WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Шахрайство – корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення - Реферат

Шахрайство – корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення - Реферат


Реферат
на тему:
Шахрайство - корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення
За роки розвитку та реформування українська економіка вагомо зросла. Останнім часом стало можливим подолання негативних тенденцій та забезпечення поступового нарощення внутрішнього валового продукту, промислового виробництва, продукції сільського господарства, вливання інвестицій в основний капітал.
Одними із стратегічних пріоритетів на шляху системних перетворень у державі є послідовне утвердження демократичних засад суспільства, дотримання та захист прав та свобод людини в усіх їх проявах, комплексне здійснення радикальних економічних, правових та організаційних заходів щодо рішучого обмеження негативного руйнівного впливу "тіньової" економічної діяльності, корупції, організованої злочинності.
Головним обов'язком держави та змістом і спрямованістю її діяльності є забезпечення прав і свобод людини, як зазначено в ст. 3 Конституції України [1, с. 32].
Побудова і становлення демократичного правового суспільства у нашій державі нерозривно пов'язані з процесом постійного зміцнення законності та правопорядку. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності [1, с. 107]. Посягання на право власності існує стільки ж, скільки й люди та об'єкти матеріального світу, що їм належать.
Питанням боротьби зі злочинами проти власності вчені завжди приділяли велику увагу. Про це свідчить ряд наукових праць, присвячених даній проблемі. Але якщо такі злочини, як крадіжка, грабіж, розбій достатньо глибоко і ґрунтовно вивчалися і були висвітлені в юридичній літературі та фундаментально досліджувалися в наукових працях, то цього не можна сказати про завдання майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою, відповідальність за які встановлена в ст. 190 КК України "Шахрайство" [2, с. 228]. Недостатньо розроблені методичні та теоретико-прикладні напрями боротьби зі злочинами даної категорії.
Разом з тим, дослідженням проблеми попередження, розкриття, окремих аспектів кваліфікації, причин та умов, що сприяють виникненню шахрайств, займались такі науковці, як: О.О. Дмітрієв, Г.М. Борзенков, Е.І. Юрко, Д.Р. Шлейфер, С.М. Шиверський, Є.Г. Філатова, І.Я. Фойницький, О.В. Смаглюк, С. Романов, А. Данн, А.І. Гуров, Г.Г. Євангулов, П.П. Михайленко, М.Й. Коржанський, В.Д. Ларичев, А.К. Лебедєв, Д. Червонецький, С.А. Романов.
Кількість злочинів, пов'язаних із шахрайствами, змінюється щороку. Згідно зі статистичними даними Міністерства внутрішніх справ України у 1997 році в Україні було вчинено 19 417 шахрайств, у 1998 - 17 111, у 1999 - 17 693, у 2000 - 16 050, у 2001 - 16 516, у 2002 - 15 192 злочини цього виду. З них кількість злочинів, по яких особи не встановлені, складає: у 1998 році - 3767, у 1999 - 3586, у 2000 - 3206, у 2001 - 3195, у 2002 - 2674. Поряд із цим, питома вага злочинів, по яких особи, які їх вчинили, встановлені у відсотковому співвідношенні до загальної кількості вчинених шахрайств, становить: у 1998 році - 78, у 1999 - 79,7, у 2000 - 80,0, у 2001 - 80,7, у 2002 - 83,4. Таким чином, динаміка росту склала: у 1998 році - 11,9 %, у 1999 - 3,4 %, у 2000 - 9,3 %, у 2001 - 2,9 %, у 2002 - 8,0 %.
Аналіз наведених статистичних даних дає змогу виявити різкі зміни кількісно-якісних показників роботи органів та підрозділів внутрішніх справ України, спрямованої на попередження та розкриття злочинів, вчинюваних шляхом шахрайських дій.
Хоча у загальній кількості вчинюваних корисливих злочинів проти власності, пов'язаних з розкраданням майна, питома вага шахрайства становить близько 4 %, але статистичні дані не відтворюють реального стану речей щодо кількості вчинених шахрайств. Цей вид корисливої злочинності характеризується високим рівнем латентності. Велика кількість випадків вчинення шахрайств не потрапляє до статистичної звітності правоохоронних органів через цілу низку суб'єктивно-об'єктивних чинників.
1. Потерпілі не здогадуються про те, що матеріальні збитки, які їм завдані, були наслідком чітко спланованої злочинної діяльності й, відповідно, не вбачають підстав для звернення до органів внутрішніх справ по допомогу.
2. Шахрайство помилково кваліфікується працівниками міліції як крадіжка (ст. 185 КК України), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України), виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК України), фіктивне банкрутство (ст. 218 КК), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), обман покупців та замовників, хабарництво та інші види майнових корисливих злочинів.
3. Недовіра працівникам правоохоронних органів щодо їх спроможності допомогти відновити порушене право власності, розкривши вчинений майновий злочин та повернувши втрачене власнику.
4. Потерпілі самостійно вирішують всі питання майнового характеру та відповідальності із шахраями.
5. Шахрайські дії вчинено по відношенню до злочинців чи осіб, які займаються сумнівного роду діяльністю і не мають бажання афішувати свої стосунки з шахраями і тим самим звертати на себе увагу правоохоронних органів.
6. Постраждалими є бізнесмени, політики чи інші особи, які б не бажали афішувати свої прорахунки в фінансово-економічних, політичних чи інших питаннях, ставлячи під загрозу власний авторитет, прибутки, можливість втратити ділових партнерів.
А злочинці, у свою чергу, спішать скористатися вказаними чинниками, караючи потерпілих.
Ще багато труднощів і проблемних питань не дають змоги працівникам міліції найбільш ефективно протидіяти шахрайствам, здійснюючи їх попередження та розкриття.
Однією з проблем є невисокий рівень заходів превентивного характеру щодо шахрайств, вчинюваних шляхом обману, та організації процесу розкриття злочинів даної категорії.
Про обман як одну з форм шахрайства відомо вже досить давно, ще з біблейських часів, коли у Книзі книг було зазначено про заборону здійснення обманних дій під час зважування, виміру товарів, здійснення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Пізніше І.Я. Фойницький у своїх фундаментальних дослідженнях майнових злочинів з руського права зазначає, що у сфері торгівлі Стародавнього Риму, заняття якою вважалося не гідним римського громадянина, а лише було сферою діяльності плебісцита [3], мали місце підроблення "мір та ваг", що само по собі вважалось тяжким злочином, а у разі вчинення даного злочину і використання мір
Loading...

 
 

Цікаве