WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шахрайство – корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення - Реферат

Шахрайство – корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення - Реферат

і ваг щодо продуктів харчування - діяння утворювало склад тяжкого злочину і жорстоко каралось у Римській імперії у вигляді засудження до каторжних робіт для плебеїв і тимчасового вислання чи звільнення із займаної посади для почесних громадян.
У Російській імперії шахрайство законодавчо знайшло своє закріплення і визнавалось злочином вже за часів Івана Грозного в його однойменному Судебнику 1550 року.
Зплином часу шахрайство виокремлювалось із загальної кількості корисливих майнових злочинів, набувало нових форм, завдаючи відчутних збитків потерпілим, а тому все це потребувало реагування державних органів влади і управління у формі дієвого впливу з метою боротьби з ними.
Але індустрія розваг, політико-економічні процеси теж не стоять на місці, а перебувають у постійному розвитку та зазнають істотних змін під впливом прогресу. Держава, покликана охороняти та захищати права та інтереси її громадянина, нерідко і сама була не проти ошукати його, використовуючи шахрайські прийоми заради збагачення казни та можновладців. Наприклад, королева казино - рулетка, народилась у Франції ще за часів правління Людовика ХIV та кардинала Мазаріні - члена уряду держави. Уряд тодішньої Франції всіляко сприяв поширенню та залученню широких верств населення до гри в рулетку по всій території країни для того, щоб за рахунок народу збільшити державний бюджет, при цьому не підвищуючи податки та збори і не створюючи великої кількості не задоволених з цього приводу громадян [4, с. 21].
Віктимологи стверджують, що своєю відкритістю, довірливістю потерпілі самі породжують шахраїв-злочинців та ситуації, в які потрапляють. Засоби масової інформації намагаються висвітлювати найвизначні випадки шахрайських проявів, залучаючи фахівців для дачі порад щодо уникнення вказаних ситуацій. Але люди не можуть жити, нікому не довіряючи, думаючи, що це може бути з кожним, але не з ним. За статистикою, кожен п'ятий є азартною людиною і сам провокує злочинця зробити себе потерпілим.
Існує досить багато способів ошукати людей, які з часом змінюються, набувають нової, більш витонченої, високоінтелектуальної форми. Шахраї не стоять на місці у своєму розвитку, вони постійно вдосконалюють власну майстерність, не забуваючи при цьому і "давно забуте старе". Можна нарахувати десятки, чи навіть сотні сфер діяльності шахраїв.
Широкого розповсюдження набули такі види шахрайств [4]:
І. Традиційні промисли шахраїв:
1) азартні ігри, лотереї (гра в наперстки, "експрес-лотерея", гра в карти, ігри в казино);
2) гадання;
3) цілителі ("зняття порчі", наркологи-шахраї, "ясновидці", екстрасенси);
4) жебраки-бізнесмени;
5) весільні аферисти.
ІІ. Купівля-продаж товарів та послуг:
1) презентації;
2) рекламні компанії з продажу товарів та надання послуг;
3) угоди щодо нерухомості, автотранспорту, виробів із дорогоцінних металів.
ІІІ. Фінансові операції: фінансові піраміди, страхування, обіг цінних паперів, банківські махінації; злочинні махінації з пластиковими платіжними засобами; шахрайства під час обміну валюти та готівкових розрахунків.
ІV. Інші види та способи шахрайств: працевлаштування, відпочинок в Україні та за кордоном; шахрайства, вчинювані на різних видах транспорту, видавання себе за посадову особу з метою незаконного отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг; сексуальні шахрайства; релігійні (секти, молебні будинки) та багато інших.
На відміну від КК України 1960 року, який містив дві статті, що визначали відповідальність за посягання на державну та колективну власність у формі шахрайства (ст. 83) та посягання на індивідуальну власність (ст. 143), шахрайство визначене законодавцем у ст. 190 Кримінального кодексу України 2001 року як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, відтворює вимоги сьогодення, узгоджуючись зі ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" від 07.02.91, за якими "всі форми власності є рівноправними, а Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності (ч. 1 ст. 48 вказаного Закону). Встановлено при цьому такі нові кваліфікуючі ознаки, як вчинення шахрайств шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; вчинення цього злочину в особливо великих розмірах та вчинення злочину організованою групою.
Для боротьби з будь-якими злочинами необхідною передумовою є точне визначення і відмежування певного виду злочину від схожих складів.
Існують різні думки вчених-правознавців щодо визначення поняття шахрайства. Одні, наприклад В.Д. Ларичев, вважає, що не потрібно обмежувати поняття шахрайства лише диспозицією статті 190 КК України, а необхідно застосовувати розширене тлумачення поняття шахрайства, яке значно виходить за межі шахрайства як складу злочину, і необхідно під шахрайством розуміти, крім діянь, передбачених відповідною нормою, ще й заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою [5, с.11]. С. Романов і А. Данн до шахрайства відносять усі злочини, що вчиняються за допомогою обману: обман покупців, замовників, підроблення грошей, цінних паперів, крадіжку з елементами обману [6, с. 84]. Але, як було зазначено раніше, законодавець не визнав за потрібне зазначити в ст. 190 КК України розширене тлумачення поняття шахрайства, а розмежував склади, на перший погляд, схожих злочинів за родовим об'єктом, суб'єктом злочину, метою та мотивом вчинення.
Як відомо, найкращим видом боротьби, найефективнішим з будь-яким видом злочинів є його недопущення, попередження, виявлення при цьому причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, а вже потім - розкриття.
Отже, дослідження методів, способів і прийомів боротьби з шахрайствами, так само як і особливостей здійснення процесу розкриття, є актуальним питанням сьогодення, необхідним для суспільства, яке заслуговує на окреме ґрунтовне дослідження.
Список використаних джерел
1. Коментар до Конституції України.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. - К.: Форум, 2001.
3. Фойницкий И.Я. Мошенничество по руському праву. - СПб, 1871. - 543 с.
4. Шейнов В.П. Психология обмана и мошенничества. - Мн.: Харвест, 2004. - 464 с.
5. Ларичев В.Д. Как уберечься от мошенничества в сфере бизнеса? - М.: Юристъ, 1996. - 128 с.
6. Данн А. Жулики, аферисты и мошенники: Наставление простофилям и инструкции мошенникам. - СПб: Политехника, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве