WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Криміналістична характеристика вимагань - Реферат

Криміналістична характеристика вимагань - Реферат


Реферат на тему:
Криміналістична характеристика вимагань
Вимагання є одним із найбільш соціальне небезпечних і поширених злочинів. Вимагання передбачає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в таємниці (ст. 189 КК). У останні роки спостерігається не тільки кількісний ріст даної категорії злочинів, й значні її якісні зміни - все більше ускладнюються способи вчинення вимагання: від простої вимоги під різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності - до витончених способів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних структур та осіб, що займаються підприємницькою діяльністю.
Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для вимагання характерні такі ознаки, як високий ступінь латентності, організованість і ретельна підготовка злочинних дій, особливо в тих випадках, коли вимаганням займаються злочинні групи, протидія слідству з боку заінтересованих осіб.
У криміналістичній характеристиці вимагання, насамперед, варто виділити інформацію про суб'єкта і жертву злочину, способи та обставини його вчинення.
За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи:
1) явно кримінальні елементи - особи, що учиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);
2) зовнішньо законослухняні громадяни - працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вказаних структур); студенти вузів, учні технікумів, коле-джів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.
В переважній більшості вимагачами є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років - 10%; 18-25 років - 28 %; 26-30 років - 25 %; 31-35 років - 32 %; 41-50 років - 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених, в основному за корисливо-насильницькі злочини..
Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні громадяни - це, як правило, особи, що займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур, приватні підприємці, а також особи, котрі займаються вирощуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціональні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи відносяться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових "пірамід", посередники з "відмивання" коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.
Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи зрілого віку (30-45 років - 64 %), причому такий віковий розподіл потерпілих є найбільш характерним для злочинів, скоєних організованими злочинними угрупуваннями, оскільки в якості своїх жертв вони вибирають людей заможних. У багатьох випадках (понад 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.
Найбільш поширеними способами вимагання є:
1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;
2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;
3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, гене-ральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;
4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;
5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);
6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;
7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;
8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплатні без виконання роботи;
9) здача у оренду приміщення за невисоку платню;
10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійсненними для боржника умовами повернення боргу.
Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочинних груп, коли вимагаються величезні суми грошей або значні цінності, потерпілі викрадаються, а їхні близькі бе-руться в заручники, зав'язуються корумповані зв'язки з працівниками правоохоронних органів, органів влади і управління. Своєрідність структури організованих груп вимагачів полягає в тому, що вона найчастіше складається з декількох відносно самостійних підгруп - "бойових загонів", діяльність яких координує організатор і наближені до нього активні члени злочинного угрупування. Вони розробляють плани злочинних акцій (оцінюють матеріальне положення потерпілого, визначають суму, яку слід з нього зажадати, і порядок її передачі, здійснюють добір виконавців, виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), розподіляють злочинний прибуток, координують злочинну діяльність учасників, виробляють правила поводження учасників групи і стежать за їхнім виконанням, встановлюють потрібні зв'язки. Як правило, вони ні в яких зло-чинних акціях безпосередньо не беруть участі, у випадку провалу рядові вимагачі, тобто виконавці, їх не видають, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. У зв'язку з цим лідери та основне ядро групи залишаються непокараними і продовжу-ють злочинну діяльність.
Функціональні ролі учасників "бойових загонів" розподіляються таким чином:
а) бригадир - суб'єкт, що реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто повинний піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити та здійснити);
б) навідники - особи, що поставляють вимагачам інформацію про гадані об'єкти вимагання. Наприклад, про прибутки підприємця, вдалі угоди або, навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути
Loading...

 
 

Цікаве