комерсантами. Їх називають комівояжерами, агентами зі збуту товарів, торговими агентами. Якщо вони пов'язані договором представництва, який надає їм повну свободу в організації діяльності, вони є комерсантами.
Посередники є комерсантами не стільки тому, що за договором про посередництво є комерційними представниками, скільки тому, що завжди діють від власного імені і не розголошують імені свого наймача (ст. 94 Торгового кодексу Франції).
Узагальнюючи викладене вище, підкреслимо, що статус комерсанта у Франції визначається торговим характером угод, перелік яких прямо встановлений законодавством (ст. 632, 633 Торгового кодексу).
Ураховуючи важливість поняття "торгова операція" для визначення поняття "комерсант", необхідно з'ясувати його межі.
Так, правовий режим торгової угоди, встановлений законодавством
Loading...

 
 

Цікаве