WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія криміналістики в Україні - Реферат

Історія криміналістики в Україні - Реферат


Реферат на тему
Історія криміналістики в Україні
План
1. Виникнення і розвиток криміналістики
2. Сучасний стан криміналістики в Україні
3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
Література
1. Виникнення і розвиток криміналістики
Окремі рекомендації криміналістичного характеру відомі здавна і зустрічаються в законодавчих пам'ятках. Історія виникнення криміналістичних знань розпочинається з появою перших типів держави і права, коли встановлювались і порушувались певні правила поведінки, звичаї і закони. Виникнення перших порушників законів викликало необхідність введення спеціальних правил і методів щодо розкриття і розслідування злочинів, встановлення злочинців. Призначаються певні чиновники, які повинні були розкривати окремі види злочинів, встановлювати істину (наприклад, у Древньому Єгипті - чиновники-писці, нубійські негри та ін., у Древньому Вавилоні - писці та судді). Правові документи (Закони царя Хаммурапі, Артхашастра, Книга законів та ін.) містили деякі рекомендації криміналістичного характеру щодо збору, дослідження та оцінки доказів судом, але вони мали окремий, розрізнений характер і були пов'язані з певними клятвами, випробуванням вогнем, каліченням та клеймінням засуджених.
Формування криміналістичних знань здійснювалося в межах процесу (процедури), який був притаманний суспільству (наприклад, інквізиційний процес був пов'язаний з отриманням зізнання від допитуваного за допомогою тортур). Безумовно, поява криміналістичних засобів, прийомів і методів пов'язана з відправленням правосуддя, слідчої, розшукової та експертної практики.
Цікава історія виникнення розшукових органів. Так, у Франції першу розшукову бригаду "Сюрте" ("Безпека") в паризькій поліцейській префектурі очолив колишній рецидивіст Франсуа Єжен Відок. Бригада була створена теж з колишніх кримінальних злочинців за принципом: "Лише злочинець може побороти злочин". В історії російського розшуку відоме прізвище Ванькі Каїна (Івана Осипова) - злодія-рецидивіста, який не лише виконував розшукові функції, а й сам скоював злочини. Лише згодом виникло правило: особи, які притягувались до відповідальності за обвинуваченням у кримінальних злочинах, не приймаються на службу в розшукову поліцію.
Деякі засоби та прийоми криміналістичної спрямованості знайшли своє відображення у правових актах Київської Русі, а саме у "Руській правді". Літописи XV-XVI ст. свідчать про використання криміналістичних знань, зокрема, при порівнянні підписів у рукописах, виявленні підробок документів. У XVIII ст. вже були зроблені спроби щодо узагальнення судової практики. Так, І. Т. Посьшков у роботі "Про бідність і багатство" (1724) аналізує не тільки судочинство, а й прийоми проведення слідства: випробування вогнем і залізом, позбавлення їжі та води та ін.
Для XIX ст. характерною є консолідація криміналістичних знань. У 1841 р. виходить праця Я. Баршева "Засади кримінального судочинства з застосуванням до російського кримінального судочинства", в якій були розкриті способи проведення слідчих дій. У 1882 р. А. Бертильон (спів-робітник Паризької поліцейської префектури) запропонував метод антропометричної реєстрації й ототожнення злочинців (бертильонаж), розробив методи сигналітичної та метричної фотозйомки, принципи словесного портрета. Дещо пізніше виникає дактилоскопічний метод реєстрації злочинців: Вільям Гершель (1877 p.), Генрі Фолдс (1879-1880 pp.), Френсіс Гальтон, Едвард Генрі та ін.
Розвитку криміналістики сприяли роботи Г. Гросса, P. А. Рейса, А. Вейнгарта Ничефоро та багатьох інших, які досліджували засоби і методи збирання доказів, особливості розслідування злочинів. Так, Г. Гросс започаткував термін "криміналістика" і розкрив його зміст в своїх працях "Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії та поліції" (1892) і "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1898).
Важливим напрямом розвитку криміналістики є розробка методів дослідження речових доказів. Першою криміналістичною установою в Росії була судово-фотографічна лабораторія Є. Ф. Буринського (1889). У 1892 р. вчений був нагороджений Академією наук премією ім. М. В. Ломоносова за відкриття у галузі судово-дослідницької фотографії. Фундаментальна праця Є. Ф. Буринського "Судова експертиза документів" (1903) є актуальною й зараз.
На початку XX ст. виходить низка робіт М. С. Бокаріуса: "Судово-медичні мікроскопічні та мікрохімічні дослідження речових доказів" (1910), "Короткий курс судової медицини" (1911), "Судова медицина у викладі для юристів" (1915). Протягом життя М. С. Бокаріус провів велику кількість судово-медичних і криміналістичних експертиз, зробив розтин понад 3000 трупів, а також до 5000 досліджень речових доказів. Головними науковими працями М. С. Бокаріуса є "Довідковий підручний альбом для працівників карного розшуку і міліції при складанні словесного портрета" (1924), "Початковий зовнішній огляд трупа на місці події або виявленні його" (1929), "Судова медицина для медиків і юристів" у двох частинах (1930). У 1925 р. Уряд УРСР присвоїв М. С. Бокаріусу почесне звання Заслуженого професора.
На початку XX ст. виходить низка фундаментальних праць з криміналістики: "Дактилоскопія як метод реєстрації" (1923, П. С. Семеновський), "Техніка розслідування злочинів" (1925, М. П. Макаренко), "Судова фотографія" (1926, С. М. Потапов). У цей же час виходить перший вітчизняний підручник з криміналістики І. М. Якімова "Криміналістика. Керівництво по кримінальній техніці і тактиці" (1925).
У 1935-1936 pp. у Москві видано підготовлений авторським колективом систематизований підручник з криміналістики, в який увійшли кримінальна техніка, тактика і методика розслідування, а у 1938-1939 pp. цей підручник був перевиданий.
У 1940-1960 pp. здійснюється формування низки криміналістичних теорій і вчень. Так, у 1940 р. видані монографія А. І. Вінберга "Криміналістична експертиза письма"; у 1946 р. - брошура С. М. Потапова "Вступ до криміналістики"; у 1947 р. - праця Б. І. Шевченко "Наукові основи трасології"; у 1949 р. - книга М. В. "Берзієва "Вступ до криміналістичного дослідження документів"; 1955 р. - робота М. О. Селіванова "Судово-оперативна фотографія"; 1956 р. - книга С. Д. Кустановича "Судова балістика"; 1958 р. - монографія P. C. Бєлкіна "Теорія і практика слідчого експерименту"; 1965 р. - монографія Я. Пещака "Слідчі версії" та ін.
У 1960-1980 pp. розпочинається інтенсивний розвиток теорії криміналістичної тактики (Р. С. Бєлкін, О. М. Васильєв, А. В. Дулов, В. О. Коновалова, М. І. Порубов, А. Р. Ратинов), наукових основ судової експертизи (Л. Ю. Ароцкер, О. Р. Шляхов, О. О. Ейсман). З 60-х років розпочинається розробка методологічних проблем криміналістики, що зна-йшло відображення у виданих працях: С. П. Митричева "Теоретичні основи радянської криміналістики" (1965); Р. С. Бєлкіна і А. І. Вінберга "Криміналістика і доказування" (1969); О. М. Васильєва і М. П. Яблокова "Предмет, система і теоретичні основи криміналістики"(1984); Р. С. Бєл-кіна "Криміналістика: проблеми, тенденції, перспективи" у двох частинах (1987, 1988) та ін. У 1970 р. проходить дискусія про предмет криміналістики (м. Свердловськ).
Великим досягненням криміналістичної наукової думки є видання Р. С. Бєлкіним "Курсу криміналістики в 3-х томах" (1997 p., Росія).
2. Сучасний стан криміналістики в Україні
Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується формуванням загальної теорії криміналістики, розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів і інформаційних технологій в практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів. Розвиток криміналістики пов'язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсивно розвиваються всі розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.
Важливим свідченням високого рівня розвитку криміналістики в Україні є підготовка і видання підручників. У 1973 р. виданий підручник "Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика" за редакцією В. П. Колмакова, написаний українськими вченими криміналістами. У 1988 р. вийшов з друку підручник "Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих видів злочинів" за редакцією В. К. Лисиченка.
За часів незалежності України перший підручник для юридичних вищих навчальних закладів і юридичних факультетів був підготовлений у 1998 р. колективом викладачів кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Loading...

 
 

Цікаве