WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чи дійсно потрібен новий закон про протидію корупції? - Реферат

Чи дійсно потрібен новий закон про протидію корупції? - Реферат

зосередити у відповідних кодексах та інших законах). З позиції сьогодення можна констатувати, що з урахуванням правових, соціальних таполітичних реалій створення комплексного антикорупційного закону прямої дії було і залишається виправданим навіть за умови, що такий підхід не є бездоганним з правової точки зору та існують великі проблеми в застосуванні цього Закону (зокрема, вибірковість його застосування, превалювання кількісних показників застосування над обґрунтованістю застосування, надмірна політизація антикорупційної діяльності з відповідними наслідками для практики застосування Закону).
Враховуючи ці реалії, у разі зміни підходу законодавчого закріплення положень про адміністративну та дисциплінарну відповідальність за корупційні правопорушення можна очікувати зниження активності правоохоронних органів у протидії корупції - вони змушені демонструвати активність у протидії корупції здебільшого, саме з огляду на наявність спеціального антикорупційного закону. Безумовно, цей аргумент не може вважатися юридичним, але його слід враховувати, виходячи хоча б з того, що дія норми права проявляється в її застосуванні. Не варто обходити й такий момент, як зручність користування законодавством - концентрація значної частини норм антикорупційного спрямування в одному спеціальному законі полегшує їх пошук як тими, хто повинен дотримуватися вимог антикорупційного законодавства, так і тими, хто має застосовувати відповідні санкції. Хоча мусимо зазначити й те, що для створення належного антикорупційного законодавства принципово важливим є не те, де (у якому акті чи актах) буде передбачено ті чи інші антикорупційні положення, а те, щоб такі положення були закріплені у законі і щоб вони були досконалими та достатніми для ефективної протидії корупції.
По-третє, проект містить визначення деяких ключових термінів, що не може бути визнано прийнятним. Зокрема, це стосується визначення корупційного правопорушення як умисного діяння, що містить ознаки корупції. Річ у тім, що корупційне правопорушення за своїм змістом є збірним поняттям і воно може тлумачитися у широкому і вузькому змісті. Таке тлумачення допустиме у науці, але не може бути прийнятним для закону, який повинен бути чітким, ясним, зрозумілим для всіх. Натомість, у різних статтях проекту допускається різне за змістом вживання цього поняття, до того ж, поряд із застосуванням не визначеного за змістом терміну "корупційний злочин", який також охоплюється поняттям "корупційне правопорушення".
Отже, відповідно до наведеного вище визначення корупційного правопорушення, корупційними правопорушеннями, за які встановлено кримінальну відповідальність, можуть бути визнані такі діяння:
1) тільки одержання і давання хабара (ст. 368 і 369 КК) - найбільш вузький зміст;
2) одержання і давання хабара, зловживання владою або службовим становищем (статті 364 і 423 КК);
3) одержання і давання хабара, зловживання владою або службовим становищем, а також усі інші злочини, основною або кваліфікуючою ознакою яких є вчинення злочину службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 149 КК та багато інших).
Можуть бути й інші варіанти ще більш широкого тлумачення змісту вказаних корупційних правопорушень.
Не ясно також, чи є корупційними правопорушеннями, які тягнуть адміністративну відповідальність, визначені проектом обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції (ст. 4), обмеження щодо одержання подарунків або сувенірів (ст. 6), порушення вимог фінансового контролю (ст. 7).
За такої правової невизначеності не важко передбачити негативні наслідки застосування юридичної відповідальності за вказані діяння. Якщо так, то це означає, що проект не містить належного механізму реалізації юридичної відповідальності. Якщо ні, то не ясно, навіщо встановлювати заборони, порушення яких не тягне за собою юридичної відповідальності.
По-четверте, проект необґрунтовано розширює коло суб'єктів корупції, а з ними і сферу корупції загалом. На відміну від чинного Закону України "Про боротьбу з корупцією", до таких суб'єктів пропонується віднести не тільки депутатів, державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, а й будь-яких посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не є державними службовцями, посадових осіб благодійних організацій, керівників політичних партій та їх структурних утворень, посадових осіб міжнародних організацій, посадових осіб підприємств, установ та організацій приватної форми власності, аудиторів, адвокатів тощо. Крім того, такими суб'єктами корупції пропонується визнавати також посадових осіб суб'єктів господарювання, які неправомірно надають зазначеним особам будь-які пільги та переваги матеріального і нематеріального характеру. Таким чином, сферою корупції охоплюватиметься не тільки сфера публічної влади та діяльності органів місцевого самоврядування, а й сфера діяльності усіх юридичних осіб, включаючи приватну сферу, а також діяльність окремих фізичних осіб.
На наш погляд, таке істотне розширення меж юридичної відповідальності за корупційні правопорушення не тільки не посилить протидію корупції, а, навпаки, суттєво послабить її. Адже зусилля правоохоронних органів будуть розпорошені на численні дрібні правопорушення, які, до того ж, далеко не завжди за своєю суттю будуть корупційними. Це є очевидним, з огляду на існуючу сьогодні в нашій країні практику застосування антикорупційного законодавства, коли основні зусилля правоохоронців витрачаються не на викриття найбільш небезпечних корупційних проявів (системного хабарництва, вчинюваного високими посадовими особами, участі таких осіб у діяльності злочинних організацій та організованих злочинних груп, викрадення з використанням службового становища бюджетних коштів в особливо великих розмірах, інших службових зловживань, які заподіюють велику шкоду), а незначних за ступенем суспільної небезпеки службових зловживань, вчинюваних державними службовцями найнижчого рівня, за які настає адміністративна та дисциплінарна відповідальність. Враховуючи особливість вітчизняної антикорупційної діяльності, можна з упевненістю прогнозувати, що у разі ухвалення пропонованих проектом положень центр протидії корупції переміститься у приватну сферу - і необхідні кількісні показники будуть забезпечені, і особисту вигоду можна буде отримати тим, хто застосовуватиме закон, і справжні корупціонери не постраждають.
Розширення сфери корупційних відносин є необґрунтованим ще й з огляду на те, що, на нашу думку, корупція можлива лише у сфері реалізації публічної влади. Такою сферою є сфера діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Суб'єктом корупції є особа, офіційно наділена владою чи службовими повноваженнями. У сфері державного управління такою особою є особа, уповноважена на виконання функцій держави
Loading...

 
 

Цікаве