WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чи дійсно потрібен новий закон про протидію корупції? - Реферат

Чи дійсно потрібен новий закон про протидію корупції? - Реферат

(державний службовець, депутат, міський, селищний та сільський голова і т. ін.). Суб'єктом корупційних відносин у разі, коли корупційне діяння являє собою відповідного роду угоду (наприклад, давання-одержання хабара), а також суб'єктом окремих діянь, які за певними ознакамиможуть бути віднесені до категорії корупційних, може бути і не особа, уповноважена на виконання функцій держави (приватна особа, службова особа управлінського сектору комерційної сфери і т. ін.). Корупційні відносини складаються з приводу виконання (реалізації) особою, офіційно наділеною владою чи службовими повноваженнями, владних (службових) повноважень. За пропонованого проектом підходу корупційними вважатимуться відносини, які складаються поза сферою публічної влади, у тому числі виключно у приватному секторі.
Якщо ж говорити конкретно про осіб, яких пропонується вважати суб'єктами корупції, то заперечення, зокрема, викликає визнання ними народних засідателів і присяжних, керівників політичних партій, посадових осіб благодійних організацій, які об'єктивно не можуть порушити багато із заборон, що встановлюються для суб'єктів корупційних правопорушень. З проекту випливає нібито, наприклад, помічник-консультант народного депутата України або керівник політичної партії, або нотаріус чи експерт, користуючись своїми повноваженнями, можуть сприяти призначенню на посади, неправомірно надавати перевагу у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів і т. ін. Насправді, це доволі сумнівно.
Деякі категорії таких суб'єктів у проекті пропонується описати таким чином, що неясно, хто саме буде до них відноситися. Зокрема, це стосується працівників правоохоронних органів. Законодавство України, на жаль, не містить виключного переліку правоохоронних органів (часто такими органами називають деякі контролюючі органи, суди тощо). Працівниками правоохоронних органів у контексті антикорупційного закону не повинні визнаватися особи рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції та деяких інших органів, технічний персонал правоохоронних органів.
По-п'яте, вважаємо помилковим підхід, за яким до спеціально уповноважених державних органів у сфері запобігання та протидії корупції віднесено підрозділи Державної податкової адміністрації, а також Військової служби правопорядку у Збройних силах України.
З прийняттям у 1995 році Закону України "Про боротьбу з корупцією" обов'язок щодо безпосередньої боротьби з корупцією був покладений на досить вузьке коло органів - спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, а також підрозділи прокуратури України по нагляду за виконанням законів зазначеними спеціальними підрозділами МВС і СБ України. Отже, за стратегічним задумом, діяльність органів по боротьбі з корупцією в основному мала зовнішню спрямованість - щодо вчинення корупційних діянь особами, які не належать до системи органів, в яких діють відповідні спеціальні підрозділи.
У перспективі ж йшлося про те, щоб звузити зазначений перелік і покласти основну відповідальність за стан протидії корупції на такий незалежний від відомчого впливу і високопрофесійний орган, як, наприклад, Національне бюро розслідувань. Тим самим можна було б запобігти і непорозумінням, які виникли у зв'язку з невизначеністю в чинному Законі України "Про боротьбу з корупцією" підвідомчості справ про корупційні правопорушення.
Проте, у 1998 році до переліку суб'єктів боротьби з корупцією була включена податкова міліція. На нашу думку, з огляду на вказані та деякі інші політико-правові моменти, це був концептуально помилковий підхід.
Згадуваний законопроект продовжує цю небажану традицію.
З урахуванням відомих корпоративних, відомчих інтересів існують великі побоювання, що протидія корупції у разі необґрунтованого розширення переліку зазначених спеціальних органів буде вестись не вище рівня низової ланки службових осіб. У разі ж випадкового виявлення відповідними органами СБ або МВС України фактів корупції в органах податкової служби або у Збройних силах України перші не матимуть права реагувати на ці факти, а будуть зобов'язані передавати такі матеріали до Державної податкової адміністрації або до Військової служби правопорядку у Збройних силах України.
Отже, вказаний підхід сприяє утворенню податкових органів і Збройних сил України як замкненої, такої, що не підлягає дієвому контролю з боку інших державних органів, системи. Іншого не можна і чекати, адже служби внутрішньої безпеки, які водночас і займаються боротьбою з корупцією, підпорядковані керівництву відомства.
Все це, як свідчить світовий досвід, не допомагає, а, навпаки, об'єктивно сприяє розквіту корупції.
По-шосте, видається не виваженою концепція визначення антикорупційних обмежень, оскільки обґрунтованість низки з них видається вельми сумнівною.
Так, необгрунтованою, з правової точки зору, є заборона одержувати подарунки й сувеніри. Адже вона не пов'язується у цій статті навіть з відповідною посадою особи. Сумнівно також, що практично можливою є реалізація цієї норми (особливо стосовно адвокатів, нотаріусів, керівників політичних партій і т. ін.).
Нічим не обґрунтованим, на наш погляд, є обов'язок відповідних осіб повідомляти орган податкової служби про придбання ними, їх близькими родичами або близькими майна вартістю понад 12 посадових окладів, оскільки:
- відомості про придбані транспортні засоби та нерухомість вказуються у деклараціях, які ці особи подають щорічно відповідно до законів;
- особа, уповноважена на виконання функцій держави, як правило, проживає окремо від своїх близьких (за проектом близькі - це особи, крім близьких родичів, які перебувають у родинних стосунках, опікуни, піклувальники) і не може контролювати їх покупки;
- 12 посадових окладів можуть складати суму, недостатню для придбання навіть зимового пальта чи телевізора. Невже держава дійсно може бути зацікавлена у тому, щоб сотні тисяч осіб щорічно повідомляли податкові органи про придбання ними та їх родичами одягу, побутової техніки і т. ін.?
Перелік та аналіз недоліків пропонованого проекту можна було б продовжувати. Але й наведеного, на нашу думку, достатньо, щоб дійти висновку про те, що ця законодавча пропозиція не є належним чином відпрацьованою в правовому аспекті та її реалізації не тільки не сприятиме підвищенню ефективності протидії корупції, а, навпаки, ускладнить таку пропозицію. Цей проект є підтвердженням тези про те, що "нове ще не означає краще". Антикорупційне законодавство слід вдосконалювати, але в жодному разі цей процес не можна зводити лише до змін, тим більше недостатньо обґрунтованих і досить ризикованих з точки зору як ефективності протидії корупції, так і дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Loading...

 
 

Цікаве